Рішення № 11063039, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/23230.08.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"

доВідкритого акціонерного товариства "По реконструкції, будівництву та ремонту"

про стягнення 123 835,97 грн.

                                                                                 Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "По реконструкції, будівництву та ремонту" заборгованості за Договором № 027/1-3740 від 18.12.2007р. в розмірі 123 835,97 грн., в тому числі 74208,20 грн. основного боргу, 12333,28 грн. пені, 31757,08 грн. збитків від інфляції, 5537,41 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. порушено провадження по справі № 53/232, розгляд справи призначено на 09.08.2010р.

Судове засідання по справі № 53/232, призначене на 09.08.2010р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 09.08.10р. по 13.08.10р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.08.2010р. розгляд справи було призначено на 30.08.2010р.

Представник позивача в судове засідання 30.08.2010р. не з’явився. Проте, через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість представника забезпечити явку в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вважає за необхідне нагадати позивачу, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

З огляду на вищенаведене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 18.06.2010р. та від 16.08.2010р., про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щербінські ліфти»(первісний боржник), Відкритим акціонерним товариством «По реконструкції, будівництву та ремонту»(новий боржник) та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»(кредитор) було укладено Договір переведення боргу № 027/1-3740 від 18.12.2007р. (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.2) Первісний боржник за згодою Кредитора переводить на Нового боржника виконання зобов’язань, які взяв на себе Первісний боржник по Договору № 027/101288 від 15.04.2005р. та Додатковій угоді № 2 від 26.12.2006р. (Основний договір).

Новий боржник приймає на себе зобов’язання перед Кредитором по виконанню зобов’язань по Основному договору на суму 192208,20 грн., яку він повинен сплатити кредитору у повному обсязі до 25.12.2007р. (п. 2.3 Договору).

Відповідно до Протоколу розбіжностей від 19.12.2007р. до Договору сторони змінили кінцеву дату виконання зобов’язання по переведенню боргу –до 15.02.2008р.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами до 30.01.2008р.

Відповідно до Протоколу розбіжностей від 19.12.2007р. до Договору сторони продовжили строк дії Договору до 01.03.2008р.

Додатковою угодою № 4 від 01.06.2009р. до Договору сторони пролонгували дію Договору до 31.12.2009р.

Додатковою угодою № 5 від 30.12.2009р. до Договору сторони пролонгували дію Договору до 31.12.2010р.

Відповідач частково виконав покладені на нього зобов’язання по Договору на суму 80000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з банківського рахунку позивача.

Однак, позивач зазначає, що в порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання щодо сплати боргу в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 74208,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надсилалися листи: № 027-1/159 від 20.01.2009р., № 027-1/6-2103 від 13.05.2009р., № 027-1/6-3119 від 07.09.2009р., № 027-1/6-3854 від 03.12.2009р., № 027-1/6-715 від 01.04.2010р., № 027-1/6-1072 від 06.05.2010р., № 027-1/6-835 від 16.03.2009р. з вимогою погасити заборгованість, яка виникла внаслідок порушення умов Договору з боку відповідача.

23.05.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 03-027-2837 в якій пропонував відповідачу погасити заборгованість по Договору в добровільному порядку.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 Цивільного кодексу України).

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті заборгованості за Договором в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»щодо стягнення з відповідача 74208,20 грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені в розмірі 12333,28 грн. за неналежне виконання Договору.

Як вбачається з пункту 3.2 Договору, Новий боржник у разі прострочення виконання своїх зобов’язань сплачує Кредитору пеню у розмірі 0,2% від загальної суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який береться пеня, а також суму інфляційних витрат та річних.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 12333,28 грн. відповідно до пункту 3.2 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12333,28 грн.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 31757,08 грн., та 5537,41 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5537,41 грн. –3 % річних та 31757,08 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "По реконструкції, будівництву та ремонту"(03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 5/6; ідентифікаційний код 03334813 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»(94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4; ідентифікаційний код 05441447) 74208 (сімдесят чотири тисячі двісті вісім) грн. 20 коп. основного боргу, 12333 (дванадцять тисяч триста тридцять три) грн. 28 коп. пені, 5537 (п’ять тисяч п’ятсот тридцять сім) грн. 41 коп. три відсотка річних, 31757 (тридцять одна тисяча сімсот п’ятдесят сім) грн. 08 коп. інфляційних витрат, 1238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 06.09.2010р.