Постанова № 11035507, 30.08.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.08.2010 р.                                                             справа №9/95

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Акулової Н.В.

суддівВеличко Н.Л. , Скакуна О.А. за участю представників сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідачів:не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства „АРМА-Лізинг”, м.Київ та Дочірнього підприємства „Виробничий підрозділ Шадурський кар’єр „Карат” закритого акціонерного товариства „Гірничо-видобувний і каменеобробний комбінат „Біличі”, м.Луганськ

на рішення

господарського суду Донецької області

від24.06.2010року

у справі№9/95 /суддя Марченко О.А./

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс”, м.Маріуполь

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс”, м.Маріуполь 2.Дочірнього підприємства „Виробничий підрозділ Шадурський кар’єр „Карат” закритого акціонерного товариства „Гірничо-видобувний і каменеобробний комбінат „Біличі”, м.Луганськ

3.Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м.Луганськ

4.Відкритого акціонерного товариства „АРМА-Лізинг”, м.Київ

провизнання права В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс”, м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс”, м.Маріуполь про визнання права власності на обладнання, а саме: лінію для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550150в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.); витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс” обладнання, а саме, лінії для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550150 t в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.), а також технічної документації на вищезазначене обладнання у двох екземплярах./арк. справи 2-4, том1/.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.06.2010р. до участі у справі в якості відповідачів 2, 3, 4 залучено відповідно Дочірнє підприємство „Виробничий підрозділ Шадурський кар’єр „Карат” закритого акціонерного товариства „Гірничо-видобувний і каменеобробний комбінат „Біличі”, м.Луганськ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м.Луганськ, Відкрите акціонерне товариство „АРМА -Лізинг”, м.Київ./арк. справи 25, том1/.

Рішенням від 24.06.2010року господарський суд Донецької області /суддя МарченкоО.А./ позовні вимоги задоволені./арк. справи 42-53, том2/.

Рішення мотивоване тим, що 14.05.2010р. між відповідачем1 та відповідачем4 був укладений договір купівлі-продажу обладнання №9; право власності до відповідача1, враховуючи п.1.5 договору купівлі-продажу обладнання №9 від 14.05.2010р., перейшло з моменту підписання договору; 14.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” (пр-т.Металургів, 198, м.Маріуполь, Донецька область, 87535, код ЄДРПОУ 30506312) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс” (бул.Шевченка, б.76, кв.20, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 33950285) було укладено договір купівлі-продажу обладнання №11; Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” не передало позивачу майно, визначене договором купівлі-продажу обладнання №11 від 14.05.2010р., та технічну документацію у зазначений договором строк; 25.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс” звернулося до відповідача1 з вимогою №285/1 негайно виконати умови договору та передати позивачу належне йому на праві власності відповідне обладнання; бездіяльність відповідача1 в частині передання спірного майна фактично позбавляє позивача можливості здійснювати належні власникові права, зокрема, володіти, розпоряджатися, та користуватися майном; станом на момент подання позову відповідне майно перебувало на території Донецької області, внаслідок чого спір підлягає розгляду господарським судом Донецької області у відповідності до положень ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України; за висновками суду позивач набув право власності на спірне майно, приймаючи до уваги положення ст.ст.525, 526, 530, 629, 660, 662 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та умови договору купівлі-продажу обладнання №11 від 14.05.2010р., позовні вимоги про витребування обладнання, а саме: лінії для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550150 t в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.), а також технічної документації на вищезазначене обладнання у двох екземплярах, підлягають задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство „АРМА-Лізинг”, м.Київ у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2010року у справі №9/95 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи./арк. справи 66, том2/

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент підписання договору купівлі -продажу обладнання №11 від 14.05.2010р. право власності на спірне майно фактично було у Відкритого акціонерного товариства „АРМА-Лізинг”, м.Київ, так як акт приймання-передачі між ВАТ„АРМА-Лізинг”, м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” підписано 27.05.2010року; на момент передачі зазначеного обладнання шляхом винесення господарським судом Луганської області від 17.05.2010року ухвали було накладено арешт, як запобіжний захід щодо заборони відчуження спірного майна до вирішення по суті спору.

Дочірнє підприємство „Виробничий підрозділ Шадурський кар’єр „Карат” закритого акціонерного товариства „Гірничо-видобувний і каменеобробний комбінат „Біличі”, м.Луганськ також вважає рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2010року у справі №9/95 таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та при неповному з’ясуванні судом першої інстанції фактичних обставин справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити./арк. справ 78. том2/.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив правила територіальної підсудності, оскільки на момент розгляду справи майно знаходилось у м.Житомир, відповідно дана справи відносить до виключної підсудності господарського суду Житомирської області; господарським судом Луганської області від 17.05.2010року у справі № 18/1 винесена ухвала, якою було накладено арешт на спірне майно, як запобіжний захід щодо заборони відчуження спірного мана до вирішення по суті спору; на час розгляду справи вказані заходи по забезпеченню позову не скасовані; Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м.Луганськ як лізингодержатель мала переважне право на придбання обладнання; позивач належним чином не направив копії позовної заяви на адресу відповідачів.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс”, м.Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м.Луганськ, Товариства з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс”, м.Маріуполь, Дочірнього підприємства „Виробничий підрозділ Шадурський кар’єр „Карат” закритого акціонерного товариства „Гірничо-видобувний і каменеобробний комбінат „Біличі”, м.Луганськ, Відкритого акціонерного товариства „АРМА-Лізинг”, м.Київ в судове засідання не з’явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Відкрите акціонерне товариство „АРМА-Лізинг”, м.Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки представник підприємства перебуває у відпустці за межами України.

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Крім того, 12.08.2010року Відкрите акціонерне товариство „АРМА-Лізинг” м.Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням в якому просить відкласти розгляд справи, яке судовою колегією задоволено, розгляд справи відкладено на 30.08.2010року.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки Відкрите акціонерне товариство „АРМА-Лізинг”, м.Київ є юридичною особою та має можливість, у разі неможливості явки одного представника, направити у судове засідання іншого.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, сторони, що належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь представників у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій в статус суддів” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2006року між Фірмою «Мес»Італія /Продавець/ та Відкритим акціонерним товариством „АРМА-Лізинг”, м.Київ/Покупець/ укладено контракт купівлі-продажу№03-08-06, згідно п.1.1 якого Продавець здійснює на адресу Покупця поставку лінії для виробництва колотої брусчатки з натурального каміння./арк. справи 84-89, том1/.

Згідно протоколу проведення кінцевого приймання товару за контрактом купівлі-продажу№03-08-06 від 07.09.2006року від 28.12.2007року, товар є переданим, право власності на обладнання перейшло до Відкритого акціонерного товариства „АРМА-Лізинг”, м.Київ./арк. справи 90, том1/.

21.08.2006року між Відкритим акціонерним товариством „АРМА-Лізинг”/ Лізнгодатель/ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка” /Лізінгототримувач/ укладено договір фінансового лізингу №16-2/08/1-ф, предметом якого є те, що відповідач 4 придбає у власність та передає відповідачу3 у платне користування на умовах фінансового лізингу певне обладнання./арк. справи 91-107, том1/.

Згідно акту приймання-передачі майна за договором фінансового лізингу №16-2/08/1-ф, Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка” отримало наступне обладнання: каменокольний станок Semi-Trittico C550 150 t в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.)./арк. справи 108, том1/.

Пунктом 4.1 договору фінансового лізингу сторонами погоджено, що вказане майно протягом всього строку дії договору є власністю ВАТ „АРМА-Лізинг”, а відповідачу3 належить лише право володіння та користування майном.

Пункт 4.6 договору твердить, що відповідне обладнання, зокрема, переходить у власність відповідача3 після спливу строку лізингу та не інакше, як після здійснення ним у повному обсязі усіх виплат.

Розділом 7 договору №16-2/08/1-ф від 21.08.2006р. сторонам узгоджено розмір та порядок сплати лізингових платежів на строк до 21.12.2009року.

05.01.2007року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”/Орендодатель/, ТОВ «Гранитний кар’єр»/Орендатор/ та ВАТ„АРМА-Лізинг”/Власник/ укладено договір суборенди обладнання, переданого в лізинг./арк. справи 109-112, том1/, який вступає в силу з дня підписання та діє до 05.01.2008року./ розділ 1,8 договору/.

Згідно акту приймання –передачі до згадуваного договору суборенди від 05.01.2007року , спірне обладнання передане ТОВ «Гранитний кар’єр»у строкове платне користування./арк. справи 113, том1/.

Згідно п. 10.3 договору суборенди, він діє під відкладальною обставиною, за яку сторони приймають будь-яке невиконання зобов’язань Орендодавця /лізингоотримувача/ за договором лізингу…

Відповідно п.11.3 договору лізингу №16-2/08/1-ф сторони встановили можливість односторонньої відмови від виконання Лізингодавцем зобовязань, що випливають з договору, та витребування майна з володіння лізингоотримувача в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.12.2009р. по справі №15/279 позовні вимоги ВАТ„АРМА-Лізинг” задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, зокрема, заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 612494 грн. 09 коп./арк. справи 120-125, том1/, оскільки 15.01.2009року Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка” було повідомлено про факт звернення ВАТ„АРМА-Лізинг” до приватного нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на стягнення майна, що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором №16-2/08/1-ф від 21.08.2006року, тому з урахуванням приписів ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»фактична відмова відповідача4 від укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка” відбулась 15.01.2009року.

Заявою №1665 від 25.01.2010р. про проведення заліку зустрічних однорідних вимог та про проведення безпідставно перерахованих коштів Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка” підтвердило факт розірвання 15.01.2009р. з ініціативи відповідача4 договору фінансового лізингу.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.01.2009року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовською Наталією Вікторівною на підставі ст.87 Закону України „Про нотаріат”, ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг” та п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, було здійснено виконавчий напис ВМА №772602, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка” запропоновано повернути Відкритому акціонерному товариству „АРМА-Лізинг” майно, що є предметом укладеного сторонами договору лізингу./арк. справи 115 -118, том1/.

Згідно постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції від 19.06.2009року, виконавчий напис нотаріуса фактично виконаний 16.06.2009р./арк. справи 119, том1/.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, право власності на обладнання до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка” не перейшло, а також ним було втрачено право володіти, користуватися майном та переважне право перед іншими особами на його придбання.

Відповідно послання у апеляційній скарзі, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м.Луганськ як лізингодержатель мало переважне право на придбання обладнання є недоцільним.

Виходячи з викладеного, право власності на спірне майно на 14.05.2010року належало ВАТ„АРМА-Лізинг”.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2010року між ВАТ„АРМА-Лізинг” /Продавець/ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс”/Покупець/ укладений договір купівлі-продажу обладнання №9. /арк. справи 130-135, том1/.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору Відкрите акціонерне товариство „АРМА-Лізинг” зобов’язалось передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” обладнання, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” зобов’язалось оплатити його вартість, визначену у п.1.4 цього договору, та прийняти майно, перелік якого наведено у п.1.2 договору.

Пунктом 1.2 вказаного договору предметом купівлі-продажу визначено лінію для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550150 t в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.).

Згідно п.1.5 договору купівлі-продажу обладнання №9 від 14.05.2010р. право власності на обладнання переходить до Покупця з моменту підписання договору.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” право власності на спірне обладнання перейшло з моменту підписання договору, 14.05.2010року.

27.05.2010року сторонами договору купівлі - продажу обладнання №9 від 14.05.2010р. підписано акт приймання - передачі обладнання за договором./арк. справи 137, том1/.

Платіжним дорученням №501 від 17.05.2010р., відповідач1 виконав свій обов’язок за договором купівлі-продажу обладнання №9 від 14.05.2010р. та перерахував на рахунок відповідача4 грошові кошти у розмірі 400000 грн. 00 коп., у тому числі, ПДВ 66666грн.67 коп./арк. справи 136, том1/.

Виходячи з викладеного, зобов’язання сторін за договором купівлі-продажу обладнання №9 від 14.05.2010р. припинилися виконанням, проведеним належним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” відповідно набуло право власності на майно, тобто, на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається вказаним вище обладнанням.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2010року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” /Продавець/ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс” /Покупець/ укладено договір купівлі-продажу обладнання №11./арк. справи 8-13, том1/.

Згідно п.1.1 вказаного договору відповідач1 зобов’язався передати у власність позивача обладнання, а позивач зобов’язався оплатити його вартість, визначену у п.1.4 цього договору, та прийняти обладнання, перелік якого наведено у п.1.2 договору, а саме: лінію для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550150 t в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.).

Відповідно п.1.4, п.2.1 договору купівлі-продажу обладнання №11 від 14.05.2010р., позивач прийняв на себе зобов’язання не пізніше десяти робочих днів з моменту підписання договору, а саме до 31.05.2010р. включно, здійснити повну оплату вартості обладнання у загальній сумі 450000 грн. 00 коп., у тому числі, ПДВ 75000 грн. 00 коп.

Платіжним дорученням №61 від 26.05.2010р., позивач перерахував на рахунок відповідача1 грошові кошти у розмірі 450000 грн. 00 коп., у тому числі, ПДВ 75000грн.00 коп. /арк. справи 16, том1/.

Таким чином, позивач виконав належним чином обов’язок в частині оплати відповідачу1 обладнання, в строки та в порядку, які передбачені договором №11 від 14.05.2010р.

Згідно п.1.5 договору купівлі-продажу обладнання №11 від 14.05.2010р. право власності на обладнання переходить до Покупця з моменту підписання договору.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс” відповідно набуло право власності на майно, тобто, на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається вказаним вище обладнанням, з 14.05.2010року.

Пунктами 4.1, п.4.8 договору купівлі-продажу №11 від 14.05.2010р. встановлено обов’язок відповідача 1 протягом п’яти робочих днів з моменту підписання сторонами договору, а саме до 21.05.2010р. включно, передати позивачу обладнання, визначене у п.1.2 договору, та технічну документацію у двох екземплярах.

Внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” своїх зобов’язань згідно п.п. 4.1, п.4.8 договору купівлі-продажу №11 від 14.05.2010р., 25.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс” звернулося до відповідача1 з вимогою №285/1 негайно виконати умови договору та передати позивачу належне йому на праві власності відповідне обладнання./арк. справи 14, том1/.

Листом №26/05 від 26.05.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” передати обладнання відмовилось у зв’язку із необхідністю перегляду вартості обладнання, а також заперечив твердження позивача стосовно наявності у останнього права власності на спірне майно, посилаючись на той факт, що відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно виникає в момент його передачі./арк. справи15, том1/.

Вбачаючи у діях відповідача1 порушення своїх прав та інтересів Товариство з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс”, м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс”, м.Маріуполь про визнання права власності на обладнання, а саме: лінію для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550150в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.); витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс” обладнання, а саме, лінії для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550150 t в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.), а також технічної документації на вищезазначене обладнання у двох екземплярах./арк. справи 2-4, том1/.

Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, з наступних підстав.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ( майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України закріплює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону,

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскільки договором від 14.05.2010року встановлено, що право власності на обладнання виникає з моменту підписання договору, то до позивача перейшло право власності на спірне обладнання з моменту підписання договору, тобто, з 14.05.2010р.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між суб’єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин.

Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Факт оспорювання відповідачем права власності на спірне обладнання підтверджується листом №26/05 від 26.05.2010р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” передати обладнання відмовилось у зв’язку із необхідністю перегляду вартості обладнання, а також заперечило твердження позивача стосовно наявності у останнього права власності на спірне майно, посилаючись на той факт, що відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно виникає в момент його передачі./арк. справи15, том1/.

Таким чином, оскільки право власності позивачем набуто правомірно, відповідачем1 оспорюється, позовні вимоги про визнання права власності на обладнання, а саме: лінію для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550 150 t в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.) підлягають задоволенню.

Стосовно вимог щодо повернення спірного майна та супровідних документів власнику слід зазначити наступне.

Стаття 662 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Крім того, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.1, п.4.8 договору купівлі-продажу обладнання №11 від 14.05.2010р. відповідач1 зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з моменту підписання сторонами договору передати позивачу обладнання, визначене у п.1.2 договору, та, зокрема, технічну документацію на обладнання у двох екземплярах.

Таким чином, згідно з умовами укладеного договору, обладнання та супровідні документи підлягали передачі відповідачем1 позивачу в строк до 21.05.2010р. включно.

Однак, всупереч умовам договору відповідач1 не виконав свої зобов’язання по передачі позивачу належного йому на праві власності обладнання та технічної документації.

За приписами ст.620 Цивільного кодексу України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем1 були вчинені дії по передачі обладнання та технічної документації.

Внаслідок чого, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансалекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс” обладнання, а саме, лінії для виробництва колотої бруківки з натурального каменю, що включає: каменокольний станок Semi-Trittico C550150 t в комплекті з маслостанцією та електрокеруванням (в кількості –1 шт.), транспортер 600х2000 мм для каменокольного станку Semi-Trittico C550150 t (в кількості –1 шт.), транспортер 600х6000 мм (в кількості –2 шт.), каменокольний станок С300 60 t в комплекті з маслостанцією (в кількості 4 шт.), каменокольний станок С150sp 24 t в комплекті з маслостанцією (в кількості –2 шт.), а також технічної документації на вищезазначене обладнання у двох екземплярах.

Стосовно посилання у апеляційній скарзі відносно порушень судом першої інстанції правил підсудності судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних 10ААА №731733, 10ААА №731732, 27.05.2010р. спірне майно вибуло з м.Житомир до м.Маріуполя./арк. справи 140-141, том1/.

Таким чином, станом на момент подання позову відповідне майно перебувало на території Донецької області, внаслідок чого спір підлягає розгляду господарським судом Донецької області у відповідності до положень ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржників, що при ухваленні рішення у справі №9/95 не було взято до уваги ухвалу господарського суду Луганської області від 17.05.2010року у справі № 18/1, оскільки на момент підписання договору купівлі-продажу обладнання №11 від 14.05.2010року право власності на вищезазначене майно фактично було у Відкритого акціонерного товариства „АРМА-Лізинг”, м.Київ, так як акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу обладнання №9 від 14.05.2010року було підписано 27.05.2010року, судовою колегією не приймається до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції враховано ухвалу господарського суду Луганської області від 17.05.2010року у справі № 18/1, а саме, ухвалою від 03.06.2010року господарський суд Донецької області прийняв до уваги вказану ухвалу, внаслідок чого залучив до матеріалів справи у справі в якості відповідачів 2, 3, 4 Дочірнє підприємство „Виробничий підрозділ Шадурський кар’єр „Карат” закритого акціонерного товариства „Гірничо-видобувний і каменеобробний комбінат „Біличі”, м.Луганськ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м.Луганськ, Відкрите акціонерне товариство „АРМА -Лізинг”, м.Київ./арк. справи 25, том1/.

Судова колегія зазначає, що матеріалами справи не доведено, що ухвала господарського суду Луганської області від 17.05.2010року у справі № 18/1 направлена до відповідного відділу ДВС з метою внесення вказаних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що вказані відомості у даний реєстр внесені,що Дочірнє підприємство „Виробничий підрозділ Шадурський кар’єр „Карат” закритого акціонерного товариства „Гірничо-видобувний і каменеобробний комбінат „Біличі”, м.Луганськ у строк, передбачений ч.3 ст. 43-3 Господарського процесуального кодексу України, звернулось до господарського суду Луганської області з відповідним позовом, оскільки відповідно до ст. 43-9 Господарського процесуального кодексу України запобіжні заходи припиняються у разі неподання заявником відповідної позовної заяви у строк, встановлений ч.3 ст. 43-3 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно договору №11 від 14.05.2010р. право власності на обладнання з 14.05.2010року має Товариство з обмеженою відповідальністю „Марторгсервіс”, оскільки відповідно п.1.5 договору №11 від 14.05.2010р. право власності на обладнання переходить до Покупця з моменту підписання договору, а не з моменту підписання акту приймання-передачі обладнання.

Доводи скаржників судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційних скарг відносяться на скаржників.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2010року у справі №9/95 залишити без змін, апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства „АРМА-Лізинг”, м.Київ та Дочірнього підприємства „Виробничий підрозділ Шадурський кар’єр „Карат” закритого акціонерного товариства „Гірничо-видобувний і каменеобробний комбінат „Біличі”, м.Луганськ –без задоволення.

Головуючий          Н.В. Акулова

Судді:          Н.Л. Величко

          О.А. Скакун

Надруковано: 9 прим.

                              1-позивачу

                              2-6відповідачу

                              7-у справу

                              8-ГСДО

                              9-ДАГС