Рішення № 11048686, 31.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2010Справа №2-24/1015-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, б. 32, к.2, ідентифікаційний код 384889)

До відповідача – Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код 09807856)

в особі Філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Піонерський, 3, ідентифікаційний код 26537861)

про визнання додаткових угод недійсними.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код 09807856)

в особі Філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Піонерський, 3, ідентифікаційний код 26537861)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, б. 32, к.2, ідентифікаційний код 384889)

про стягнення 525443,02 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – Чукаткіна Т.В. - представник, довіреність № 34 від 12.01.2010р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) – Міна М. А., довіреність у справі; паспорт ЕЕ 845997 від 20.11.2003 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТС" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним Договору про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем 01 липня 2008 року та про визнання недійсним Договору про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем 01 грудня 2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача укладені між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є відповідач правочини, а саме : Договори від 01 липня 2008 року та 01 грудня 2008 року про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 року не відповідають вимогам закону, оскільки укладені з дефектом волі, тобто укладені від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" особами, які не мали повноважень на їх укладення та на підставі того, що вказані договори створюють негативні наслідки для позивача.

За ствердженням позивача, вказані договори підлягають визнанню їх недійсними, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" з позовом до Господарського суду АР Крим.

16 березня 2010 року від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також 16 березня 2010 року від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" також надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом було задоволено.

26.03.2010 року від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" про стягнення заборгованості по нарахованих відсотках за період з листопада 2009 р. по грудень 2009 р. в сумі 525443,02 грн. Зазначені відсотки розраховані виходячи з процентів за користування кредитними коштами, встановлених Договором про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем 01 грудня 2008 року, який визнається недійсним у первісному позові.

Ухвалою ГС АР Крим від 06.04.2010 р. зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" про стягнення 525443,02 грн. було прийнято судом до сумісного розгляду з первісним позовом у межах справи № 2-24/1015-2010.

У зв’язку з оскарженням Товариством з обмеженою відповідальністю "НТС" зазначеної ухвали від 06 квітня 2010 року, справа № 2-24/1015-2010 була направлена до Севастопольського апеляційного господарського суду.

31 травня 2010 року Севастопольським апеляційним господарським судом було винесено ухвалу, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" на ухвалу Господарського суду АР Крим від 06 квітня 2010 року припинено, справу для розгляду повернуто до Господарського суду АР Крим.

У зв’язку з тим, що справа № 2-24/1015-2010 повернута до Господарського суду АР Крим та на підставі резолюції голови Господарського суду АР Крим М.І. Луцяка передана у провадження судді Колосовій Г.Г., суд ухвалою від 17.06.2010 р. призначив справу до подальшого розгляду.

Ухвалою Голови господарського суду АР Крим Луцяк М. І. від 17.06.2010 р. строк розгляду справи було продовжено на 1 місяць.

Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав, проти зустрічних позовних вимог заперечував, представив суду клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить витребувати від державного реєстратора Виконавчого комітету Сімферопольської ради (95000, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Кірова, б. 52) відомості про дату ре єстраційної дії щодо зміни керівника та зміни осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної осо би без довіреності, у тому числі підписувати договори Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» (ідентифікаційний № 384889, юридична адреса: 95051 Крим, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, б. 32, к. 2), а саме: відкликання Петроченкова О.Д. та призначення Газизуліна Л.Р.(орієнтовно 03 грудня 2008 р.), уповноважити представника ТОВ «НТС» на одержання витребуваних доказів. У клопотанні позивач посилається на те, що допустимим у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказом реєстрації відомостей про зміну керівника підприємства є відомості Єдиного державного реєстру й для безпосереднього дослідження усіх обставин справи необхідно дослідити саме відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни керів ника ТОВ «НТС» у спірний період.

На думку позивача цей доказ підтверджує факт підписання спірних додаткових угод особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на час підписання документів.

Судом встановлена дійсна необхідність встановлення відомостей про зміну керівника підприємства для безпосереднього дослідження усіх обставин справи з урахуванням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни керів ника ТОВ «НТС» у спірний період та ухвалою від 04.08.2010 р. зобов’язано державного реєстратора Виконавчого комітету Сімферопольської ради (95000, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Кірова, б. 52) надати відомості про дату ре єстраційної дії щодо зміни керівника та зміни осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної осо би без довіреності, у тому числі підписувати договори Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» (ідентифікаційний № 384889, юридична адреса: 95051 Крим, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, б. 32, к. 2), а саме: відкликання Петроченкова О.Д. та призначення Газизуліна Л.Р.(орієнтовно 03 грудня 2008 р.) та надання їх до суду.

Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців листом від 09.08.2010 р. №11/01-04/1646 повідомив про те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 03.12.2008 р. було внесено запис №18821070009001063 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах стосовно ТОВ «НТС» ( код ЄДРПОУ 32361761 ), а саме зміна відомостей про керівника та підписантів юридичної особи з гр.. Петроченкова О. Д. на гр.. Газізуліна Л. Р.

16.08.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 31.08.2010 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті самі.

Позивач за первісним позовом свої вимоги підтримав у повному обсязі. Також клопотанням від 17.08.2010 р. суд продовжити строк розгляду справи Суд встановив, що позивач відповідно до заявленого клопотання просить продовжити строк розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 69 чинного Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду справи судом обмежені двохмісячним строком, який обчислюється від дня одержання позовної заяви.

З урахуванням змін, внесених до статті 69 Господарського процесуального кодексу України Законом України «Про судоустрій та статус суддів», що набрав чинності 30 липня 2010 року, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Так, розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, з урахуванням спливу двохмісячного терміну, передбаченого чинним господарським процесуальним законодавством, вбачаючи винятковість обставин, суд вважає можливим строк розгляду справи продовжити на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 31.08.2010 р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Відповідач за зустрічним позовом наполягав на задоволенні зустрічного позову, первісну позовну заяву просив залишити без задоволення.

При розгляді справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2006 р. між відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» як правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Філія «Кримське регіональне управління» ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та позивачем - Товариством з обережною відповідальністю «НТС» укладено Договір про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк ( відповідач за первісним позовом ) відкриває Позичальнику (позивачу за первісним позовом ) відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 12000000,00 грн., а Позичальник зобов’язується повернути отриманні в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку зниження лимиту з кінцевим строком погашення до 22 березня 2010 р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17,0 % річних.

01 липня 2008 р. між сторонами у справі було підписано спірний Договір про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р., згідно з яким було викладено в новій редакції вищезазначений п. 1.1. Договору про відновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р. Так, згідно новій редакції банк відкрив Позичальнику поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 12375000,00 грн., а Позичальник зобов’язався сплачувати за користування кредитними коштами проценти в розмірі 20,0 % річних. Також сторонами було погоджено новий Графік зниження ліміту по поновлювальній кредитній лінії (додаток № 2).

01 грудня 2008 р. між сторонами у справі підписано другий спірний Договір про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р., яким знов внесено зміни до п.1.1. Договору, при цьому нова редакція п. 1.1. залишає загальну суму кредитної лінії на рівні 12375000,00 грн. та збільшує проценти за користування кредитними коштами до 21,5 % річних. Аналогічні зміни було внесено до п. 3.1. Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р., тощо.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку первісний позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України визнається господарським зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Підстави виникнення господарських зобов’язань визначено у ст. 174 Господарського кодексу України, згідно якій господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень ст. 179 Господарського кодексу України Договір про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2010 р. є господарським договором, на підставі якого між сторонами у справі як суб’єктами господарювання виникають господарсько-договірні зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При цьому, волевиявлення юридичною особи здійснюється через його органи управління.

Згідно ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

При цьому, у ст. 92 Цивільного кодексу України, в якій визначено загальні засади цивільної дієздатності юридичної особи визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. 3 цієї статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, органи юридичної особи є свого роду його представниками, які як й звичайні представники повинні діяти в межах своїх повноважень, при цьому на виконавчий орган передусім покладеного обов’язок з виконання рішень вищого органу управління, яким в ТОВ «НТС» згідно п. 6.1 Статуту в редакції 2004 р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, є загальні збори засновників.

З матеріалів справи вбачається, що договір про відновлювальну кредитну лінію №33-01-07 від 23 березня 2007 р. було підписано від імені позивача директором товариства Петроченковим О.Д. на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ «НТС» від 26 лютого 2007 р., оформленого в виді протоколу № 4 від 26 лютого 2007 р., згідно якому засновники вирішили укласти з відповідачем кредитний договір про поновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів на суму 12000000,00 грн. під 17 % строком на 36 місяців. На підписання договору уповноважено генерального директора ТОВ «НТС» Петроченкова О.Д., також цими зборами прийнято рішення передати у заставу відповідачу цілісний майновий комплекс – виробничу базу по вул. Бородіна, 18а в м.Сімферополі, загальною площею 4115 кв.м, балансовою вартістю 2230787,00 грн.

Щодо спірного Договору про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» 01 липня 2008 р., його укладенню передувало рішення загальних зборів учасників ТОВ «НТС» від 12 вересня 2007 р. про укладення додаткової угоди про збільшення розміру чинної кредитної лінії договору № 33-01-07 від 23 березня 2007 р. на суму 7 500 000,00 грн. під 17 % річних. ( а. с. 22 ).

Однак, всупереч рішенню загальних зборів спірним Договором від 01 липня 2008 р. про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р., новою редакцією положень первісного договором щодо процентів за користування кредитними коштами замість 17 % річних було передбачено сплачення позивачем як позичальником процентів за користування кредитними коштами в розмірі 20,0 % річних, сума збільшення також не співпадає.

Верховним Судом України у постанові № 13 від 24 жовтня 2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» наголошується, що при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися ч. 3 ст. 92, ст. 241 Цивільного кодексу України. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р. (п. 42)

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов висновку, що укладаючи Договір про поновлювальну кредитну лінію від 23 березня 2007 р. на підставі рішення засновників ТОВ «НТС», оформленого в виді протоколу № 4 від 26 лютого 2007 р., та спірний Договір від 01 липня 2008 р. про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р. – протоколу № 6 від 12 вересня 2007 р. відповідачу не могло не бути відомо про необхідність дотримання рішень засновників ТОВ «НТС» щодо погодження на проценти за користування кредитними коштами на рівні 17 % річних, а відтак наявності відповідного обмеження в директора ТОВ «НТС», зв’язаного необхідністю виконання рішення зборів засновників.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Враховуючі, що збільшення розміру відновлювальної кредитної лінії ґрунтується на рішенні вищого органу управління ТОВ «НТС», збільшення розміру кредитної лінії до 12375000,00 грн. було прийнято позивачем, відсутні підстави вважати такими, що не прийняті позивачем усі інші зміни до Договору про відновлювальну кредитну лінію від 23березня 2007 р. крім тих, що стосується процентної ставки.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, якою визначено правові наслідки недійсності окремих частин правочину, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За таких підстав суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним Договору від 01 липня 2008 р. про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 підлягають задоволенню лише в частині вимог щодо зміни процентів за користування кредитними коштами.

Теж саме стосується і другого спірного Договору від 01 грудня 2008 р. про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007р.

При цьому, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачу також не могло не бути відомо, що особою, уповноваженою ТОВ «НТС» на укладення Договору про відновлювальну кредитну лінію від 23 березня 2007 р. та додаткових угод до нього, в тому числі Договору від 01 грудня 2008 р. про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007р. був саме Петроченков О.Д., адже це прямо обумовлювалось у відповідних протоколах загальних зборів засновників ТОВ «НТС», безпосередньо Договір про відновлювальну кредитну лінію від 23 березня 2007 р. також підписано від імені ТОВ «НТС» Петроченковим О.Д.

Також, суд враховує, що згідно інформації відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Сімферопольської міської ради запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни відомостей про керівника юридичної особи з Петроченкова О.Д. на Газізуліна Л.Р. було внесено 03 грудня 2008 р., отже вже після підписання спірного Договору про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007р. Таким чином за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на 01 грудня 2008 р. керівником та особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «НТС» без довіреності, в томі числі підписувати договори, був Петроченков О.Д.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості про осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».

Виходячи з викладеного господарський суд погодився із твердженнями позивача, що Газізулін Л.Р. не мав права вчиняти 01 грудня 2008 р. договір про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007р. від імені та в інтересах ТОВ «НТС» не лише через відсутність рішення загальних зборів ТОВ «НТС» щодо збільшення розміру процентів за користування кредитними коштами, але і через те, що набув права діяти від імені ТОВ «НТС» без довіреності лише 03 грудня 2008р.

Згідно ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вичиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зокрема, ТОВ «НТС».

Зобов’язання, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, в тому числі ті, що виникають з договору кредиту, повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

На органи юридичної особи, як вже зазначалося вище, поширюються положення щодо представництва, зокрема, положення ст. 241 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, під час розгляду справи суд дійшов висновку, що під час укладення спірних угод, а саме Договору від 01 липня 2008 р. про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р. в частині зміни розміру процентів за користування кредитними коштами та Договору від 01 грудня 2008 р. про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007р. не було дотримано таких умов дійсності правочинів, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, як наявність в особи, що їх вчиняла необхідного обсягу цивільної дієздатності, відповідність правочинів внутрішній волі ТОВ «НТС» .

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

При цьому, Цивільний кодекс України поділяє недійсні правочини на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення.

З урахуванням всього вищевказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково.

Від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" про стягнення заборгованості по нарахованих відсотках за період з листопада 2009 р. по грудень 2009 р. в сумі 525443,02 грн. Зазначені відсотки розраховані виходячи з процентів за користування кредитними коштами, встановлених Договором про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем 01 грудня 2008 року.

Тобто підставою позову є саме договір про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 року, яким був укладений між сторонами по справі.

Однак з даного приводу вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

За таких обставин, враховуючі, що зустрічну вимогу відповідача про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам за період з листопада 2009 р. по грудень 2009 р. в сумі 525443,02грн. за користування кредитними коштами за Договором про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р. від 01 грудня 2008 р. пред’явлено з розрахунку процентів в розмірі 21,5 % річних, тобто в розмірі на підставі спірного Договору про внесення змін № 2 від 01 грудня 2008 р., який вже визнаний судом недійсним по вищевказаним обставинам, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову.

За змістом аб. 2 пп. 3.7 п. 3 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 18 вересня 1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

При таких обставинах, суд дійшов висновку у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторін про те, що повний текст рішення буде складено 06.09.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 1 Договору про внесення змін до про внесення змін до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» 01 липня 2008 р., в частині встановлення процентів в розмірі 20,0 % річних за користування кредитними коштами.

3. Визнати недійсним Договір про внесення змін № 2 до Договору про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23 березня 2007 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» 01 грудня 2008 р.

4. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 95011, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Піонерський, 3, ідентифікаційний код 26537861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, б. 32, к. 2, ідентифікаційний код 323617619) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.