Рішення № 11048956, 30.08.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "30" серпня 2010 р. Справа № 18/857

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чорний В.А., довіреність від 01.08.2010р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничого підприємства компанія "Інгвар" (м.Полтава)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області)

про стягнення 790005,00грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 790005,00грн. боргу за отримане на підставі договору купівлі-продажу №23/06 ДСУ від 23.06.2008р. обладнання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, подав довідку 26.08.2010р., в якій зазначає, що станом на день судового засідання заборгованість відповідача не змінилась та складає 790005,00грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить підпис відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, (а.с.36).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2008 року між ТОВ НВП компанією "Інгвар" (продавець, позивач) та ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №23/06ДСУ (а.с.4-6), за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості та по ціні, передбаченій у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Умовами договору сторони передбачили, що моментом оплати рахується дата списання грошових коштів з банківського рахунку продавця. Строки платежів вказані в додатках (п.3.2 договору).

Додатком №1 до договору від 23.06.2008р. (а.с.7) сторони погодили, що оплата здійснюється у наступному порядку:

- 50% предоплати банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця;

- 50% по графіку: 790005,00грн. до 20.07.2008р.;

790005,00грн. до 20.08.2008р.;

790005,00грн. до 20.09.2008р.;

790005,00грн. до 20.10.2008р.

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6320040,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000068 від 11.07.2008р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 11.07.2008р. серії НБК №699454 (а.с.7;18).

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково на суму 5530035,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.10-17).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати за отриманий това, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 790005,00грн.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 790005,00грн.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі до ст. 193 ГК України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 629, 639, 655, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (11243, с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області, вул. Шевченка, 25, код ЄДРПОУ 31547145)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничого підприємства компанії "Інгвар" (36021, м.Полтава, вул.Алмазная, 4/247-а, код ЄДРПОУ 31316757):

- 790005,00грн. основного боргу;

- 7900,05грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повід.)