Рішення № 11049260, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/33102.09.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний стандарт"

про стягнення заборгованості 44 035,67 грн.

Суддя Катрич В. С.

Представники сторін :

від позивача : Шелуткевич М.Б. за довіреністю б/н від 28.01.2010р.

від відповідача : не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 41710,00 грн. заборгованості за договором №23/09-09-1 від 23.09.2009р. та 611,91 грн. трьох відсотків річних, 1719,76 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. порушено провадження у справі № 8/331, розгляд справи призначений на 02.09.2010р.

Від відповідача через канцелярію суду 31.08.2010р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з знаходженням представника відповідача у відпустці.

У судове засідання, призначене на 02.09.2010р. з‘явився представник позивача, який надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив зменшити суму позову до 24035,67 грн., у зв’язку зі сплатою відповідачем частини боргу, а саме по рахунку-фактурі №СФ-0000757 від 31.03.2010р. суму 11000,00 грн. та по рахунку-фактурі №СФ-0000757 від 31.03.2010р. суму 9000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2010р. не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

23.09.2009р. між відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний стандарт", як замовником, та позивачем –Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп", як виконавцем, було укладено договір №23/09-09-1 (далі –договір), який підписано представниками замовника та виконавця і посвідчено печатками сторін.

Умовами договору сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання щодо надання послуг екскаваторами КАМАЦУ 210 в кількості 2 шт. на об’єктах будівництва (п.1.1 договору).

Замовник оплачує виконані роботи згідно наданих виконавцем та підписаних замовником актів виконаних робіт (п.1.2 договору).

Згідно п.2.2.2 договору замовник повинен своєчасно та в розмірах, передбачених договором, здійснювати платежі на користь виконавця.

Вартість послуг екскаватора КАМАЦУ 210 становить 180,00 грн. за одну машино-годину в т.ч. ПДВ-20% (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору оплата за перебазування екскаваторів оплачується замовником окремо, по домовленості, згідно рахунка-фактури.

Згідно п.7.1 до договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до актів виконаних робіт від 01.11.2009р. на суму 23580,00 грн., №ОУ-0001904 від 13.11.2009р. на суму 11000,00 грн., від 07.11.2009р. на суму 12420,00 грн., №ОУ-0000753 від 31.03.2010р. на суму 11000,00 грн., які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені їхніми печатками, позивачем, як виконавцем, виконано роботи загалом на суму 58000,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату по договору шляхом перерахування на користь позивача загалом 16290,00 грн.

Відповідно до претензії позивача №132 від 07.06.2010р., направленої відповідачу згідно фіскальних чеків Укрпошти №№1144, 1145 від 09.06.2010р. та описів вкладень у цінні листи, позивач вимагав погасити заборгованість по договору з урахуванням інфляційних збитків та трьох відсотків річних, загалом в сумі 44593,81 грн.

Відповідач відповідь на претензію позивача не направив.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст.798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оплата проводиться в термін 20 календарних днів з дати надання виконавцем відповідно оформлених актів виконаних робіт (п.3.4 договору).

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем не розрахувався.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, але сплатив позивачу після порушення провадження у справі по рахунку-фактурі №СФ-0000757 від 31.03.2010р. суму 11000,00 грн. та по рахунку-фактурі №СФ-0000757 від 31.03.2010р. суму 9000,00 грн. (платіжні доручення №498 від 27.07.2010р. та №605 від 30.08.2010р. містяться в матеріалах справи).

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 21 710,00 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки частина заборгованості була погашена під час розгляду справи, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач у позовній заяві окрім основного боргу просив стягнути з відповідача 611,91 грн. трьох відсотків річних та 1719,76 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 611,91 грн. –3 % річних та 1713,76 грн. збитків від індексу інфляції (за підрахунком суду).

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625, 759, 762, 798 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний стандарт" (03134, м. Київ, вул. Якутська, буд.7-А; код 32854198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (02094, м. Київ, вул. Сергієнка, буд.11; код 21496904) 21 710 (двадцять одна тисяча сімсот десять) грн. 00 коп. основного боргу, 611 (шістсот одинадцять) грн. 91 коп. трьох відсотків річних, 1 713 (одна тисяча сімсот тринадцять) грн. 76 коп. інфляційних збитків, 440 (чотириста сорок) грн. 36 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження в частині стягнення 20000,00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВ.С. Катрич