Рішення № 11048672, 02.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2010Справа №2-24/4192-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне дорожне управління" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32, ідентифікаційний код 03335244)

до відповідача - Колективного підприємства "Технострой" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 73, 95013, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, пров.Гавена,10, кв. 65, ідентифікаційний код 31981589)

про стягнення 62 718,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Горбунов М.М. – представник, довіреність № б/н від 27.07.2010р., паспорт.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне дорожне управління" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Колективного підприємства "Технострой" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне дорожне управління" вартості виконаних робіт у розмірі 62 718,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору підряду № 99 на виконання робіт з благоустрою території меморіалу «Скорбящая», відповідач не виконав свої зобов’язання за вказаним договором та не оплатив позивачеві вартість у строки виконаних на об’єкті відповідача робіт з благоустрою на загальну суму 131718,00 грн. Факт виконання робіт позивач підтверджує актами приймання виконаних робіт за липень 2008р. та вересень 2008р.

Позивач у позовній заяві зазначає, що зобов’язання оплатити виконані роботи виникла у відповідача 01.10.2008р. Крім того, з урахуванням авансових платежів, перерахованих відповідно до Договору відповідачем за період з 29.04.2008р. до 18.06.2008р., ним були сплачені роботи на суму 69000, 00 грн., проте відповідач ухиляється від підписання акту звірки. Таким чином, позивач вказує, що станом на 20.07.2009р. за Колективним підприємством "Технострой" рахується заборгованість у розмірі 62 718,00 грн., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне дорожне управління" з позовом до Господарського суду АР Крим.

Від Колективного підприємства "Технострой" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне дорожне управління" заперечує та просить зобов’язати позивача надати відповідачеві копії документів, доданих до позовної заяви, а також зобов’язати Колективне підприємство "Технострой" провести звірку взаємних розрахунків з позивачем, посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача з цією метою.

У відзиві відповідач посилається, зокрема, на те, що Договір підряду № 99 на виконання робіт з благоустрою території меморіалу «Скорбящая» є недійсним, оскільки не укладений у письмовій формі.

Так, відповідач посилається на недотримання форми укладання договору.

Також, відповідач зазначає, що вказаний Договір не містить обговорення щодо використання факсиміле, який був використаний при його укладанні. Письмова угода (договір) про погодження на використання факсимільного підпису за твердженнями відповідача також відсутня.

Сторони у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Судом вказане клопотання було задоволене та ухвалою від 07.09.2009 р. строк розгляду справи було продовжено.

У судовому засіданні 07 вересня 2009 року відповідачем було надано клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи. У клопотанні відповідач визначив коло питань, які на його думку мають бути вирішені експертом при призначенні експертизи по справі.

З врахуванням позицій сторін, суд оцінивши обставини справи за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України - за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ухвалою від 20.10.2009 р. провадження по справі зупинив та призначив будівельно - технічну експертизу.

27 травня 2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» надійшов висновок експерта № 03/10 від 26 травня 2010 року у трьох примірниках, суд ухвалою від 31.05.2010 р. провадження по справі поновив.

Позивач надав заяву від 04.08.2010 р. про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача вартість виконаних робіт у розмірі 55678 грн., 3% річних у розмірі 2814 грн. і інфляційні втрати у розмірі 9459,71 грн. Також представив квитанцію №770292 від 15.06.2010 р. про доплату державного мита за збільшення позовних вимог у розмірі 52,33 грн.

Позивач вважає дану заяву збільшенням розміру позовних вимог, однак суд не може з вказаним погодитися в зв’язку з наступним.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.

При таких обставинах, суд не приймає до розгляду вказану заяву в частині стягнення 3% річних у розмірі 2814 грн. і інфляційних втрат у розмірі 9459,71 грн., оскільки ці вимоги є додатковими по відношенню до тих, що були заявлені з початку. Однак заяву позивача в частині стягнення з відповідача вартості виконаних робіт у розмірі 55678 грн. суд приймає до розгляду, оскільки це є фактично зменшенням розміру первоначально заявлених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог повідомив про те, що в даному випадку вина відповідача відсутня, оскільки ним приймалися всі залежні від нього міри для належного виконання зобов’язання.

04.08.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву. Після перерви судове засідання продовжено, представник позивача той самий, відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягав.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ :

В квітні 2008 р. між відповідачем по справі (Замовник) та позивачем (Підрядник) було укладено договір підряду №99.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору підрядник зобов’язався виконати за завданням замовника, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити роботи по влаштуванню території меморіал «Скорбящя» у відповідності до кошторисів, складених на підставі цінників, прейскурантів і калькуляцій.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору робота вважається виконаною після підписання акту приймання - передачі замовником.

Відповідно до глави 2 вказаного договору вартість робіт визначається договірною ціною і складає 132000 грн. Договірна ціна є дінамичною і уточнюється за фактично виконаними обсягами, цінами на матеріали.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору замовник зобов’язався прийняти об’єкт на протязі 5 – ти робочих днів з моменту надання підрядників акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору замовник зобов’язався проводити приймання виконаних робіт і підтверджувати в Ф – 2 обсяги виконаних робіт і ціни на матеріали окремою строкою.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору підрядник зобов’язався приступити до виконання робіт відповідно до проектно - кошторисної документації після підписання сторонами даного договору.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору замовник проводить передоплату на матеріали у розмірі 50 % від суми договірної ціни, 50% - по факту виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В матеріалах справи наявний акт приймання виконаних підрядних робіт з благоустрію меморіалу «Скорбящя» за липень 2008 р. Відповідно до вказаного акту позивачем було здійснено роботи на суму 66082,80 грн. Вказаний акт був підписаний представником позивача та завірений печаткою, з боку відповідача печатка і підпис відсутні.

Також в матеріалах справи наявний акт приймання виконаних підрядних робіт з влаштування доріжки до меморіалу «Скорбящя» за вересень 2008 р. Відповідно до вказаного акту позивачем було здійснено роботи на суму 65635,20 грн. Вказаний акт був підписаний представником позивача та завірений печаткою, з боку відповідача печатка і підпис відсутні.

Загальна вартість підрядних робіт за обома актами складає 131718,00 грн. з ПДВ.

Позивачем було виписано наступні рахунки на оплату: №150 від 31.07.2008 р. на суму 66082,80 грн. і №182 від 20.09.2008 р. на суму 65635,20 грн.

Відповідачем було перераховано на користь позивача передоплату за підрядні роботи в сумі 69000 грн., в тому числі: 29.04.2008 р. на суму 19000 грн.; 22.05.2008 р. на суму 20000 грн.; 18.06.2008 р. на суму 30000 грн.

Відповідно до висновку судового експерта № 03/10 від 26 травня 2010 року, обсяги підрядних робіт, виконаних позивачем по справі за договором підряду №99 обсягам, вказаним в актах форми КБ -2 за липень 2008 р. відповідають і складають 67771,00 грн. Обсяги підрядних робіт, виконаних позивачем по договору підряду №99 обсягам, вказаним в актах форми КБ -2 за вересень 2008 р. не відповідають і складають 56887,00 грн.

З врахуванням фактично виконаних робіт, встановлених будівельно – технічною експертизою, заборгованість відповідача перед позивачем складає 55658,00 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що вказаний висновок комплексної будівельно – технічної і економічної експертизи №03/10 від 26.05.2010 р. був складений судовим експертом Афрікантовим Ю. Ф., який має вищу будівельно - технічну освіту і кваліфікацію експерта по спеціальностям – 10.6 – «дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій і відповідних документів», 10.10 – «визначення риночної вартості будівельних об’єктів і споруд». Також вказана особа має свідоцтво №1303 про присвоєння кваліфікації судового експерта Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

Також вказаних висновок було складено судовим експертом Жіліною А. Г., яка має вищу економічну освіту, спеціальності – 11.1 – «дослідження документів бухгалтерського звіту і звітності», 11. 2 – «дослідження документів по фінансово – кредитним операціям», 11.3 – «дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій». Також вказана особа маж свідоцтво Міністерства юстиції України №781 та стаж експертної роботи з 2000 грн. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

При таких обставинах, суд не вбачає підставі не довіряти висновку комплексної будівельно – технічної і економічної експертизи №03/10 від 26.05.2010 р.

Відповідач вказує на те, що акти передачі підрядних робіт за липень і за вересень 2008 р. з його боку не підписані, оскільки між сторонами по справі не було досягнено письмової згоди на використання фіксімільного підпису.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору підряду №99 замовник ( відповідач по справі ) зобов’язався прийняти об’єкт на протязі 5 – ти робочих днів з моменту надання підрядників акту виконаних робіт.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Однак відповідач отримані акти приймання виконаних підрядних робіт за липень і вересень 2008 р. не підписав та одночасно не обґрунтував причини відмови від їх підписання у встановлений договором строк.

Пунктом 1 частини 1 ст. 889 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору підряду замовник проводить передоплату на матеріали у розмірі 50 % від суми договірної ціни, 50% - по факту виконаних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, судом встановлена наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи за договором №99 у розмірі 55658,00 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

При таких обставинах, у задоволенні вимог, з урахуванням їх зменшення позивачем, в частині стягнення 20 грн. необхідно відмовити.

Державне мито у розмірі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем було сплачено державне мито у розмірі 52,33 грн. при подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог. Факт сплати державного мита у вказаному розмірі підтверджується квитанцією №770292 від 15.06.2010 р.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи той факт, що судом не було прийнято збільшення позовних вимог, державне мито у розмірі 52,33 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету на користь позивача.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторін про те, що повний текст рішення буде складено 06.09.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1. ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з колективного підприємства "Технострой" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 73, 95013, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, пров.Гавена,10, кв. 65, ідентифікаційний код 31981589) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне дорожне управління" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32, ідентифікаційний код 03335244) 55 658,00 грн. заборгованості, державне мито у розмірі 556 58 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне дорожне управління" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32, ідентифікаційний код 03335244) державне мито у розмірі 52,33 грн., сплачене на підставі квитанції №770292 від 15.06.2010 р.

4.          В частині стягнення заборгованості у розмірі 20,00 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.