Рішення № 11049200, 01.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/18401.09.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” ДоУкраїнського товариства глухих підприємства “Культурний центр”

Простягнення 36 014,96 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Гончаренко В.М. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Українського товариства глухих підприємства “Культурний центр”про стягнення 36 014,96 грн. (31 758,25 грн. основного боргу, 1 080,04 грн. інфляційних нарахувань, 334,94 грн. трьох відсотків річних та 2 841,73 грн. пені) у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 311107 від 15.10.1999 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі № 12/184 та призначено її розгляд на 01.09.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судове засідання 01.09.2010 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, витребуваних Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 04.08.2010 р. документів не надав.

Представник відповідача на виконання вимог Ухвали суду від 04.08.2010 р. надав витребувані судом документи та повідомив наявність заборгованості за спожиту теплову енергію за період березень-квітень 2010 р. в сумі 31 758 грн.25 коп.

Також в судовому засіданні 01.09.2010 р. представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення, оскільки Культурний центр УТОГ не є виробничим підприємством, а утримується за рахунок коштів громадської організації УТОГ та частково з Державного бюджету України.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

В судовому засіданні 01.09.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(енергопостачальна організація) та Українським товариством глухих підприємства “Культурний центр” (абонент) був укладений договір № 311107 від 15.10.1999 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 311107 від 15.10.1999 р. передбачено, що споживач зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з додатку 3 до договору № 311107 від 15.10.1999 р. розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п 5.1. договору № 311107 від 15.10.1999 р. визначення кількості спожитої енергії проводиться по приладах обліку.

В додатку 4 до договору № 311107 від 15.10.1999 р. визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору, відповідач при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість оплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 5 зазначеного додатку передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового(один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 31758,25 грн. основного боргу, 1 080,04 грн. інфляційних нарахувань, 334,94 грн. трьох відсотків річних та 2 841,73 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 311107 від 15.10.1999 р про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 841,73 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт п. 7 додатку 4 до договору № 311107 від 15.10.1999 р., яким передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, то абоненту нараховується пеня на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 31 758,25 грн., то з відповідача підлягає стягненню 2 841,73 грн. пені.

В судовому засіданні 01.09.2010 р. представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення, оскільки Культурний центр УТОГ не є виробничим підприємством, а утримується за рахунок коштів громадської організації УТОГ та частково з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Клопотання відповідача задоволено,а тому суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 10,00 грн. в зв’язку з тим, що Культурний центр УТОГ не є виробничим підприємством, а утримується за рахунок коштів громадської організації УТОГ та частково з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 ГК України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82–85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Українського товариства глухих підприємства “Культурний центр” (03049, м. Київ, вул. Курська, 6, код 03368092) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187764) 31 758 (тридцять одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) грн. 25 коп. основного боргу, 1 080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 04 коп. інфляційної складової боргу, 334 (триста тридцять чотири) грн. 94 коп. трьох відсотків річних, 10 (десять) грн. 00 коп. пені, 360 (триста шістдесят) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Прокопенко Л.В.