Рішення № 11019662, 26.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2010 р.Справа № 18/48-901

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Приватного підприємства "Юко" вул. Родини Барвінських, 3А, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-Райце" вул. Тернопільська, 43, с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в розмірі 16 102 грн., з яких: 13 858 грн. борг, 1 739 грн. інфляційні нарахування, 505 грн. 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: Бабій С.П., довіреність від 17.06.2010 р.

відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне підприємство "Юко" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –приватного підприємства "Яйце-Райце" про стягнення заборгованості в розмірі 16 102 грн., з яких: 13 858 грн. борг, 1 739 грн. інфляційні нарахування, 505 грн. 3% річних.

Крім того, згідно поданого 10.08.2010 р. приватним підприємством "Юко" клопотання, останнє просить суд стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-Райце" та приватного підприємства "Яйце-Райце" загальну суму боргу в розмірі 13 934 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 1 546,67 грн., 3 % річних в розмірі 593,24 грн., а всього 16 073,90 грн., кошти сплачені позивачем за проведення судової експертизи в розмірі 150 грн., державне мито в розмірі 167 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Дане клопотання відхилене судом з врахуванням того, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Яйце-Райце" не є стороною у даній справі, заявлені вимоги відносно останнього по суті є новими вимогами, порядок звернення з якими врегульовано розділом VIII ГПК України, який має бути обов’язково дотриманий, а також неподанням доказів надсилання поданого клопотання (і копій доданих до нього документів) відповідачеві, що відповідно є порушенням визначених статтями 42 і 43 ГПК України засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання по оплаті товару, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Згідно отриманих на запит суду довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців 17.03.2009 р. була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи –приватного підприємства "Яйце –райце" (ідентифікаційний код 21160452) в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, та 18.03.2009р. проведено державну реєстрацію юридичної особи –товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце –райце" (ідентифікаційний код 21160452) шляхом перетворення.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам –правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 33 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво може мати місце і в тому разі, коли реорганізація відбулася до подання позову, але відповідачем у позовній заяві зазначено реорганізоване підприємство (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 12.09.1996, № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств").

Таким чином, суд проводить заміну відповідача із приватного підприємства "Яйце-райце" (вул. Тернопільська, 43, с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 21160452) на товариство з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце" (вул. Тернопільська, 43, с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 21160452).

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 17.06.2010 р. проти позовних вимог заперечив, зазначив що у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем станом на 17.06.2010 р., усі розрахунки з ним були проведені готівкою, докази чого будуть подані в наступне судове засідання. Однак в судові засідання 12.08.2010 р. та 26.08.2010 р. відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення № 874467 із датою вручення 30.06.2010 р. знаходяться в матеріалах справи), а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач поставив, а відповідач отримав згідно:

-          видаткової накладної №Н-02/13-01 від 13.02.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711910 від 13.02.2008 р. товар на суму 12 500 грн.;

-          видаткової накладної №Н-02/21-01 від 21.02.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711912 від 21.02.2008 р. товар на суму 12 500 грн.;

-          видаткової накладної №Н-04/02-01 від 02.04.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711917 від 25.03.2008 р. товар на суму 6 929 грн.;

-          видаткової накладної №Н-04/03-02 від 03.04.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711917 від 25.03.2008 р. товар на суму 7 332 грн.;

-          видаткової накладної №Н-04/08-01 від 08.04.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711919 від 08.04.2008 р. товар на суму 6 877 грн.;

-          видаткової накладної №Н-04/11-01 від 11.04.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711919 від 08.04.2008 р. товар на суму 7 800 грн.;

-          видаткової накладної №Н-04/24-01 від 24.04.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711920 від 21.04.2008 р. товар на суму 5 330 грн.;

-          видаткової накладної №Н-04/24-02 від 24.04.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711920 від 21.04.2008 р. товар на суму 7 319 грн.;

-          видаткової накладної №Н-05/08-01 від 08.05.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711923 від 08.05.2008 р. товар на суму 7 098 грн.;

-          видаткової накладної №Н-05/08-02 від 08.05.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711923 від 08.05.2008 р. товар на суму 7 072 грн.;

-          видаткової накладної №Н-05/14-01 від 14.05.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711923 від 08.05.2008 р. товар на суму 7 059 грн.;

-          видаткової накладної №Н-05/14-02 від 14.05.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711923 від 08.05.2008 р. товар на суму 6 617 грн.;

-          видаткової накладної №Н-05/21-03 від 21.05.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711924 від 21.05.2008 р. товар на суму 7 085 грн.;

-          видаткової накладної №Н-05/28-01 від 28.05.2008 р. через Вільчак Я.О. по довіреності серії ЯОФ №711924 від 21.05.2008 р. товар на суму 7 020 грн.;

Всього було поставлено товару на суму 108 538 грн. Як стверджує позивач, оплата за отриманий товар проведена частково в сумі 94 680 грн., відтак непогашеною залишається заборгованість в сумі 13 858 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того, сума заборгованості в розмірі 13 858 грн. визнана відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 05.03.2010 р., скріплений мокрими печатками підприємств.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З вимогою перерахувати несплачені кошти в розмірі 16 102 грн. до 17.05.2010 р. відповідачу була надіслана претензія за № 04/25 від 27.04.2010 р., на яку відповідач повідомив, що рахунки підприємства тимчасово заблоковані, а на майно накладено арешт, що не дає змоги виконати своїх зобов’язань перед позивачем.

Оскільки, доказів погашення основної суми боргу в розмірі 13 858 грн. відповідачем не надано, а судом не здобуто, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно поданих позивачем розрахунків останній просить суд стягнути 1 739 грн. інфляційних нарахувань за період з 05.03.2009 р. по 05.04.2010 р. та 505 грн. трьох відсотків річних за цей же період.

За наслідками розгляду поданих позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та 3 % річних суд відмовляє приватному підприємству "Юко" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 739 грн. інфляційних нарахувань та 505 грн. трьох відсотків річних, в зв’язку з наступним.

У відповідності ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В зв’язку з тим, що строк (термін) виконання відповідачем обов'язку оплатити вартість поставленого йому позивачем товару не був встановлений, 27.04.2010 р. приватне підприємство "Юко" звернулося до відповідача з вимогою перерахувати несплачені кошти в розмірі 16 102 грн. до 17.05.2010 р. При цьому, в суму 16 102 грн. входило 13 858 грн. основного боргу, 1 739 грн. інфляційних нарахувань, 505 грн. 3 % річних.

Таким чином мало місце нарахування інфляційних витрат та 3 % річних за період з 05.03.2009 р. по 05.04.2010 р. до встановлення моменту настання строку (терміну) виконання боржником обов'язку оплатити вартість поставленого йому позивачем товару.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце" (вул. Тернопільська, 43, с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 21160452) на користь приватного підприємства "Юко" вул. Родини Барвінських, 3А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14029680):

-          13 858 (тринадцять тисяч вісімсот п’ятдесят вісім) грн. заборгованості за поставлений товар;

-          138 (сто тридцять вісім) грн. 58 коп. державного мита;

-          203 (двісті три) грн. 11 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити приватному підприємству "Юко" (вул. Родини Барвінських, 3А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14029680) в задоволенні частини позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце" (вул. Тернопільська, 43, с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 21160452) на користь приватного підприємства "Юко"( вул. Родини Барвінських, 3А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14029680) 1 739 грн. інфляційних нарахувань та 505 грн. 3% річних.

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –31.08.2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.В. Охотницька