Рішення № 11049481, 30.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2010 р.Справа № 9/12-432 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер-Тернопіль", вул. Бродівська-Гріга, 3, м.Тернопіль, 46019

до Приватного підприємства "Затишний двір - 1", вул. Є. Коновальця, 6, м.Тернопіль, 46020

про cтягнення заборгованості в сумі 36 919 грн. 13 коп., з яких: 33 415 грн. 33 коп. - вартість послуг, 1 791 грн. 91 коп. - пеня та 1 711 грн. 89 коп. - індексація.

За участю представника :

          позивача: Процик М.Т. –доручення від 01.04.2010р.

          відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

В порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи:

Дочірнє підприємство фірма "Альтфатер -Тернопіль", вул. Бродівська-Гріга, 3, м.Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Затишний двір - 1", вул. Є. Коновальця, 6, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 36 919 грн. 13 коп., з яких: 33 415 грн. 33 коп. - вартість послуг наданих за договором про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02 лютого 2009 року № 1314, 1 791 грн. 91 коп. - пені та 1 711 грн. 89 коп. - індексації.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 01.04.2010 р.

З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України на 13.04.2010р., на 27.04.2010р., на 11.05.2010р., на 01.06.2010р., на 15.06.2010р., на 25.06.2010р., на 06.07.2010р., на 16.07.2010р. та на 27.07.2010р. та в останнє на 30.07.2010р.

Строк розгляду спору продовжувався судом у більш тривалий строк відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України ухвалою господарського суду від 11.05.2010р., а також згідно ч. 4 ст. 69 ГПК України за узгодженим клопотанням сторін від 15.06.2010р.

Представник позивача в судове засідання 30.07.2010р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зокрема, згідно позовної заяви вказує на те, що 02.02.2009р. між дочірнім підприємством фірмою "Альтфатер Тернопіль" та приватним підприємством "Затишний двір-1" укладено договір № 1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів (далі по тексту - Договір). Предметом зазначеного Договору є послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів накопичених у відповідача. Виконуючи умови Договору позивачем розміщено на території відповідача 32 контейнери та здійснено вивіз твердих побутових відходів згідно графіку погодженого сторонами.

Разом з цим, як стверджує позивач, відповідачем умови Договору не виконано належним чином, зокрема відповідач вчасно та в повній мірі за надані послуги не сплачував з дня укладення договору, чим порушив п. 3.1 та п.4.2.1 Договору. А тому, позивач вказує, що згідно актів виконаних робіт відповідач заборгував позивачу за послуги надані в період з червня по лютий 2010р. за договором № 1314 від 02.02.2009р. в розмірі 33415,33 грн.

При цьому, наведені обставини позивачем обґрунтовуються посиланням на договір № 1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02.02.2009р., графік прийому дислокації № 1 по Договору № 1314 від 02.02.2009р., рахунки фактури та акти виконаних робіт, розрахунками суми боргу, суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, розрахунком суми пені та іншими матеріалами.

Також, позивачем на підставі п. 3.3 Договору нараховано відповідачу пеню, яка обчислена від вартості неоплачених послуг у розмірі 1791,91 грн., а саме, подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1711, 89 грн. суми індексації за час прострочення виконання грошового зобов’язання за надані послуги за Договором.

Одночасно, представником позивача неодноразово уточнювалися позовні вимоги, зокрема подано суду заяви про уточнення позовних вимог від 22.06.2010р. № 185 та від 16.07.2010р. № 201 відповідно до яких позивачем змінено позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача на його користь вартість послуг, наданих за договором № 1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02.02.2009року, в розмірі 30 930,01 грн. Розмір пені та суми індексації позивачем залишені незмінними.

Розглянувши зазначені заяви суд розцінює їх як такі, якими збільшено та зменшено розмір позовних вимог.

Так, зазначеними заявами про уточненнями позовних вимог, позивач заявив суду заяву про збільшення суми позову. Зокрема, здійснив новий розрахунок суми заборгованості, а саме вартості послуг, наданих ним відповідачу за договором про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів № 1314 від 02.02.2009р. додатково за період: березень, квітень, травень 2010 року на суму 14114,48 грн. та просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості додатково до суми основної заборгованості заявленої в позовній заяві, як таку, що виникла станом на час розгляду справи і разом з первинною (із червня по лютий 2010р.) становить 47 530,01грн.

При цьому, позивачем, додатково сплачено державне мито на збільшену суму позовних вимог у розмірі 141,15грн. згідно платіжного доручення від 14.06.2010р. № 220.

Одночасно, позивачем враховано часткове погашення заборгованості, яке здійснено відповідачем за час розгляду справи в суді і на зазначену суму зменшено суму заборгованості, яку просить стягнути позивач. Так, позивачем зараховано проплачені відповідачем суми:

у березні у розмірі 3000грн. (платіжне доручення № 82 від 29.03.2010р.);

у квітні - 1500грн. (пл.д. № 86 від 01.04.2010р.), 2 500 грн. (пл.д. № 119 від 27.04.2010р.), 4000грн. (пл.д. № 122 від 30.04.2010р.);

у травні –2600грн. (пл.д. № 139 від 26.05.2010р.), 3000грн. (пл.д. № 141 від 27.05.2010р.).

Зазначені платежі зараховано позивачем у погашення заборгованості за минулі періоди, зокрема за період з червня 2009року по вересень 2009року включно. При цьому, суд зазначає, що вказаний період за який виникла заборгованість є предметом розгляду у справі, а тому суд, розцінює зазначену заяву позивача як заяву якою фактично зменшено позовні вимоги.

Із аналізу змісту ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В свою чергу ч. 6 ст. 22 ГПК України передбачено обов’язок господарського суду не приймати відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При цьому, суд зазначає, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення у справі. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482, п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. № 01-8/2351).

Розглянувши та оцінивши зазначені заяви позивача про уточнення позовних вимог, враховуючи те, що у випадку, якщо позивач заявив про збільшення позовних вимог, він непозбавлений права до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв як збільшення так і зменшення позовних вимог позивача, поданих згідно заяв про уточнення позовних вимог від 22.06.2010р. № 185 та від 16.07.2010р. № 201, як такі, що подані в порядку статті 22 ГПК України та не суперечать чинному законодавству та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи зазначене, у справі має місце нова ціна позову і позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Затишний двір - 1", вул. Є. Коновальця, 6, м.Тернопіль на користь Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер Тернопіль" вартість послуг наданих в період з червня 2009 р. по травень 2010р. за договором № 1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02.02.2009р. в розмірі 30 930 грн. 01 коп. - вартість послуг, 1 711 грн. 89 коп. - індексації та 1 791 грн. 91 коп. - пені.

Крім того, представником позивача подано суду заяву від 30.07.2010 вих. № 122 відповідно до якої позивач від стягнення пені в сумі 1791,91грн. відмовляється в зв’язку з тим, що договором № 1314 від 02.02.2009р. нарахування пені не передбачено.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких клопотань не заявив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення ухвал суду, які знаходяться у матеріалах справи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Як вбачається із матеріалів справи 02.02.2009р. між сторонами укладений договір №1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, за умовами п.1.1. якого Замовник (відповідач по справі) доручає, а Виконавець (позивач по справі) надає йому послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, накопичених у Замовника, на умовах цього договору, а Замовник в свою чергу зобов’язується своєчасно, у встановлений Договором термін (п.3.1.), сплачувати надані послуги. Термін дії Договору з 02.02.2009р. до 31.12.2011р. (п.8.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість перевезення 1 куб. м. ТПВ становить 15,20грн., крім того ПДВ 20% 3,04грн., обсяг перевезень в місяць становить 391,94 куб.м. по ціні 5957,49 грн. та ПДВ 20 % 1191,50 грн., всього 7148,99 грн.

Тверді побутові відходи вивозяться виконавцем у дні вказані у графіку-дислокації, що є невід'ємною частиною договору (п.2.4. договору). При цьому, згідно п.п. 2.3. Договору для збирання (завантаження) твердих побутових відходів за планово-доворовою системою виконавець повинен виставити технічно справні контейнери місткістю до 1,1 куб.м. у кількості 32 шт., які є власністю виконавця.

Згідно п. 3.1. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей до договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів вноситься не пізніше 25 числа місяця, що настає після розрахункового періоду.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, які регулюються положеннями глави 63 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки сторони у договорі обумовили строк оплати відповідачем –Замовником вартості наданих послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, то згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобов’язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як слідує з матеріалів справи, а саме: актів виконаних робіт, підписаних повноважними представниками сторін без зауважень та завірених печатками підприємств, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивач на виконання умов договору протягом червня 2009р.- травня 2010р. надав відповідачу послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 53646,05грн.

Так, як слідує із поданої позовної заяви та доданих до неї відповідачем актів виконаних робіт №07371 від 30.06.2009р., №08752 від 31.07.2009р., №10672 від 31.08.2009р., № 11167 від 30.09.2009р., № 12821 від 31.10.2009р., № 14158 від 30.11.2009р., № 14520 від 31.12.2009р., № 00092 від 31.01.2010р., № 00509 від 26.02.2010р. та рахунків-фактур №07371/1314 від 30.06.2009р., №08752/1314 від 31.07.2009р., №10672/1314 від 31.08.2009р., № 11167/1314 від 30.09.2009р., № 12821/1314 від 31.10.2009р., № 14158/1314 від 30.11.2009р., № 14520/1314 від 31.12.2009р., № 00092/1314 від 31.01.2010р., № 00509/1314 від 26.02.2010р., за період червень 2009 - лютий 2010 року (на дату подання позовної заяви до суду 17.03.2010р.) позивачем надано послуг із збирання та вивезення твердих побутових на загальну суму 39531,57грн.

В свою чергу, як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог та доданих до неї актів виконаних робіт № 01602 від 31.03.2010р., № 01688 від 30.04.2010р., № 02310 від 31.05.2010р. та рахунків фактур № 01602/1314 від 31.03.2010р., № 01688/1314 від 30.04.2010р., № 02310/1314 від 31.05.2010р. за період березень –травень 2010 року (станом на час розгляду справи та подання заяви про уточнення позовних вимог) позивачем надано послуг із збирання та вивезення твердих побутових на загальну суму 14114,48 грн.

Отже, позивачем надано суду докази про те, що ним надано відповідачу послуги із збирання та вивезення твердих побутових за період з червня 2009р. по травень 2010р на загальну суму 53646,05грн.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих за вищезазначений період послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів виконав частково, а саме не оплатив повну вартість наданих йому послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, і станом на день розгляду справи в суді, борг останнього становить 30930,01грн.

Зокрема, відповідач перерахував у березні позивачу за надані послуги 3000грн. (платіжне доручення № 82 від 29.03.2010р.); у квітні - 1500грн. (пл.д. № 86 від 01.04.2010р.), 2 500 грн. (пл.д. № 119 від 27.04.2010р.), 4000грн. (пл.д. № 122 від 30.04.2010р.); у травні –2600грн. (пл.д. № 139 від 26.05.2010р.), 3000грн. (пл.д. № 141 від 27.05.2010р.). Зазначені платежі враховано позивачем, на них, зокрема, зменшено суму позовних вимог заявами про уточнення позовних вимог від 22.06.2010р. №185 та від 16.07.2010р. №201.

Одночасно, розглянувши доводи позивача, про те, що оскільки у платіжних дорученнях, якими відповідачем були перераховані кошти за наданні послуги зі збирання та вивезення твердих побутових відходів, в графі "призначення платежу" не було зазначено на підставі яких рахунків та актів виконаних робіт перераховувались кошти, а надані кошти зараховувались в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, суд погоджується з ними з огляду на наступне.

Як слідує із поданих суду платіжних доручень, згідно яких відповідачем перераховувались позивачу за надані останнім послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, в графі "призначення платежу" не було зазначено за послуги якого конкретного періоду проводиться оплата чи актів виконаних робіт.

Відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004р. N 22, ст.ст. 319,534 ЦК України дані кошти повинні зараховуватися в погашення заборгованості за минулі періоди.

Саме так розпорядився позивач по перерахованих відповідачем по вищезазначених платіжних дорученнях коштів за надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів. Зокрема, як вбачається із поданих ним розрахунків та заяви про уточнення позовних вимог, оплачені відповідачем суми в березні 2010р. у розмірі 3000грн., у квітні 2010р. - 1500грн., 2 500 грн., 4000грн. у травні 2010р. –2600грн., 3000грн. зараховано у погашення заборгованості за минулі періоди, зокрема за період з червня 2009року по вересень 2009року включно.

Також, відповідачем фактично визнано існування зазначеної суми заборгованості шляхом підписання актів звірки станом на 28.02.2010р. та станом на 31.05.2010р. Зокрема, як вбачається з останнього акту звірки сторони визначили існування заборгованості за договором станом на 31.05.2010р. у розмірі 30930,01 грн. зазначений акт підписаний представниками позивача та відповідача, а також завірений їх печатками.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 30930,01 грн.

При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст.11, 509 ЦК України позовні вимоги в частині стягнення 30930,01 грн. заборгованості підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені і визнанні відповідачем.

Щодо стягнення інфляційних втрат то судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості за надані послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 1711,89 грн. інфляційних нарахувань такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд, зазначає, що із змісту приписів статей 519, 612 та 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (п. 2 інф. Листа ВГСУ від 20.11.2008, постанова ВСУ від 30.09.2008 N 1/384-07).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 1791, 91 коп. пені, судом встановлено наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. А пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату за надані послуги за договором № 1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02.02.2009р. у розмірі 1 791,91 грн.

При цьому, як вбачається із позовної заяви та заяв про уточнення позовних вимог зазначена вимога обґрунтована позивачем посиланням на п. 3.3. Договору, який на думку позивача передбачає, що у разі несплати за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів понад встановлений термін (п. 3.1. Договору), "Замовник" сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Разом з цим дослідивши та оцінивши умови Договору № 1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02.02.2009р., на який посилається позивач, суд має за необхідне відмітити, що умовами вказаного Договору сторони не передбачили стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Зокрема, п. 3.3. Договору на який посилається позивач містить умову про те, що уразі наявності пільг "замовник" вносить плату за надані послуги в установленому законодавством порядку, пільга надається на підставі відповідних документів. Проте, зазначеним пунктом не передбачено умов про стягнення пені, як не передбачено і іншими пунктами договору.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позов заявлено в цій частині безпідставно.

Поряд з цим, представником позивача подано суду заяву від 30.07.2010 вих. № 122 відповідно до якої позивач від стягнення пені в сумі 1791,91грн. відмовляється в зв’язку з тим, що договором № 1314 від 02.02.2009р. нарахування пені не передбачено.

Відповідно до статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Із змісту ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За правилами п. 4 ч. 1 статті 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приписи частини четвертої статті 22 ГПК , передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку (п. 6 л. ВГСУ від 14.08.2007 № 930/14197).

Судом в судовому засіданні 30.07.2010р. ознайомлено представника позивача з наслідками відмови позивача від позову.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, враховуючи те, що відсутні підстави для звернення стягнення пені за Договором № 1314 від 02.02.2009р відтак, відмова приймається господарським судом, оскільки заява подана у відповідності до ст. 22 ГПК України і не суперечить законодавству та не порушує чиї –небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вище зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер Тернопіль", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача Приватного підприємства "Затишний двір - 1" вул. Є. Коновальця, 6, м.Тернопіль на користь Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер -Тернопіль" вартість послуг наданих в період з червня 2009 р. по травень 2010р. за договором № 1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02.02.2009р. в розмірі 30 930 грн. 01 коп. - вартість послуг, 1 711 грн. 89 коп. –індексації.

Щодо стягнення 1 791 грн. 91 коп. –пені, то суд приймає відмову позивача від позову в цій частині та припиняє провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачем погашено частково заборгованість, що є предметом розгляду у справі після звернення позивача до суду з позовною заявою, а саме після 17.03.2010р. з порушеннями умов Договору № 1314 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 02.02.2009р., а тому суд вважає, що спір в цій частині виник внаслідок неправильних дій відповідача та покладає державне мито та судові витрати на нього.

Відтак, державне мито в сумі 510 грн. 34 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача у справі в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємства "Затишний двір - 1", вул. Є. Коновальця, 6, м.Тернопіль (ідент. код 36314228) на користь Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер-Тернопіль", вул. Бродівська-Гріга, 3, м.Тернопіль, р/р 26009008951001 в Перше відділення ВД АТ "Індекс банк", м.Тернопіль, МФО 302537 (ідент. код 22601875) –30930 (тридцять тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 01 коп. основного боргу, 1711 (одну тисячу сімсот одинадцять) грн. 89 коп. суму індексації, 510 (п’ятсот десять) грн. 34 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Прийняти часткову відмову позивача від позову в частині стягнення 1791 (одну тисячу сімсот дев’яносто одну) грн. 91 коп. пені.

4. Провадження у справі про стягнення 1791 (одну тисячу сімсот дев’яносто одну) грн. 91 коп. пені припинити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

          На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 30 липня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя