Рішення № 11048939, 31.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.10 р.                     Справа № 37/15пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602

до Відповідача: Приватного підприємства „Фірма Магеллан”, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 31251546

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу №15/1567 від 03.09.2008р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - Клешня О.В. (за довіреністю від 24.11.2009р.);

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п. 7 ч. 3 ст. 129 Констиуції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 15.02.2010р. на 01.03.2010р., з 01.03.2010р. на 16.03.2010р., проте 04.03.2010р. провадження у справі було зупинено і поновлено 16.08.2010р. з призначенням до розгляду на 31.08.2010р.

У судовому засіданні 31.08.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Фірма Магеллан”, м. Дніпропетровськ (далі – Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №15/1467 від 03.09.2008р., як такого, що укладений з порушенням діючого законодавства.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу №15/1467 від 03.09.2008р. є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки підписаний заступником генерального директора Гнездицьким В.М., який не мав необхідних повноважень через здійснення обов’язків генерального директора лише на підставі наказу і за відсутністю генерального директора, тоді як станом на 03.09.2008р. відповідного наказу не має.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір купівлі-продажу №15/1467 від 03.09.2008р. та документи на підтвердження свого статусу юридичної особи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 15, 49, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем було подане клопотання №17/259 від 24.02.2010р. про вжиття забезпечувальних заходів, за результатами розгляду якого судом було винесено ухвалу від 01.03.2010р.

Відповідач надав відзив на позов від 15.02.2010р. (а.с.а.с.18-21), в якому проти позову заперечив, посилаючись на схвалення спірного договору Позивачем шляхом підписання до нього специфікацій, додаткових угод, прийняттям продукції уповноваженими на підставі довіреностей Позивача особами та частковим здійсненням оплати такої продукції.

На підтвердження своєї позиції та виконання вимог суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.22-80).

Крім того, 22.02.2010р. Відповідачем надано заяву з додатками (а.с.а.с.86-90) про покладання на Позивача додатково судових витрат у сумі 4000грн., пов’язаних з оплатою послуг залученого адвокату.

Суд, задля встановлення обставин справи, пов’язаних із підписанням спірного договору, в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 16.08.2010р. викликав у судове засідання заступника генерального директора Гнездицького В.М., проте останній проігнорував означений виклик.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин, а ухилення Позивача від виконання вимог суду та не здійснення ними процесуальних прав, передбачених ст. 22 цього Кодексу, у світлі належної обізнаності про судовий розгляд та принципів рівності і змагальності судового процесу, встановлених ст. 129 Конституції України, і не явка викликаної посадової особи не може слугувати підставою для подальшого перебування сторін у стані правової невизначеності довкола заявлених вимог з огляду на тривалість провадження у справі і порушувати гарантоване ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права Відповідача на вирішення спору впродовж розумного строку.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Магеллан”, м. Дніпропетровськ (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №15/1467 (а.с.а.с.7,8) , згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого Продавець (Відповідач) зобов`язується надати у власність Покупця (Позивача) продукцію (товар), найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики якої, ціна, строк і умови постачання визначаються у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язується у відповідності до умов цього договору прийняти продукцію (товар) та оплатити.

Із змісту преамбули та визначених прізвищ і посад у реквізитах договору вбачається, що від імені сторін їх мали підписувати керівники, зокрема – від Позивача генеральний директор Ефімов М.В.

В перебігу дії означеного договору, строк якої п. 10.2. первісно визначався до 31.12.2008р., між сторонами укладалися:

- додаткова угода № 1 від 24.09.2009р. (а.с.27) про визначення товару та умов постачання за специфікацією №1;

- додаткова угода №2 від 01.12.2008р. (а.с.24) про продовження строку дії договору до 31.12.2009р.;

- додаткова угода №3 від 14.01.2009р. (а.с.25) про зміну реквізитів сторін;

- додаткова угода №4 від 02.02.2009р. (а.с.32) про визначення товару та умов постачання за специфікацією №2, які за змістом преамбули від імені Позивача також мали підписуватися генеральним директором Єфімовим М.В.,

а також специфікації до договору №1 від 03.09.2008р. (а.с.26), № 2 від 07.10.2008р. (а.с.33), №3 від 22.12.2008р. (а.с.37), №4 від 14.01.2009р. (а.с.42), №5 від 03.02.2009р. (а.с.47), №6 від 12.02.2009р. (а.с.52) та № 7 від 09.04.2009р. (а.с.58), якими визначалися найменування, кількість, вартість та вимоги щодо якості продукції, умови її постачання і оплати.

Крім того, на виконання своїх зобов’язань за спірним договором Продавцем поставлялась, а уповноваженими на підставі довіреностей (а.с.а.с. 29, 39, 44, 49, 55 співробітниками Позивача за накладними приймався товар (а.с.а.с. 28, 34, 38, 43, 48, 54), визначений у специфікаціях. В свою чергу, з виписок з банківського рахунку (а.с.а.с.59-62) вбачається здійснення Покупцем платежів за товар за спірним договором.

За таких обставин, посилаючись на підписання спірного договору заступником генерального директора, Позивач наполягає на визнанні його недійсним через відсутність повноважень у вказаної особи на його укладання.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, приведених у відзиві від 15.02.2010р. (а.с.а.с.18-21), та наполягав на покладанні на Позивача своїх судових витрат, пов’язаних із залученням адвокату (а.с.а.с.86-90).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки його підписант з боку Позивача - заступник генерального директора Гнездицький В.М. – не мав відповідних повноважень через невиконання функцій керівника Товариства з огляду на відсутність відповідного наказу на дату укладання договору.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи не вказують на наявність обставин, з якими законодавство пов’язувало договору недійсними, з огляду на таке:

По-перше, відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України посадова особа юридичної особи, яка управнена виступати від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень. Приймаючи до уваги, що в преамбулі спірного договору особа, яка мала його підписувати від імені Покупця, визначалася саме як керівник Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (генеральний директор Ефімов М.В.) відсутні будь-які підстави припускати можливість обізнаності Відповідача про ймовірність існування обмежень у фактичного підписанта договору з боку Позивача відносно представництва з мотивів займаної посади, що зумовлює відсутність юридичної сили таких обмежень за змістом згаданої норми. Наразі, на спірному договорі вбачається відбиток печатки Позивача, тоді як за змістом абз. 1 п. 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 р. N 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівника Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”. В свою чергу, до матеріалів справи не надано доказів незаконного вибуття печатки з відання відповідальної особи або притягнення до відповідальності певних співробітників Позивача за порушення порядку використання печатки у зв’язку з укладанням спірного договору;

По-друге, подальше укладання між сторонами додаткових угод і специфікацій до спірного договору, законність яких Позивачем під сумнів не ставиться та майновий обіг між сторонами за спірним договором (його виконання і прийняття виконання, у тому числі – отримання товару співробітниками Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” за довіреностями, чинність яких жодними доказами не спростована, та здійснення платежів на користь Відповідача без надання доказів щодо безпідставності їх вчинення відповідною посадовою особою Позивача, управленою розпоряджатися його грошовими коштами) з урахуванням правової позиції Вищого господарського суду України, приведеної в п. 9.2. згадуваного вище Роз’яснення від 12.03.1999р. №02-5/111, кваліфікується судом як схвалення Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” спірного договору. В свою чергу, означена обставина у світлі ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України унеможливлює визнання недійсним такого договору з підстав укладання представником договору із недостатнім обсягом повноважень.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне наголосити на такому:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. При цьому, обов’язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Втім, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається в чому Позивач визначає наявність порушення його права та інтересів у зв’язку із існуванням оспорюваної угоди - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Отже, оскільки наведені Позивачем обставини (підстави позову) жодною мірою не вплинули на його суб’єктивні права та інтереси, що, як наслідок, об’єктивно унеможливлює досягнення мети судового захисту при поданні розглядуваного позову – поновленню та захисту порушених (невизнаних) права та інтересів, та є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні цього позову в контексті положень ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, остільки за відсутністю об’єкту захисту звернення до суду являє собою зловживанням відповідним правом з боку Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через їх юридичну і доказову неспроможність та покладання на Позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесених ним судових витрат.

Водночас, враховуючи, що до судових витрат, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, положення ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відносять і витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, суд, враховуючи відповідну заяву Відповідача та додані підтверджуючі документи відносно компенсації за рахунок Позивача сплачених 4000грн. (а.с.89) за договором №2/11 про надання юридичних послуг від 11.02.2010р. (а.с.88) залученому адвокату (а.с.90), зазначає наступне:

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов’язаних зі сплати послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги, що характер розглядуваного спору не представляє істотної складності та відсутність серед наданих до справи документів доказів на підтвердження видатків, пов’язаних із розглядом справи (транспортних, на відрядження адвокату тощо), невелика кількість судових засідань, в яких у Господарському суді Донецької області брав участь залучений Відповідачем адвокат, суд дійшов висновку, що належна до компенсації Відповідачем частка судових витрат, пов’язаних зі сплатою послуг адвоката за участь у судових засіданнях та складений відзив на позовну заяву у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 2000грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602) до Приватного підприємства „Фірма Магеллан”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 31251546) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №15/1567 від 03.09.2008р.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602) на користь Приватного підприємства „Фірма Магеллан”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 31251546) витрати, пов’язані із оплатою послуг адвоката, у сумі 2000грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2010р.

Суддя