Рішення № 11062447, 06.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2010Справа №2-28/3959-2010 За позовом – Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина», (95022, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211 а).

До відповідача – Фізичної особи – підприємця Алімова Віктора Михайловича, (95000, м. Сімферополь, вул. Ковильная, 46, кв. 92).

Про стягнення 13049,73 грн.

Суддя С.О.Лукачов

представники:

Від позивача – Гіталов А.В., представник, довіреність від 17.08.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Виробничо-комерційне підприємство «Трансшина» звернулось до господарського суду АРК з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця Алімова Віктора Михайловича про стягнення суми боргу за договором купівлі-продажу № 01.09/3-09 від 01.09.2009 р. в розмірі 9828,00 грн., пеню в розмірі 1010,13 грн., штраф в розмірі 1965,60 грн., а також 3 % річних у розмірі 246 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань по своєчасній оплаті товару.

Представник відповідача у засідання суду двічі не з’явився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та приписи ст. 69 ГПК України щодо строку розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв’язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення їх доказами, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати, в порядку статті 82 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представника позивача, суд -

встановив :

1 вересня 2009 р. між Виробничо-комерційним підприємством «Трансшина» (продавець) та Фізичною особою – підприємцем Алімовим Віктором Михайловичем був укладений договір купівлі-продажу № 01.09/3-09, згідно якого продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах договору (а.с. 10).

Згідно цього договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9828,00 грн. відповідно до видаткової накладної № ТР 000000789 від 01.09.2009 р. Факт отримання товару підтверджується довіреністю серії ЯМЦ № 547678 від 01.09.2009 р.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов’язаний оплатити товар до 03 жовтня 2009 р.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За викладених обставин, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9828,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення платежу у сумі 1010,13 грн., штраф в розмірі 1965,60 грн., а також 3 % річних у розмірі 246 грн.

Пунком 10.2 договору, у випадку порушення строку оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення на протязі всього часу прострочення. Окрім вищевказаної пені, у випадку прострочення платежу на строк більше ніж 10 календарних днів, покупець зобов’язаний оплатити додатковий штраф в розмірі 20 % (двадцять відсотків) від простроченої суми.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу за договорами № 01.09/3-09 від 01.09.2009 р., наданий позивачем, та вважає його вірним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних обґрунтованими.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не представив суду контррозрахунок суми позову, а також не надав доказів сплати пені та 3% річних, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 06.09.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 07.09.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд –

ВИ РІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

1.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Алімова Віктора Михайловаича (95000, м. Сімферополь, вул. Ковильная, 46, кв. 92, р/р 26001313571 в СФ АКБ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748 , код ЄДРПОУ 1763307916) на користь виробничо – комерційного підприємства «Трансшина» (95022, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211 а, р/р 260059800312 в КФ ВАТ ВТБ Банк в м. Сімферополь, МФО 384618, код ЄДРПОУ 23204082) суму боргу за договором купівлі – продажу № 01.09/3-09 від 01.09.2009 у розмірі 9828,00 грн., пеню в розмірі 1010, 13 грн., штраф в розмірі 1965,60 грн., 3 % річних у сумі 246 грн.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Алімова Віктора Михайловаича (95000, м. Сімферополь, вул. Ковильная, 46, кв. 92, р/р 26001313571 в СФ АКБ «МТБ» м. Сімферополь, МФО 384748 , код ЄДРПОУ 1763307916) на користь виробничо – комерційного підприємства «Трансшина» (95022, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211 а, р/р 260059800312 в КФ ВАТ ВТБ Банк в м. Сімферополь, МФО 384618, код ЄДРПОУ 23204082) державне мито в сумі 131 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

2.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                         Лукачов С.О.