Рішення № 11062787, 02.09.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 р. Справа № 17/75 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Баядера", вул. С. Петлюри, 9 "А", м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 14472 грн. 42 коп.

Представники сторін:

від позивача: Ватутін І.П. - представник, (довіреність б/н від 31.07.10)

від відповідача: не з'явились

встановив: заявлено позов про стягнення 14472 грн. 42 коп., в тому числі 11501 грн. 56 коп. основного боргу, 1050 грн. 26 коп. - пені; 1150 грн. 15 коп. - 10% штрафу, 619 грн. 20 коп. - інфляційних втрат; 151 грн. 25 коп. - 3% річних.

В судовому засіданні 02.09.10 р. позивач повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу, крім того позивачем подано уточнені розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до яких пеня становить 1415 грн. 27 коп., штраф - 1150 грн. 16 коп., інфляційні втрати - 999 грн. 99 коп., 3% річних - 262 грн. 37 коп., відповідно до яких сума боргу збільшена на 856 грн. 93 коп., не оформивши при цьому заяву про збільшення позовних вимог. Уточнений розрахунок наданий позивачем судом до розгляду не прийнято, оскільки позивачем не надано доказів сплати державного мита на суму збільшення позовних вимог та доказів надання уточненого розрахунку про збільшення розміру штравних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних відповідачу. Позов розглянуто за первісними вимогами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням поданих в судовому засіданні уточнених розрахунків пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Представники відповідача в судові засідання 19.08.10 р. та 02.09.10 р. не з"явилися, хоч були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчить підпис уповноважених на те осіб у повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповідач відзив на позов не подав, про причини неявки повноважного представника суд не повідомляв.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

На день розгляду справи в судове засідання 02.09.10 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 02.09.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.06.08 між Приватним підприємством "Баядера" та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки товару №836.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується передати у власність відповідачу товар, а відповідач в свою чергу - прийняти і оплатити на умовах договору вартість даного товару (алкогольну продукцію та товари народного споживання). Найменування, асортимент кількість, ціна та умови поставки і оплати вказується у специфікаціях, що підписуються сторонами на кожну окрему поставку.

На виконання умов договору, позивач за період з 22.09.09 р. по 04.06.10 р. поставляв відповідачу товар, станом на 04.06.10 р. несплаченим лишився борг в розмірі 11501 грн. 56 коп. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними № 216263 від 22.09.09 р. та №217003 від 29.09.09 р., належно засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Розрахунки за товар здійснюється за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки партії. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або в іншій формі та спосіб, що не заборонені чинним законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків з позивачем.

В зв'язку з тим , що відповідач не здійснював позивачу погашення боргу за товар, поставлений позивачем по накладних, останній звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 11501 грн. 56 коп.

Однак, після звернення позивача з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача боргу в сумі 11501 грн. 56 коп., відповідач в добровільному порядку здійснив погашення суми основного боргу в розмірі, заявленому позивачем, про що останнім повідомлено суд в письмовому вигляді.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Зважаючи на погашення суми основного боргу відповідачем в розмірі 11501 грн. 56 коп. після звернення позивача з позовом, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 вищезазначеного договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов"язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у разі прострочення в оплаті понад сорок календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути пеню в розмірі 1050 грн. 26 коп. та штраф - 1150 грн. 15 коп.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Здійснивши перерахунок штрафу та пені з урахуванням пунктів 7.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, порядку розрахунків визначеного сторонами, дат здійснених поставок та проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованих розрахунків позивача.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно поданого позивачем розрахунку складає 619 грн. 20 коп., а 3 % річних - 151 грн. 25 коп.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” сума інфляційних втрат згідно поданого позивачем розрахунку становить 619 грн. 20 коп. Розрахунок інфляційних втрат є обґрунтований, а вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 619 грн. 20 коп. підлягає задоволенню.

Три відсотки річних, згідно поданого розрахунку позивачем є обґрунтованими та підлягають стягненню в сумі 151 грн. 25 коп.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 1050 грн. 26 коп. - пені; 1150 грн. 15 коп. - штрафу, 619 грн. 20 коп. - інфляційних втрат; 151 грн. 25 коп. - 3% річних.

В частині стягнення 11501 грн. 56 коп. основного боргу провадження у справі слід припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Підпунктом «а»п. 2 ст. 3 Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито»зі змінами та доповненнями, а також Інструкцією про порядок обчислення i справляння державного мита, затвердженою наказом ГДПІ України від 22.04.93 р. № 15, зареєстрованою у Мінюсті України 19.05.93 р. за № 50, зі змінами та доповненнями i Господарським процесуальним кодексом України для майнових позовів визначено такі ставки: з позовних заяв майнового характеру один відсоток ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян i не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Беручи до уваги те, що позивачем сплачено державного мита 136 грн. 73 коп., тобто в розмірі меншому ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито», в той час як сплаті підлягало державне мито в розмірі 144 грн. 72 коп., слід достягнути з позивача 7 грн. 99 коп. недоплаченого державного мита.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 546, 610, 611, 612, 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст. ст. 20,175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 46, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємтсва "Баядера" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Баядера", вул. С. Петлюри, 9 "А", м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 13491057) - 1050 грн. 26 коп.(одну тисячу п"ятдесят гривень 26 копійок) - пені; 1150 грн. 15 коп. (одну тисячу сто п"ятдесят гривень 15 копійок)- штрафу, 619 грн. 20 коп. (шістсот дев"ятнадцять гривень 20 копійок) - інфляційних втрат; 151 грн. 25 коп. (сто п"ятдесят одну гривню 25 копійок) - 3% річних, 144 грн. 72 коп. (сто сорок чотири гривні 72 копійки) - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Баядера", вул. С. Петлюри, 9 "А", м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 13491057) в дохід державного бюджету Отримувач: УДК в м. Івано-Франківськ, Банк отримувача: УДК України у м. Івано-Франківську, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200, - 7 грн. 99 коп. (сім гривень 99 копійок) - державного мита, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог Приватного підприємства "Баядера" провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

повне рішення складено 07.09.10

Виготовлено в АС "Документообіг суду"

______ Боднарчук М. Б. 07.09.10