Рішення № 110345028, 19.04.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5425/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому - ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно;- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Ухвалою суду від 11.04.2022 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 27.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 27.04.2022 року провадження по справі №420/5425/22 зупинено. Ухвалою від 16.03.2023 року провадженні у справі поновлено.

Позивач у позові зазначив, що його на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2018 №212 наказом командира 11 окремої бригади армійської авіації від 03.09.2018 №38-РС звільнено військової служби у запас відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, з 19.09.2018 та виключено зі списків особового складу частини.

Протягом проходження служби та при звільненні й йому не виплачено індексацію за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а посилання його на відсутність фінансування безпідставною.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги положеннями Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), просив задовольнити позовні вимоги.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. До відзиву надані докази щодо витребування яких заявляв клопотання позивач.

У відзиві представник навів зміст положень Закону № 1282-ХІІ, Порядку №1078. Ст.51 Бюджетного кодексу України та зазначив, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. У Відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації. Представник вказує, що з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Крім того, механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком № 1078 не передбачений.

Представник зауважує, що з огляду на викладене, індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, і законних підстав для вчинення таких дій у відповідача немає.

Також представник відповідача вважав за необхідне звернути увагу суду, що з Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022, який набрав чинності 01.01.2023 пунктом 3 Прикінцевих положень зупинено дію на 2023 рік Закону України Про індексацію грошових доходів населення (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами), а отже і зупинено дію Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно на думку представника нарахування та виплата індексації грошових доходів населення у 2023 році у тому числі і за минулі періоди не здійснюється

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги та зазначив, що за сталою судовою практикою посилання на відсутність бюджетного фінансування не є підставою для порушення прав військовослужбовців щодо не нарахування та невиплати їм індексації грошового забезпечення.

Також представник позивача вважала безпідставним посилання відповідача на те, що Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022, який набрав чинності 01.01.2023 пунктом 3 Прикінцевих положень зупинено дію на 2023 рік Закону України Про індексацію грошових доходів населення, оскільки за принципом дії нормативно-правових актів у часі, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, прийняття Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік не змінює правового регулювання спірних правовідносин щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 по лютий 2018 року.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу, перед звільненням на посаді старшого прапорщика, техніка групи обслуговування вертольотів та двигунів авіаційно-технічного загону вертолітної ескадрильї.

Під час служби у військовій частині НОМЕР_1 та при звільнені зі служби позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року.

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період його служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Частиною 1 статті 2 Закону України №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України №1282-ХІІ.

Згідно з статтею 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказана частина ст.5 діє в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року, а саме проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з пунктом 2 Порядку N 1078 (в редакції Постанови КМ N 1013 від 09.12.2015) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо спірних правовідносин по даній справі висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі №825/874/17, який зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року від 17.07.2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Однак, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин не проведення розрахунку).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд зазначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Також згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19 та інших, тобто за сталою судовою практикою виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Отже неспроможними є посилання у відзиві на позов як на підставу невиплати індексації грошового забезпечення позивача на роз`яснення Департаменту фінансів МОУ.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

Також суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача як на підставу відмови у задоволенні позову на Закон України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022, який набрав чинності 01.01.2023, пунктом 3 Прикінцевих положень якого зупинено дію на 2023 рік Закону України Про індексацію грошових доходів населення, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року включно.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва