Рішення № 11049404, 26.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

26.08.10                                                                                           Справа№ 12/69

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Джус Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Украни», м.Київ,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів,

про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природній газ в сумі 143090297,06 грн.

З участю представників:

від позивача : Працьовита С.М. (довіреності у справі);

від відповідача : Станько М.М. ( довіреність у справі).

Суть спору: Позов заявлено Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Украни»до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природній газ в сумі 143090297,06 грн.

Обставини справи: Ухвалою суду від 15.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено слухання на 24.06.2010 року.

В судових засіданнях 24.06.10р., 05.08.10р. та 09.08.10р. оголошувалась перерва для надання сторонам можливості провести акт звірки взаєморозрахунків та уточнити суму боргу.

В судовому засіданні 13.08.2010 року розгляд справи відкладався до 26.08.2010 року у зв’язку з неявкою представників сторін.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судових засіданнях.

Представник відповідача подав відзив в якому суму основної заборгованості визнав частково в розмірі 95453465,97грн. та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99% і розтермінувати виконання рішення суду на 2 роки. Також представник відповідача зазначив, що відповідачем у травні 2010 року було здійснено часткове погашення основного боргу в сумі 26528698,04грн., однак позивачем при розрахунку основного боргу та нарахуванні пені і 3% річних за період травень –червень 2010року, дані проплати враховано не було.

Тому представник відповідача просив суд відмовити в частині стягнення 26528698,04 грн. основного боргу а також в частині стягнення штрафних санкцій нарахованих на дану суму за період травень-червень 2010р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем (ДК «Газ України»НАК „Нафтогаз України”) та відповідачем (ВАТ по газопостачанню та газифікації „Львівгаз”) було укладено договір поставки природного газу від 25.02.2009р. № 06/09-287. За умовами договору позивач зобов’язався передати у власність відповідачу в 2009 році природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

На виконання умов договору позивач протягом лютого-квітня 2009 р., липня –грудня 2009р. та січня 2010р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 180888146,12 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (а.с. 23-35). Факт отримання природного газу відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 6.1 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, і на момент звернення до суду його заборгованість перед позивачем становить 121982164,01 грн.

За неналежне виконання договірних зобов’язань, позивач нарахував відповідачу:

-          пеню в сумі 10879348,75 грн. за період з 07.12.2009р. по 07.06.2010р.;

-          інфляційні витрати в сумі 8032974,01 грн. за період з березня 2009р. по березень 2010р.;

-          3% річних в сумі 2195810,29 грн. за період 11.03.2009р. по 07.06.2010р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (ДК «Газ України»НАК „Нафтогаз України”) та відповідачем (ВАТ по газопостачанню та газифікації „Львівгаз”) укладено договір поставки природного газу від 25.02.2009р. № 06/09-287. За умовами договору позивач зобов’язався передати у власність відповідачу в 2009 році природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

На виконання умов договору позивач протягом лютого-квітня 2009 р., липня –грудня 2009р. та січня 2010р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 180888146,12 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (а.с. 23-35) та відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ст. 526 ЦК України: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, і на момент звернення до суду його заборгованість перед позивачем становить 121982164,01 грн.

Однак, як вбачається з Розрахунку з вітчизняними постачальниками долученого відповідачем до справи, протягом травня 2010р. відповідачем було перераховано на рахунки позивача кошти в сумі 26528698,04 грн.

Дослідивши розрахунок боргу долучений позивачем до справи, суд встановив що позивачем не враховано проплати здійснені відповідачем у травні 2010р. на загальну суму 26528698,04 грн.

В усних поясненнях наданих в судових засіданнях, представник позивача підтвердив факт перерахування відповідачем у травні 2010р. коштів в сумі 26528698,04 грн.

Оскільки, кошти в сумі 26528698,04 грн. були перераховані відповідачем до моменту подання позову до суду (позовна заява надійшла до суду 10.06.2010р.), суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 26528698,04 грн.

Щодо решти позовних вимог в сумі 95453465,97 грн., то суд вважає, що вони є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення.

Суд звертає увагу, що в доповненні до відзиву, який поданий відповідачем 26.08.2010р., останній визнає факт існування заборгованості в сумі 95453465,97 грн.

          Відповідно до п. 7.2 договору, за несвоєчасну оплату спожитого газу покупець зобов’язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

          Пунктом 7.7 договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобов’язань, позивач нарахував відповідачу:

-          пеню в сумі 10879348,75 грн. за період з 07.12.2009р. по 07.06.2010р.;

-          інфляційні витрати в сумі 8032974,01 грн. за період з березня 2009р. по березень 2010р.;

-          3% річних в сумі 2195810,29 грн. за період 11.03.2009р. по 07.06.2010р.

Дослідивши розрахунки штрафних санкцій долучені позивачем до позовної заяви, суд встановив, що позивачем при нарахуванні пені і 3% річних за період травень –червень 2010року, не враховано проплати здійснені

Тому, судом було проведено перерахунок пені та 3% річних, зокрема:

- пеня в сумі 10692442,18 грн. за період з 07.12.2009р. по 07.06.2010р.;

-          3% річних в сумі 2168539,22 грн. за період 11.03.2009р. по 07.06.2010р.

У поданому відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99% та розтермінувати виконання рішення суду на два роки. Таку позицію відповідач обґрунтовує тим, що на даний час підприємство перебуває у надзвичайно складному матеріальному становищі, оскільки тільки рішеннями господарських судів на користь позивача стягнуто понад 200 млн.грн., а доходи товариства на сьогоднішній день покривають фактичні витрати товариства лише на 75%.

Стягнення вказаної заборгованості за твердженнями представника відповідача призведе до банкрутства товариства.

Суд заслухавши пояснення представників сторін щодо зменшення розміру штрафних санкцій та розтермінування виконання рішення суду прийшов до наступного висновку.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, Господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Судом встановлено виконання відповідачем зобов’язання майже на 50%, а позивачем не подано суду жодних доказів , які б вказували на понесені ним (кредитором) збитки .

З врахуванням вищенаведеного суд прийшов до висновку, що нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді пені слід зменшити на 10%.

Таким чином до стягнення підлягають штрафні санкції в наступному розмірі:

- пеня в сумі 10692442,18 грн. –10% = 9623197,97 грн.

-          інфляційні витрати в сумі 8032974,01 грн.

-          3% річних в сумі 2168539,22 грн.

Щодо розтермінування рішення суду на два роки суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 1.2 договору, позивач поставив відповідачу природний газ отриманий договором поставки від інших постачальників. Тобто у позивача існує обов’язок перед постачальниками по оплаті природного газу, який в подальшому був поставлений відповідачу.

Відповідач, обґрунтовуючи клопотання про розтермінування рішення суду зазначає, що на даний час підприємство перебуває у надзвичайно складному матеріальному становищі, оскільки тільки рішеннями господарських судів на користь позивача стягнуто понад 200 млн.грн., а доходи товариства на сьогоднішній день покривають фактичні витрати товариства лише на 75%.

Відповідачем надано суду тільки копії рішень господарських судів та довідку про дебіторську заборгованість, однак жодних доказів в тому числі і бухгалтерських документів, які б підтверджували той факт, що товариство дійсно перебуває у скрутному фінансовому становищі,відповідачем не надано. Зокрема не доведено, що у товариства відсутні кошти для погашення боргу перед позивачем без погіршення фінансового стану відповідача.

Окрім того, судом зменшено суму штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи заперечення представника позивача щодо розтермінування виконання рішення суду, обставини на які посилається відповідач обгрунтовуючи клопотання про розтермінування та зважаючи на обставини справи, а також враховуючи той факт, що суд зменшив розмір пені, суд вважає, що на сьогоднішній день не має підстав для розтермінування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 115278177,17 грн. з яких: 95453465,97 грн. –основний борг, 9623197,97 грн. –пеня, 8032974,01 грн. –інфляційні витрати, 2168539,22 грн. –3% річних.

Судові витрати суд покладає на винну сторону відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі грн. з яких: 20543,63 грн. державного мита та 190,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 193, 233 ГК України, ст.526, ,612,625 ЦК України, 4-3,33, 35,44,49, 82-85,116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково .

2. Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації „Львівгаз” ( 79039, м. Львів, вул. Золота,42, код ЄДРПОУ 03349039 ) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ , вул. Шолуденка,1 , код ЄДРПОУ 31301827) –95453465,97 грн. –основний борг, 9623197,97 грн. –пеня, 8032974,01 грн. –інфляційні витрати, 2168539,22 грн. –3% річних, 20543,63 грн. державного мита та 190,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Наказ видати у відповідності до статті 116 ГПК України.

В судовому засіданні 26.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.08.2010 року.

Суддя