Рішення № 11049447, 02.09.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.10 Справа № 11/111-10. За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Кременчукм`ясо “,

м. Кременчук, Полтавська область

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Шостка, Сумська область

про стягнення заборгованості в сумі 7 634 грн. 44 коп.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

від позивача: Андросов Є.О.

від відповідача : не прибув

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 7 634 грн. 44 коп., з яких: 6 936 грн. 00 коп. боргу відповідно до договору поставки № 1071/09 Киев, укладеного між сторонами 15.06.2009р., 482 грн. 86 коп. пені, 83 грн. 80 коп. 3% річних, 131 грн. 78 коп. інфляційних збитків, а також 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, в засідання суду не зявися, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, зокрема, ухвалою господарського суду Сумської області від 18.08.2010 р., яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом від 19.08.2010 р., про причини неприбуття суд не повідомив.

Явка представників сторін не визнавалася судом обовязковою, а тому не зявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача заявив суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача розяснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо його процесуальних прав та обовязків, зокрема право заявляти відводи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного:

15 червня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 1071/09-Киев. Відповідно до п. 1 вказаного договору позивач (постачальник) продає, а відповідач купує ковбасні, мясні вироби, субпродукти й іншу продукцію, вироблену позивачем в асортименті, у кількості, за цінами і на суму, що визначаються у накладних (товарно-транспортних накладних), згідно протоколу вільно-відпускних цін і на умовах, викладених у даному договорі.

За період з 07.10.2009р. по 08.02.2010р. відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 7019 грн. 58 коп., що підтверджується копіями товарних накладних.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 5.1. вищевказаного договору, оплата товару проводиться згідно даних, зазначених у товарних (товарно-транспортних) накладних у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивача (постачальника) або шляхом внесення готівкою у касу позивача. Згідно п. 5.2. вид платежу готівковий з відстрочкою у 21 календарний день.

Також відповідачем було повернуто товар на суму 83 грн. 58 коп., що підтверджується копіями накладних на повернення товару.

Враховуючи, що остання поставка відбулась 08.02.2010р., за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в розмірі 6936 грн. 00 коп. Але, в порушення умов договору, відповідач своєчасну оплату з позивачем не здійснив, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Факт заборгованості відповідача в сумі 6936 грн. 00 коп. підтверджується актом розрахунків від 28.02.2010р.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг, чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення господарського зобовязання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на день розгляду справи в судовому зсіданні, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6936 грн. 00 коп.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд позовні вимоги щодо стягнення 6936 грн. 00 коп. суми основного боргу вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобовязання, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України допустив прострочення грошового зобовязання.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 482 грн. 86 коп. Відповідно до п. 8.1 договору поставки відповідач несе відповідальність за прострочення проведення розрахунків за отриманий товар шляхом оплати пені у розмір 0,5% від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, якщо таке прострочення складає не більше 10 банківських днів, 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо таке прострочення складає більше 10 банківських днів.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен календарний день прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 482 грн. 86 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача згідно п.п. 8.2, 8.3 зазначеного договору 83 грн. 80 коп. 3% річних, 131 грн. 78 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 131 грн. 78 коп. інфляційних збитків, 83 грн. 80 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати позивача по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Кременчукм`ясо “ (39601, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Героїв Бресту, 48 код 30068026) 6 936 грн. 00 коп. боргу, 482 грн. 86 коп. пені, 83 грн. 80 коп. 3% річних, 131 грн. 78 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Повний текст рішення підписаний 03.09.2010 р.

Суддя