Рішення № 11048685, 02.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2010Справа №2-7/3409-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромь" (97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, б. 138, кв. 35, ідентифікаційний код 33188157)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" (97555, Сакський район с. Уютне, вул. Євпаторійська, б. 51-В, ідентифікаційний код 33258155)

Про стягнення 10 500,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – Болдирєва О. А. – предст., дов. б/н від 26.01.2010р.

Від відповідача – Макаренко О. П. – предст., дов. б/н від 25.02.2010р.

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромь" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" 10500,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі усної домовленості між сторонами щодо купівлі-продажу пінобетону Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромь" на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" грошові кошти у розмірі 22500,00 грн., у той час як відповідачем був поставлений товар на суму 8880,06 грн. Позивач зазначає, що в подальшому відповідачем частково були повернуті кошти в сумі 3119,94 грн., однак інша частина заборгованості у розмірі 10500,00 грн. досі залишена непогашеною, як і не був поставлений товар на цю суму, у зв’язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромь" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" заборгованість у вказаному розмірі в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений на п’ятнадцять днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по суті, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" була досягнута усна домовленість щодо поставки пінобетону.

На підставі цього, Товариством з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" був виставлений позивачеві рахунок-фактура №СФ-0000104 від 11.06.2007 р. на суму 22500,00 грн., який був сплачений 12.06.2007 р., про що свідчить відповідна банківська виписка.

Після здійсненої попередньої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромь" був отриманий від відповідача товар на загальну суму 8880,06 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та не заперечується сторонами по суті.

Отже, недопоставленим залишився товар на суму 13619,94 грн.

19.03.2009 р. та 28.07.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" була повернута частина отриманої попередньої оплати в загальному розмірі 3119,94 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем не був поставлений товар на іншу частину сплаченого авансу – 10500,00 грн. (22500,00 грн. – 8880,06 грн. – 3119,94 грн.), листом №04/01-10 від 04.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромь" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" з проханням повернути грошові кошти у сумі 10500,00 грн., на які не був поставлений товар. Вказаний лист був отриманий відповідачем 11.01.2010 р.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромь" також була направлена на адресу відповідача претензія №03/06 від 03.06.2010 р. з проханням підготовити оплачений товар до самовивозу або повернути грошові кошти в сумі 10500,00 грн. Невиконання вказаної претензії стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний правочин щодо купівлі-продажу майна, що не суперечить положенням чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи, що письмової угоди між сторонами укладено не було, у даному випадку застосуванню підлягає стаття 530 ЦК України.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що факт порушення досягнутої між сторонами домовленості був доведений позивачем до відома Товариства з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" листом №04/01-10 від 04.01.2010 р., в якому ТОВ "Кромь" просило відповідача повернути грошові кошти у розмірі вартості недопоставленого товару – 10500,00 грн.

Однак, пропозиція щодо поставки іншої частини оплаченого товару була викладена позивачем в листі-претензії №03/06 від 03.06.2010 р., яка була отримана відповідачем, згідно відмітки в поштовому повідомленні, 10.06.2010 р.

Таким чином, з огляду на приписи статті 530 ЦК України, кінцевим строком для виконання відповідачем свого обов’язку по передачі товару є 17.06.2010 р.

Однак, у вказаний строк товар позивачеві переданий не був. Іншого суду доведено не було, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Посилання відповідача на направлення відповіді на претензію №23/06 від 23.06.2010 р. суд не може прийняти до уваги, позаяк наведене не свідчить про виконання ним свого обов’язку в імперативно встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк – 7 днів з моменту отримання вимоги, а направлення претензії не є підставою для переривання або продовження цього строку.

При цьому суд враховує приписи статті 665 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до статті 529 Цивільного кодексу України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Також, частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання відповідачем свого обов’язку щодо передачі товару в семиденний строк з моменту отримання претензії, обґрунтованість вимог позивача також підтверджується зазначеною статтею 693 ЦК України.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів передачі позивачеві товару на здійснену ним попередню оплату в сумі 10500,00 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромь" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газполімербуд" (97555, Сакський район с. Уютне, вул. Євпаторійська, б. 51-В, ідентифікаційний код 33258155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромь" (97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, б. 138, кв. 35, ідентифікаційний код 33188157) заборгованість у розмірі 10500,00 грн., 105,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим           (підпис)           І. І. Дворний

Рішення підписано 06.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.