Рішення № 11049284, 16.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/13216.07.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоДарницького дитячого будинку- інтернату

Простягнення 25262,24 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гарковенко С.В. - № Д07/2010/06/03-01 від 03.06.2010 року;

від відповідача: Шубенко І.І. –дов. № б/н від 23.04.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дарницького дитячого будинку- інтернату про стягнення 21854, 70 грн. основного боргу, 1746, 87 грн. пені, 1381, 43 грн. інфляційних втрат, 279, 23 грн. 3 % річних.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену електричну енергію не виконав в повному обсязі.

Ухвалою від 09.04.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.04.2010 року.

В судовому засіданні 26.04.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2010 року подав додаткові документи п справі та надав усні пояснення по справі.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 26.04.2010 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 28.05.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 28.05.2010 року представник відповідача не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 28.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 18.06.2010 року.

В судове засідання 18.06.2010 року представник позивача не з’явився, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.06.2010 року подав документи на доказ часткового погашення заборгованості.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 18.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 12.07.2010 року.

В судовому засіданні 12.07.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2010 року подав документи на доказ часткового погашення заборгованості.

Крім того, в судовому засіданні 12.07.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/132, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 12.07.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.07.2010 року.

В судовому засіданні 16.07.2010 року представник позивача надав докази про надходження коштів за спожиту теплову енергію відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.2010 року надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.07.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2004 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Дарницьким дитячим будинком-інтернатом (далі –споживач, відповідач) було укладено договір № 3309025 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2., 4.1, 4.2 електропостачальна організація зобов’язувалась, постачати електроенергію, як різновид товарної продукції споживачу:

- в межах дозволеної до використання потужності;

- згідно з величинами постачання електроенергії (Додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем ПКЕЕ, ПУЕ;

- згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

Встановлювати та доводити споживачу договірні величини споживання електричної енергії та потужності в години максимального навантаження енергосистеми за місяцями кварталу письмовими повідомленнями не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного кварталу, які є невід’ємною частиною Договору.

Величини постачання електричної енергії та потужності встановлюються споживачу електропостачальною організацією виходячи з граничних рівнів електроспоживання в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідач в свою чергу, зобов’язувався своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов’язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Для визначення величини використаної електроенергії знімати та надавати за встановленою формою до енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком (Додаток 4), а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, п.п. 1, 2, 3, 5, 13 цього додатку передбачено, що розрахунковий період починається та закінчується першого числа кожного місяця.

Споживання електричної енергії в період між датами зняття показань засобів обліку в попередньому та поточному розрахунковому періоді прирівнюється до споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду.

Щомісяця 20 числа споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до Постачальника електричної енергії для надання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий період (Додаток 9) і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звірки розрахунків за попередній період.

Оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюються споживачем до 25 числа. Розрахунок оплат здійснюється у відповідності до очікуваного споживання електроенергії у розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий період.

Додатком 5 до Договору передбачено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення оплати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (затверджена Наказом Мінпаливоенерго України № 19 від 17.01.2002 року, погоджена НКРЕ, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 року за № 93/6381).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2009 р. по 01.03.2010 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито активної електричної енергії на суму 65232, 86 грн. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 42665, 13 грн., у зв’язку з чим нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21147, 89 грн.

Крім того, за період з 01.04.2009 року по 01.03.2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито реактивної електричної енергії на суму 3718, 64 грн., відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 2816, 71 грн., у зв’язку з чим у нього за поставлену реактивну електричну енергію виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 706, 81 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту активну та реактивну електричну енергію складала 21854, 70 грн. (21147, 89 грн. + 706, 81 грн.), що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що частина боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 9112, 93 грн. та за спожиту реактивну електроенергію на суму 387, 07 грн. погашено до звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 352, 353, 354, 355 від 04.03.2010 року, належним чином завірені копії міститься в матеріалах справи, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту активну та реактивну енергію складала 12354, 70 грн. (319, 74 грн. + 12034, 96 грн.), що сторонами не заперечується.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Під час розгляду справи, відповідач погасив заборгованість в частині основного боргу за спожиту активну електроенергію на суму 9 158, 11 грн., що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів від Дарницького дитячого будинку - інтернату в рахунок погашення боргу за спірний період, яка міститься в матеріалах справи, а тому у відповідності до п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 5.1 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0, 75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлену електроенергію, керуючись п. 5.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1746, 87 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягаю стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          Як вбачається з наданих відповідачем документів, Дарницький дитячий будинок –інтернат є бюджетною установою, фінансування послуг за спожиту відповідачем електроенергію здійснюється виключно за рахунок видатків місцевого бюджету. Однак, фінансування з місцевого бюджету на оплату спожитої відповідачем електроенергії вчасно не здійснювалось, бюджетні асигнування на погашення кредиторської заборгованості на зазначені потреби також не передбачались, що в свою чергу унеможливлює своєчасного та повного розрахунку за спожиту відповідачем електроенергію.

Зважаючи на викладене та враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 10, 00 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1381, 43 грн. та 3 % річних в розмірі 279, 23 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 1125, 86 грн. та 3 % річних в сумі 279, 22 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дарницького дитячого будинку –інтернату (02121, м. Київ, вул. Ялинкова, 58/60, код ЄДРПОУ 03188808) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 2876 (дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 85 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 319 (триста дев’ятнадцять) грн. 74 коп. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 10 (десять) грн. 00 коп. пені, 1125 (одна тисяча сто двадцять п’ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 279 (двісті сімдесят дев’ять) грн. 22 коп. 3 % річних, 137 (сто тридцять сім) грн. 70 коп. державного мита, 128 (сто двадцять вісім) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Дарницького дитячого будинку –інтернату заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 9 158, 11 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

06.09.2010 року