Рішення № 11035192, 31.08.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 р. Справа № 17/70 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд- Вестбуд", вул. Січових Стрільців, 17, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300; поштова адреса: а/с 169, м Івано-Франківськ, 76006

до відповідача Приватного підприємcтва "Лейрол", вул. Пушкіна, буд.13 корп. Б, кв.69, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення 28308 грн. 38 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Горнікевич М.П. - представник, (довіреність б/н від 01.06.10)

Від відповідача: Романів А.Б. - представник, (довіреність №53-юр-5 від 30.08.10)

Від відповідача: Вірста Р.Я. - представник, (довіреність №53-юр-3 від 30.08.10)

встановив: заявлено позов про стягнення 28308 грн. 38 коп., в тому числі 20595 грн. основного боргу, 6728 грн. 22 коп. пені, 985 грн. 16 коп. - 3 % річних.

Позивач підтримав позовні вимоги в розмірі визначеному позовною заявою та просить задовольнити позовні вимоги.

          Відповідач в судовому засіданні подав відзив на позов, в якому визнає що несплаченою залишилася орендна плата в розмірі 19275 грн., але заперечує що вказана сума є простроченою. Посилається на те, що позивачем не направлено рахунки на оплату, як це передбачено п. 4.2 договору. В судовому засіданні відповідач подав заяву про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

          01.10.08 р. між Приватним підприємcтвом "Лейрол" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробуд - Вестбуд" укладено договір оренди нежитлового (офісного) приміщення №07/10/08 та додаткову угоду №1 до договору №08/10/08 від 01.10.08 р. про оренду земельної ділянки.

На виконання умов п.1.1 договору та додаткової угоди №1 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлового приміщення загальною площею 52,4 м2 , що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, м. Калуш та земельну ділянку площею 72 м2 , що знаходиться за тією ж адресою.

Факт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення підтверджується актом прийому передачі (додаток №1 до договору), який підписаний сторонами і є невід"ємною його частиною.

          Вказані об’єкти оренди використовується орендарем (відповідачем) з метою здійснення господарської діяльності.

          Розділом 4 договору сторони передбачили, що орендна плата встановлюється в грошовій формі і сплачується відповідачем згідно з виставленими позивачем рахунками незалежно від результатів господарської діяльності.

          Відповідно п. 4.1 договору №07/10/08 від 01.10.08 р. та додаткової угоди №1 до договору розмір орендної плати за місяць становить 1310 грн. (за користування нежитловим приміщенням) та 180 грн. (за користування земельної ділянки на території товариства). Загальна сума орендної плати становить 1490 грн. за місяць.

          Згідно п. 5.1 договору термін оренди становив 11 календарних місяців, а саме з 01.10.08 р. по 31.08.09 р. У відповідності до п. 5.2 договору, якщо жодна сторона за місяць до закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на той самий термін і на тих самих умовах.

          01.03.10 р. сторонами підписано акт про повернення частини орендованого майна - 26,2 кв.м з оренди та частини земельної ділянки в розмірі 36 м2 . В період з 01.03.10 р. по 18.06.10 р. відповідач користувався частиною земельної ділянки в розмірі 36 м2. Таким чином, орендна плата за користування приміщенням та земельною ділянкою з 01.03.10 р. становила 745 грн.

          Відповідно до п.4.3 договору орендна плата здійснюється щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.                     Однак, відповідач в порушення договірних зобов"язань не здійснював своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати.

          Заперечення відповідача не спростовують доводів позивача, оскільки строк внесення орендної плати встановлений п.4.3 договору і не залежить від пред"явлення рахунку на оплату.

          Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          За договором найму (оренди) наймодавець, відповідно до ст. 759 ЦК України передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

          Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          З огляду на викладене, сума основного боргу, що підлягає сплаті становить 19275 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 1320 грн. слід припинити провадження у відповідності до вимог п. 1-1 ст. 80 ГПК, оскільки вказана сума сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом.

Згідно пункту 9.1 договору в разі несвоєчасної сплати орендної плати, відповідач сплачує пеню, яка обчислюється з заборгованої суми в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством. Так, за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 6728 грн. 22 коп.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги позивача про стягнення пені в сумі 6728 грн. 22 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 922 грн. 50 коп., в решті позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, оскільки позивачем порушено вимоги щодо строку нарахування штрафних санкцій, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України. Керуючись приписами вказаної статті, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені на суму боргу за кожен місяць повинне було проводитись за період з січня 2009 року по червень 2009 року включно (строк позовної давності для стягнення пені).

За перерахунком суду, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті боргу у розмірі 922 грн. 50 коп. за вказаний період, в решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Три відсотки річних, згідно поданого розрахунку позивачем становлять 134 грн. 72 коп.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

          Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування 3 % річних.                    Три відсотки річних, що підлягають стягненню становлять 134 грн. 72 коп.

          Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 19275 грн. основного боргу, 922 грн. 50 коп. - пені, 134 грн. 72 коп. - 3% річних.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 1320 грн. - припинити провадження. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 651, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 202, 230, 231, 232, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд- Вестбуд" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємcтва "Лейрол", вул. Пушкіна, буд.13 корп. Б, кв.69, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 34268704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд- Вестбуд", вул. Січових Стрільців, 17, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300; поштова адреса: а/с 169, м Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 01272539) - 19275 грн. (дев"ятнадцять тисяч двісті сімдесят п"ять гривень) - основного боргу, 922 грн. 50 коп. (дев"ятсот двадцять дві гривні 50 копійок) - пені та 134 грн. 72 коп. (сто тридцять чотири гривні 72 копійки) - 3% річних, 203 грн. 32 коп. (двісті три гривні 32 копійки) - витрат по сплаті державного мита, 169 грн. 50 коп. (сто шістдесят дев"ять гривень 40 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу - припинити провадження.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Неверовська Л. М.

                                                  повне рішення складено 03.09.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Боднарчук М. Б.