Рішення № 11049195, 01.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/291 (19/60пд)01.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгінвест»

доПублічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

провизнання договору недійсним

та за зустрічним позовом          Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгінвест»

про           стягнення 839079,17 дол. США, що за курсом НБУ станом на 23.04.2010 становить 6650208,84 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом)          не з’явився;          

від відповідача (позивача за зустрічним позовом)          Колток О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Донецької області знаходилась справа №19/60пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгінвест»до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»про визнання кредитного договору №205/08 від 07.10.2008 (далі –Кредитний договір) та додаткових угод №1 від 09.10.2008, №2 від 07.10.2009, №3 від 18.11.2009 недійсними.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.05.2010 передано справу №19/60пд за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 суддею Сташківим Р.Б. прийнято господарську справу до свого провадження, присвоєно їй №34/291 (19/60пд) та призначено розгляд справи на 16.06.2010.

15.06.2010 через загальний відділ суду від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні Кредитного договору сторонами не було дотримано вимог статті 99 Конституції України, статей 203, 524 ЦК України, статей 189, 198 Господарського кодексу України (далі –ГК України), статей 1, 2, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі –Декрет), оскільки при визначенні у цьому договорі валютою кредиту долари США, тобто валюти відмінної від гривні України, жодна із сторін не мала на це індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) проти позову заперечив з тих підстав, що здійснення кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ (які наявні у Банку) відповідає вимогам законодавства України, а посилання позивача на незаконність видачі кредитів в іноземній валюті є незаконними та такими, що спрямовані на ухилення від виконання зобов’язань.

При цьому, відповідач просив врахувати, що надання та одержання кредитів в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін договору.

Відтак, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив суд відмовити ТОВ «Торгінвест»у задоволенні позовних вимог.

Того ж дня, від представника ПАТ «Універсал Банк»надійшла зустрічна позовна заява за вих. №558-юд про стягнення заборгованості за Кредитним договором в сумі 850 339,74 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 становить 6 735 541,10 грн., з яких:

- 818 300 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 становить 6 481 754,30 грн. - заборгованість за кредитом;

- 29 089,57 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 становить 230 418,50 грн. - проценти за користування кредитом;

- 2 950,17 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 становить 23 368,30 грн. - підвищені відсотки за користування кредитом.

Ухвалою суду від 16.06.2010 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом та призначено розгляд справи на 07.07.2010.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство отримавши кредитні кошти за Кредитним договором, порушило взяті на себе зобов’язання, та всупереч умовам договору, зокрема п.п.1.3.1, 1.3.2 кредит та проценти за користування не повернув, в зв’язку з чим за останнім рахується заборгованість в сумі:

- 818 300 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 становить 6 481 754,30 грн. - заборгованість за кредитом;

- 29 089,57 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 становить 230 418,50 грн. - проценти за користування кредитом;

- 2 950,17 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 становить 23 368,30 грн. - підвищені відсотки за користування кредитом.

Ухвалою суду від 07.07.2010 розгляд справи відкладено на 04.08.2010.

Ухвалою суду від 22.07.2010 розгляд справи призначено на 01.09.2010.

04.08.2010 від ТОВ «Торгінвест»надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі на період розгляду цивільної справи №2-5270/2010 у Ленінському районному суді м. Донецька про визнання Кредитного договору з додатковими угодами до нього удаваним.

Суд у задоволенні заявленого клопотання відмовив в зв’язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

7 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариство «Універсал Банк»(Банк), найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство «Універсал Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгінвест»(Позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов’язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює USD 868300 дол. США у порядку і на умовах,визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 4228186,85 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору.

Пунктом 1.3.1 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами, наданими у формі траншу Позичальник сплачує Банку проценти за ставкою, передбаченою тією додатковою угодою до Договору, за якою було надано такий транш або встановлено новий розмір ставки за користування таким траншем, при чому розмір процентної ставки не може перевищувати - 3 mnth Libor+9,52 % процентів річних за кредитом в доларах США, якщо згідно умов договору не встановлено інший розмір ставки.

Відповідно до п. 1.3.2 Кредитного договору за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений цим договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів, у разі наявності такого графіку) встановлюється підвищена процентна ставка в розмірі 3 mnth Libor+18,52 % процентів річних за кредитом у доларах США.

Причиною виникнення спору про визнання Кредитного договору недійсним у даній справі є те, що на думку позивача за первісним позовом видача банками кредитів та сплата процентів за їх користування у валюті відмінній від української гривні без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України є порушенням валютного законодавства.

Проте, суд не може погодитись з даною позицією позивача за зустрічним позовом з наступних підстав.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов’язань передбачений ГК України. Зокрема, частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет, стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина 4 статті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт “в”пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г»пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті» у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійсненну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, 20.01.1994 Банку видана Національним банком України банківська ліцензія № 92, згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Окрім того, у матеріалах справи міститься виданий Національним банком України Банку дозвіл №92-1 від 07.12.2007 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволу. Так, відповідно до додатку до цього Дозволу Банк має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі –Положення), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету, а також статей 7 і 44 Закону України «Про Національний банк України»(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору.

Крім того, суд зауважує, що відсутність у сторін індивідуальної ліцензії Національного банку України не дає підстав для визнання недійсними Кредитного договору та додаткових договорів до нього, у яких містяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за користування цими кредитами іноземною валютою.

Відсутність у необхідних випадках відповідних індивідуальних ліцензій може бути підставою лише для застування до учасників валютних відносин передбачених законодавством України певних заходів відповідальності.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Торгінвест»про визнання недійсним Кредитного договору, додаткових угод до нього визнані судом такими, що не підлягають задоволенню.

Предметом зустрічного позову є дострокове стягнення Банком з Товариства кредитної заборгованості, яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та підвищених відсотків за Кредитним договором.

09.10.2008 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до якої позивач надав Відповідачу кредит у формі траншу в розмірі 868300 дол. США, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути транш в повному обсязі відповідно до Договору та цієї Додаткової угоди, але в будь-якому випадку не пізніше 7 жовтня 2009 року, та сплатити проценти в розмірі 3 mnth Libor+ 9,52% річних, а у випадку користування траншем понад строки, встановлені договором сплатити проценти в розмірі 3 mnth Libor + 18,52 % річних.

07.10.2009 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що за користування кредитними коштами понад встановлений цим договором строк з 7 жовтня 2009 року до 17 листопада 2009 року включно встановлюється нова процентна ставка у розмірі 3 mnth Libor + 9,52% річних за кредитом у доларах США.

18.11.2009 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до Кредитного договору відповідно до умов якої зокрема було встановлено новий графік погашення платежів відповідно до якого, Боржник прийняв на себе обов'язок повернути транш в терміни та розмірах, що встановлені новими графіками погашення до цієї додаткової угоди (але в будь якому випадку не пізніше 7 жовтня 2010 року.

Факт надання кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером №128RVC3082830006/329933 від 09.10.2008 на суму 868 300 дол. США

Пунктом 11.1 Кредитного договору сторони погодили, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст.525, 611 ЦК України, у випадку застосування будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту (всіх наданих за цим договором траншів) таким, що настав згідно з п.1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит –обов’язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов’язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.

В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.

Як слідує з матеріалів справи, Товариство починаючи з січня 2010 року не сплачує відсотки за користування кредитом.

Банк, в порядку визначеному Кредитним договором, 25.02.2010 звертався як до ТОВ «Торгінвест», так і до Зубової В.М. (майновий поручитель) з вимогами сплатити протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги простроченої заборгованості за Кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами та штрафні санкції за порушення виконання зобов’язань.

Станом на момент розгляду справи заборгованість за Кредитним договором погашена не була.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши проведений Банком на виконання вимог суду розрахунок заборгованості Позичальника, який станом на 08.06.2010 (включно) складається з:

818300 дол. США –заборгованість по кредиту (в тому числі 75000 дол. США –прострочена заборгованість по кредиту);

29089,57 дол. США –відсотки за користування кредитом;

2950,17 дол. США –підвищені відсотки за користування кредитом, суд встановив, що він відповідає матеріалам справи та умовам Кредитного договору, визнається таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Банку.

Беручи до уваги, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 01.09.2010 заборгованість в сумі 850339,74 дол. США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 788,67 грн. за 100 доларів США) на цю дату складає 6706374,43 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем за зустрічним позовом не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгінвест»до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»- відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгінвест» (83005, м. Донецьк, вул. Купріна, 62, ідентифікаційний код 31660076, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, м, Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352) заборгованості за кредитним договором №205/08 від 07.10.2008 та додаткових угод до нього в сумі 850339 (вісімсот п’ятдесят тисяч триста тридцять дев’ять) дол. 74 цент. США, що за курсом НБУ станом на 01.09.2010 становить 6706374 (шість мільйонів сімсот шість триста сімдесят чотири тисячі) грн. 43 коп. та складається з:

- 818 300,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.09.2010 становить 6453686, 61 грн. - заборгованість за кредитом;

- 29 089,57 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.09.2010 становить 229420,71грн. - проценти за користування кредитом;

- 2 950,17 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.09.2010 становить 23267,10 грн. - підвищені відсотки за користування кредитом

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгінвест» (83005, м. Донецьк, вул. Купріна, 62, ідентифікаційний код 31660076, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, м, Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352) 3225 (три тисячі двісті двадцять п’ять) дол. США –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяР.Б. Сташків Повне рішення складено 06.09.2010