Рішення № 11062457, 07.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2010Справа №2-32/3610-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом - Джанкойської міської ради (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. К. Маркса, 15, ідентифікаційний код 04055699)

До відповідача - Колективного підприємства "Капітал" (АР Крим, Джанкойський район, с. Дніпровка, вул. Луначарського, 143; м. Джанкой, вул. Октябрська, буд. 82, ідентифікаційний код 32188156).

Про розірвання договору оренди та стягнення 7 241,39 грн.

За участю представників:

Від позивача – Михайлов О.А., довіреність № 17 від 26.02.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Джанкойська міська рада звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Колективного підприємства "Капітал" про розірвання договору оренди та стягнення 7 241,39 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 25.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 25.08.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані тим, відповідачем не виконувались обов’язки зі сплати орендної плати за договором оренди від 11.10.2005р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 7176, 33 грн., що і стало приводом для звернення позивача то суду із позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 65, 06 грн. пені.

Відповідач , втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Крім того, Господарським судом направлялась кореспонденція за всіма відомим адресами відповідача, у тому числі й за адресою, що міститься у довідках з ЄДРЮОФОП на відповідача (а.с. 28-30).

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання відповідачем відзиву, якими він без поважних причин не скористався.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого передбаченого статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача , суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2005р. між Джанкойською міською радою (Орендодавець) (позивач) та Колективним підприємством "Капітал" (орендар) (відповідач) був укладений Договір оренди нежитлових приміщень (а.с. 7-9).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічна позиція міститься у статті 283 Господарського кодексу України. Відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Пунктом 1 статті 19 вищезазначеного закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що Орендар за користування орендованим майном сплачує оренду плату, яка становить 2139, 96 грн. на рік, 178, 33 грн. на місяць, а всього 10699, 80 грн.

Проте обов’язки зі сплати орендної плати відповідачем не виконувались, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 7176, 33 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, як вказувалося вище, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного заявником період стягнення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати.

Таким чином матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 7176, 33 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 65, 06 грн. пені.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пеня передбачена пунктом 3.1 Договору та становить подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу.

Так позивачем нарахована пеня за період з 21.01.2010р. по 20.06.2010р.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені повинна бути розрахована наступним чином:

314, 08 грн. ( орендна плата за грудень 2009р. ) х 20, 5 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 07.06.2010) х 138 днів прострочення /365 = 24, 34 грн.

314, 08 грн. ( орендна плата за грудень 2009р. ) х 19 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 08.06.2010р. ) х 13 днів прострочення /365 = 2, 13 грн.

319, 74 грн. ( орендна плата за січень 2010р. ) х 20, 5 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 07.06.2010) х 107 днів прострочення /365 = 19, 22 грн.

319, 74 грн. ( орендна плата за січень 2010р. ) х 19 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 08.06.2010р. ) х 13 днів прострочення /365 = 2, 16 грн.

319, 74 грн. ( орендна плата за лютий 2010р. ) х 20, 5 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 07.06.2010) х 79 днів прострочення /365 = 14, 19 грн.

319, 74 грн. ( орендна плата за лютий 2010р. ) х 19 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 08.06.2010р. ) х 13 днів прострочення /365 = 2, 16 грн.

322, 62 грн. ( орендна плата за березень 2010р. ) х 20, 5 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 07.06.2010) х 48 днів прострочення /365 = 8, 70 грн.

322, 62 грн. ( орендна плата за березень 2010р. ) х 19 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 08.06.2010р. ) х 13 днів прострочення /365 = 2, 18 грн.

322, 66 грн. ( орендна плата за квітень 2010р. ) х 20, 5 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 07.06.2010) х 18 днів прострочення /365 = 3, 26 грн.

322, 66 грн. ( орендна плата за квітень 2010р. ) х 19 % ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 08.06.2010р. ) х 13 днів прострочення /365 = 2, 18 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується пеня в розмірі 80, 52 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума пені в розмірі 65, 06 грн. підтверджується матеріалами справи, тому підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги позивача щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 11.10.2005р., необхідно зазначити наступне:

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам статті 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобов’язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не ускладнює вирішення справи а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення об’єкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту пункту 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені та розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 11.10.2005р.

          Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що договір може бути розірваний за ініціативою Орендодавця, якщо Орендар не оплачує орендну плату більше 3 місяців підряд.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Посилання позивача на нездійснення орендних платежів як на підставу вимоги про розірвання Договору оренди, судом розцінюються, як обґрунтовані з огляду на наступне:

          як вже зазначалося, за змістом статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов’язання сформульовані в статті 526 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Умова про внесення орендної плати, частиною 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні частини 1 статті 180 Господарського кодексу України та частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначеної умови є обов’язковим для Відповідача згідно статті 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Виходячи з наявних в матеріалах справи документів, які свідчать про наявність заборгованості з орендних платежів, а також ту обставину, що зазначена умова спірного договору є істотною, несплата орендних платежів, судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статі 610, пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого, згідно статті 611 цього Кодексу, законодавець визначає розірвання договору.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що у позивача є достатньо підстав, у розумінні частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, для дострокового розірвання спірного договору оренди.

Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абзаці 2 пункту 13 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення частини 3 статті 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України.

Проте, у світлі приписів статті 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002, обставини дотримання (недотримання) такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судом відповідного способу захисту порушених прав Позивача.

Аналогічна правова позиція сформульована в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Верховним судом України, з посиланням на Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спору) також зазначалося, що недотримання позивачем частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання Договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 №8/32пд).

За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору також підлягають задоволенню.

Повідомляємо Вас, що у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” від 25.03.05р. №2505 – ІV внесено змін до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 „Про державне мито”.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.)

Відповідно до підпункту ”б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 „Про державне мито” із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 85, 00 грн.

Тобто сума державного мита має складатися із сплати державного мита за вимогу майнового характеру у розмірі 102,00 грн. та за вимогу немайнового характеру у розмірі 85,00грн.

Тоді як згідно платіжного доручення № 2 від 30.06.2010 р., яке прикладене до позовної заяви, держмито сплачено у розмірі 102, 00 грн.

Отже, сума державного мита у розмірі 85, 00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Колективного підприємства "Капітал" (АР Крим, Джанкойський район, с. Дніпровка, вул. Луначарського, 143; м. Джанкой, вул. Октябрська, буд. 82, ідентифікаційний код 32188156) на користь Джанкойської міської ради (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. К. Маркса, 15, ідентифікаційний код 04055699) 7176, 33 грн. заборгованості, 65, 06 грн. пені., 187, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

3.          Розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 1-1579 від 11.10.2005р. ., укладений між Колективним підприємством "Капітал" (АР Крим, Джанкойський район, с. Дніпровка, вул. Луначарського, 143; м. Джанкой, вул. Октябрська, буд. 82, ідентифікаційний код 32188156) та Джанкойською міською радою (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. К. Маркса, 15, ідентифікаційний код 04055699).

4.          Стягнути з Джанкойської міської ради (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. К. Маркса, 15, ідентифікаційний код 04055699) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 85, 00 грн. державного мита.

5.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 07.09.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 07.09.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.