Рішення № 11049386, 26.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

26.08.10                                                                                           Справа № 31/76

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „РПР”, м. Пустомити Львівської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Н. Транссервіс”, с. Демня Миколаївського району Львівської області

про:стягнення коштів в сумі 24745,66 грн.

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:не з’явився;

від відповідача:Мочурад І.О.–представник. Представнику відповідача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „РПР”, м. Пустомити Львівської області, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Н. Транссервіс”, с. Демня Миколаївського району Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення з відповідача коштів в сумі 24745,66 грн., в тому числі 15001,00 грн. основного боргу, 7005,47 грн. інфляційних нарахувань, 1239,09 грн. відсотків річних, 1500,10 грн. пені.

Ухвалою суду від 18.06.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 05.08.2010 р.

04.08.2010 р. відповідачем було подано на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 11.08.2010 р. представники позивача та відповідача не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали. Розгляд справи було відкладено на 16.08.2010 р.

В судове засідання 16.08.2010 р. представник позивача повторно не з’явився, причин неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, пояснень суду щодо позову не надав. Представник відповідача в судове засідання 16.08.2010 р. з’явився, подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також представником відповідача подано на розгляд суду клопотання про продовження строку вирішення спору по суті. Суд, ознайомившись із поданим клопотанням та вивчивши матеріали справи, вирішив за доцільне задоволити його та продовжив строк розгляду спору в порядку вимог ст. 69 ГПК України до 26.08.2010 р. Розгляд справи було відкладено на 26.08.2010 р.

В судове засідання 26.08.2010 р. представник позивача повторно не з’явився, причин неявки суду не повідомив, витребовуваних документів не надав. Представник відповідача з’явився, позов заперечив повністю, доказів оплати боргу не представив.

В судовому засіданні 26.08.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 31.08.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 12.07.2007 р. був укладений договір № 12/07. Відповідно до п. 1.1 цього договору позивач, як підрядник, зобов’язувався виконати на свій ризик за завданням відповідача, як замовника, з власних матеріалів роботи по ремонту АЗС у відповідності з затвердженим дизайнерським виглядом. Замовник зобов’язувався сплатити підряднику винагороду за виконану роботу.

Згідно з п. 1.3 договору факт завершення виконаних підрядником робіт на користь замовника оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами і є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.4 вищенаведеного договору була встановлена орієнтовна вартість договору в сумі 15000,00 гривень. При цьому сторони передбачили, що ціна не є остаточною і підлягає коригуванню.

Як вбачається з матеріалів справи підрядник виконав зобов’язання, покладені на нього договором, що підтверджується актом № 24 від 31.07.2007 р. приймання виконаних робіт за договором від 12.07.2007р., за яким сума виконаних робіт становить 20001,00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплений печатками сторін спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши договір № 12/07, зокрема п. 1.3, суд дійшов висновку, що акт № 24 від 31.07.2007 р. приймання виконаних робіт за договором від 12.07.2007 р. є тим належним і допустимим доказом, який свідчить про виконання позивачем підрядних робіт. Судом не беруться до уваги доводи представника відповідача, наведені в судовому засіданні, щодо невідповідності акту № 24 типовій формі, затвердженій наказом Держкомстату України та Держбуду України від 21.06.2002 р. за № 237/5, оскільки згідно п. 2 зазначеного наказу типова форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Проте, відповідачем доказів виконання підрядних робіт із залученням бюджетних коштів чи належності його до державної форми власності суду не подано.

23.07.2007 р. відповідачем було сплачено на користь позивача 5000,00 грн. боргу за виконану роботу, що підтверджується квитанцією від 23.07.2007 р. Згідно акту звіряння розрахунків між сторонами спору станом на 01.06.2008 р., скріпленого печатками позивача і відповідача, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 15001,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору № 12/07 замовник проводить розрахунки наступним чином: сума в розмірі 50 % від загальної суми вартості робіт по переоформленню кожного об’єкта, перераховується замовником у вигляді попередньої оплати після підписання даного договору протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку, але не пізніше, ніж за 15 робочих днів до початку виконання робіт підрядником на об’єкті; сума в розмірі 50 % від загальної вартості робіт по переоформленню кожного об’єкта перераховується замовником протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Згідно норми ст. 321 Господарського кодексу у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису.

Аналіз зазначених вище правових норма дає підстави стверджувати, що саме до обов’язків замовника при виконанні договорів підряду віднесено надання підрядникові затвердженої проектно-кошторисної документації, а норма ст. 321 Господарського кодексу про необхідність складання кошторису, як окремого документу, не є імперативною.

Отже, твердження відповідача про невиконання позивачем підрядних робіт у зв’язку з відсутністю податкової накладної, дизайнерського вигляду та проектно-кошторисної документації не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 1.3 договору саме підписаний сторонами акт свідчить про завершення виконання позивачем підрядних робіт. Крім того, невиконання позивачем вимог податкового законодавства в частині подання податкової накладної, невиконання інших умов договору підряду чи неналежне виконання керівником відповідача посадових обов’язків не позбавляє відповідача права на захист порушеного права чи інтересу у встановленому законодавством порядку.

Станом на час слухання справи в суді відповідач доказів оплати заборгованості не представив. Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Нормою ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 8.3 договору у випадку порушення строків здійснення розрахунків замовник зобов’язується сплатити підряднику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 10 % від несплаченої суми.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1500,10 грн.

При задоволенні позову в цій частині суд виходить також з того, що згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Проте, відповідач заяв щодо застосування строку позовної давності, передбаченої ст. 258 Цивільного кодексу, суду до винесення рішення не подав. Норма ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу застосуванню до спірних відносин не підлягає, оскільки п. 8.3 договору передбачено нарахування пені за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, сума інфляційних нарахувань становить 7005,47 грн., а сума трьох процентів річних - 1239,09 грн.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач лише частково сплатив основний борг, а доказів сплати заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати у відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „РПР”, м. Пустомити Львівської області, задоволити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Н. Транссервіс” (81613, с. Демня Миколаївського району Львівської області, вул. Миколаївська, 1; код ЄДРПОУ 22362318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РПР” (81100, м. Пустомити Львівської області, вул. Шептицького, 2/10; код ЄДРПОУ 33337593) 15001,00 грн. основного боргу, 7005,47 грн. інфляційних нарахувань, 1239,09 грн. відсотків річних, 1500,10 грн. пені, 248,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя