Рішення № 11035323, 03.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.10                                                                                 Справа № 5/17

За позовом Дочірнього підприємства "Далменер", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трофі", смт. Станиця Луганська Луганської області

про стягнення 559 289 грн. 21 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Дашкеєв В.Г. - директор, наказ № 5/07 від 31.05.07;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: Дочірнє підприємство «Далменер»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Трофі»559289 грн. 21 коп. збитків.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач у справі в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи як на юридичну так і на фактичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані докази, в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

23 березня 2005 р. між сторонами у справі було укладено договір №02/05, за умовами якого продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує обладнання, згідно Додатків №1, 2, які є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 19 т. 1).

Зокрема, у додатках до договору №02/05 від 23.03.2005р. визначено, що мова йде про Блок формування DVB MPEG –2 сигнал у складі: MPEG –2 DVB Video Encoder, MPEG –2 DVB TS Multiplexer, DVB MPЕG-2 Modulator та робоче місце оператора (станція криптування Тгорhу - Ассеss) (а.с. 21 т.1) (для цифрової обробки, кодер –що забезпечує адресне обмеження до супутникового сигналу, Телеканал «Перший Спортивний».

Додатком № 2 до договору №02/05 від 23.03.2005 окрім специфікації на обладнання та його вартості було визначено умови оплати: зокрема 65% суми –до 05.04.2005, 35% суми –до 30.05.2005, а також умови поставки: після надходження першої оплати –65%.

На виконання умов договору, дочірнє підприємство «Далменер»перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «Трофі»65 % попередньої оплати за товар, однак товариство взяті на себе зобов‘язання по поставці обумовленого договором обладнання належним чином та у встановлений строк не виконало.

Дані обставини встановлені під час розгляду справи №9/74 за позовом дочірнього підприємства «Далменер»до товариства з обмеженою відповідальністю «Трофі», а отже оскільки у даній справі беруть участь ті самі сторони факти встановлені рішенням господарського суду Луганської області від 10.04.2009, яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.2009, в силу вимог ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують додаткового дослідження.

У зв’язку з невиконанням ТОВ «Трофі»своїх зобов’язань по поставці обумовленого договором обладнання - розробником та виробником якого він є, позивач не зміг виконати, взяті на себе за договором №12/05 від 20.03.2005р. зобов’язання по поставці цього ж обладнання ПП «Телерадіокомпанія Славія- TV». Так, 20.03.2005 року між позивачем та ПП «Телерадіокомпанія Славія »був укладений договір № 12/05 (далі договір № 12/05) (а.с.14 т.1) на поставку обладнання, за яким відповідач продає, а позивач купує обладнання згідно з технічним завданням та комплектації відповідно до додатків 1, 2, які є невід’ємними частинами цього договору, як єдиний комплекс погоджений між собою та виконаний в рамках прийнятих стандартів (EN 300748 ctsi) на подібне обладнання.

Зокрема, в додатку №2 до договору №12/05 визначено, що предметом поставки є саме Блок формування DVB MPEG –2 сигнал у складі: MPEG –2 DVB Video Encoder, MPEG –2 DVB TS Multiplexer, DVB MPЕG-2 Modulator та робоче місце оператора (станція криптування Тгорhу - Ассеss) (а.с. 15 т.1). Отже, ПП «Телерадіокомпанія «Славія-TV»було чітко визначено обладнання, яке воно мало на меті придбати, а з матеріалів справи вбачається, що розробником та єдиним виробником даного обладнання є саме ТОВ «Трофі».

Наслідком не виконання дочірнім підприємством «Далменер» своїх зобов’язань перед ПП «Телерадіокомпанія Славія »стало стягнення з нього по рішенню господарського суду міста Києва №9/16 від 09.04.2010, яке вступило в законну силу, 401846,02 грн. збитків, 6933,60 грн. пені та судові витрати за неналежне виконання умов договору №12/05 від 20.03.2005р.

Відтак, вважаючи, що саме з вини відповідача позивач поніс стягнуті рішенням суду збитки, він звернувся з позовом про стягнення з ТОВ «Трофі»413103,41 грн. збитків, які складаються з усіх сум стягнутих по рішенню суду від 09.04.2010. Окрім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 26185,80 грн. упущеної вигоди та 120000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України, зокрема встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Втім для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 413103,41 грн. збитків, оскільки судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Так, протиправність поведінки відповідача встановлена під час розгляду справи №9/74, а саме встановлено порушення відповідачем розділу 3 договору №02/05 від 23.03.2005р. в частині виконання взятих на себе зобов’язань по поставці у встановлений строк, передбаченого договором обладнання, розробником та єдиним постачальником якого він є.

Збитки, як результат протиправної поведінки відповідача підтверджені рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2010 №9/16, згідно якого з позивача у даній справі стягнуто 413103,41 грн. за не належне виконання ним взятих на себе зобов‘язань по поставці обладнання по договору №12\05 від 20.03.2005.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, а саме: протоколу про наміри від 14.03.2005р. (а.с. 78 т. 1) та специфікації до договору №12/05 від 20.03.2005, які були підписані між позивачем у даній справі та ПП «Телерадіокомпанія Славія TV», що обладнання яке є предметом договору № 02/05, укладеного між сторонами даної справи купувалось позивачем саме на замовлення ПП «Телерадіокомпанія Славія TV»та з метою його подальшого продажу їй. Отже, оскільки ПП «Далменер»уклав договір №02/05 з ТОВ «Трофі», який є розробником та єдиним виробником вищезазначеного обладнання, з метою подальшої поставки визначено обладнання телерадіокомпанії суд дійшов висновку, що саме у результаті порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Трофі»умов договору №02/05 від 23.03.2005 позивачу у справі було завдано збитки у розмірі 413103,41 грн., які стягнуті з нього по рішенню господарського суду міста Києва №9/16 від 09.04.2010.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками випливає з того, що саме у зв'язку неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем у даній справі позивач не зміг виконати взяті на себе зобов’язання перед телерадіокомпанією і як наслідок поніс збитки, оскільки в разі належного виконання відповідачем у справі своїх договірних зобов‘язань позивач не поніс відповідні збитки.

В силу вимог статті 614 ЦК України та ч.2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач, в порушенням вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, відсутність своєї вини не довів та доказів того, що ним вчинялись якісь заходи для недопущення господарського правопорушення або зменшення розміру збитків суду не надав.

За таких обставин, оскільки не поставка обладнання позивачу мала місце з вини відповідача, у зв’язку з чим позивач зазнав збитків, та враховуючи, що не поставка обладнання була безпосередньою причиною настання збитків позивача, суд прийшов до висновку, що такі збитки на підставі ст.611 ЦК України підлягають стягненню з відповідача.

Окрім того, враховуючи, що судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, такими, що підлягають задоволенню суд визнає і вимоги в частині стягнення 26185,80 грн. упущеної вигоди, оскільки у результаті не поставки відповідачем визначеного обладнання позивач отримав збитки у вигляді упущеної вигоди, які виражаються у різниці між ціною придбання обладнання у відповідача та ціною продажу позивачем цього обладнання телерадіокомпанії.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 120000 грн. моральної шкоди, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України юридична особа має право на відшкодування моральної шкоди у випадку приниження їх ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової та не пов'язана із розміром цього відшкодування.

Згідно положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 з наступними змінами і доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також дії, спрямовані на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Тобто доказами, які суд може вважати належними і допустимими, у відповідності до вимог ст. ст. 33 - 34 ГПК України, що підтверджували б право позивача на відшкодування моральної шкоди, можуть бути докази в підтвердження факту приниження честі, гідності та ділової репутації, а не докази, що підтверджують факт завданих йому матеріальних збитків.

Невиконання договірних зобов'язань не може вважатись дією чи бездіяльністю, спрямованою на порушення ділової репутації контрагента за договором з огляду на те, що такі дії (бездіяльність) не мають на меті приниження ділової репутації контрагента.

Суд відхиляє посилання позивача і на застосування за аналогією положень Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних відносин, оскільки вказаний закон встановлює спеціальні норми, спрямовані на захист споживачів, якими є фізичні особи, які придбавають товари (роботи, послуги) для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Тоді як видно з обставин справи, договірні відносини позивача з відповідачем були пов'язані саме зі здійсненням позивачем господарської діяльності.

Відтак, оскільки позивачем в порушення вимоги ст. ст.. 33, 34 ГПК України, не доведено факту приниження його честі, гідності та ділової репутації, його вимоги про стягнення з відповідача 120000 грн. моральної шкоди суд визнає такими, що необґрунтовано та безпідставно заявлені.

З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трофі», Луганська область, смт.Станиця Луганська, вул.. Барбашова, 39 ідент. код 32700250 на користь дочірнього підприємства «Далменер», м.Київ, вул. Кіквідзе, 17/10, ідент. код 24582679 збитки в сумі 413103 грн. 41 коп., упущену вигоду в сумі 26185 грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4392 грн. 89 коп. та 185 грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.          

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення –03.09.2010.

Суддя                                                                                 Т.В. Васильченко