Рішення № 110277968, 17.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2023Справа № 910/9436/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Європейський промисловий Банк" (бул. Т. Шевченка 11, прим. 51, м. Київ, 01024)

до Фізичної особи-підприємця Окаянченко Ізабелли Олександрівни ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул.Кудрявська, 26/28)

про стягнення 40 702,28 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Європейський промисловий Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Окаянченко Ізабелли Олександрівни про стягнення 40 702,28 грн. за банківською гарантією, а саме 39 720,83 грн. основного боргу, 2,03 грн. пені, 228,53 грн. процентів річних та 750,89 грн. прострочених процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем як принципалом умов Договору про надання гарантії № 008/1645ГРВ від 30.11.2021 року та виданої на його виконання Банківської гарантії № 008/1645ГРВ від 30.11.2021 року в частині відшкодування виплаченого банком на користь принципала на вимогу останнього гарантійної виплати у зв`язку з настанням гарантійного випадку, а саме порушення Фізичною - особою підприємцем Окаянченко І.О. умов договору, укладеного за результатом процедури закупівлі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти за користування коштами, прострочені проценти та пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 27.10.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2022 року надійшла заява № 3-0-2-04/1016 від 26.10.2022 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9436/22 та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також розмір заявлених позовних вимог господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також вказаною ухвалою за ініціативою суду залучено до участі у справі в якості до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Через канцелярію суду 21.11.2022 року від позивача надійшла заява № 3-0-2-04/1080 від 14.11.2022 року про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог у розмірі: 39 720,83 грн. гарантійної суми, 2,03 грн. пені, 228,53 грн. процентів річних та 750,89 грн. прострочених процентів річних, на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Окаянченко Ізабеллі Олександрівні, які знаходяться в усіх банківських або інших кредитно - фінансових установах на території України та все нерухоме та рухоме майно, що належить ФОП Окаянченко І.О., яке буде виявлено державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали Господарського суду про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 року в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" № 3-0-2-04/1080 від 14.11.2022 року про забезпечення позову відмовлено.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача та третю особу про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву і пояснення шодо суті спору, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 07.11.2022 року була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_1, а також адресу місцезнаходження третьої особи: 04053, м. Київ, вул.Кудрявська, 26/28.

Так, про відкриття провадження у справі № 910/9436/22 третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 11.11.2022 року поштового відправлення №01054937070319 АК «Укргазвидобування».

Проте, ухвала суду від 07.11.2022 року повернута відділенням поштового зв`язку 14.12.2022 року та 18.01.2023 року неврученою відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача - Фізичної особи-підприємця Окаянченко Ізабелли Олександрівни зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/9436/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 168, частинами 1,3 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 07.11.2022 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву, а третя особа - пояснення щодо суті спору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач та третя особа не скористалися наданими їм процесуальними правами, передбаченими частинами 1, 3 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача та третьої особи на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача та третьої особи станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву, пояснень щодо суті спору та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165, 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Фізична особа-підприємець Окаянченко Ізабелла Олександрівна та Акціонерне товариство «Укргазвидобування» не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачем та третьою особою не надано відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, що 30.11.2021 року між Акціонерним товариством «Європейський промисловий банк» (гарант/банк за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Окаянченко Ізабеллою Олександрівною (принципал за договором, відповідач у справі) укладено Договір про надання гарантії № 008/1645ГРВ (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара (АТ «Укргазвидобування» в особі філії «УВГ-Сервіс») гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору.

Відповідно до умов та визначення термінів Договору гарантія видається в забезпечення виконання принципалом своїх зобов`язань перед бенефіціаром за Договором на закупівлю послуг з ремонту гідромеханічної коробки МАЗ-547; 50110000-9 послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання за ДК 021:2015 (ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-16-003608-b).

Розділами 1-7 Договору сторони узгодили предмет договору, умови забезпечення виконання зобов`язання та договірне списання, порядок надання гарантії, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору, інші умови тощо.

Згідно з пунктом 6.1 Договору цей договір є укладений з дня його підписання представниками сторін та дії до повного виконання зобов`язань сторонами по цьому договору.

Вказаний Договір підписаний уповноваженим представником гаранта та принципалом і скріплений печаткою гаранта.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (статті 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (статті 548 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року (далі - Положення).

Так, у пункті 9 ч. 3 розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума гарантії складає 39 720,83 грн.

Згідно з пунктом 1.4 Договору гарантія вступає в силу з моменту підписання та діє по 12 квітня 2023 року включно (далі - строк дії гарантії).

Так, на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем - Акціонерним товариством «Європейський промисловий банк» (гарант за договором) видано банківську гарантію № 008/1645ГРВ від 30.11.2021 року (далі - гарантія), згідно з якою гарант гарантує належне виконання принципалом зобов`язань по виконанню договору, що укладається за результатами закупівлі УГВ-Сервіс 21П-255 Послуги з ремонту гідромеханічної коробки МАЗ-547; 50110000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, оголошення № UA-2021-09-16-003608-b від 16.09.2021 року, укладеного принципалом з бенефіціаром - Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, Україна, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28).

Гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 39 720,83 грн., не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ці гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Відповідно до умов гарантії № 008/1645ГРВ від 30.11.2021 року гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до 12 квітня 2023 року включно.

Форма представлення гарантії: у паперовій формі - вимога бенефіціара до гаранта про сплату грошової суми по гарантії має бути підписана уповноваженою особою бенефіціара та завірена печаткою бенефіціара і надіслана рекомендованим листом або кур`єром; в електронній формі - передача вимоги здійснюється через банк бенефіціара ключованим SWIFT повідомленням на SWIFT-адресу банка гаранта з цитуванням повного тексту вимоги бенефіціара, включаючи відповідну дату виставлення вимоги.

Таким чином, дослідивши зміст гарантії судом встановлено, що позивач взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити бенефіціару кошти у розмірі, що не перевищує 39 720,83 грн. у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору та в разі отримання гарантом письмової вимоги або SWIFT повідомлення бенефіціара відповідно до чинного законодавства України з посиланням на вказану гарантію за підписами уповноважених осіб.

Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

За матеріалами справи судом встановлено, що 03.08.2022 року на SWIFT адресу Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» надійшла вимога у вигляді SWIFT-повідомлення від бенефіціара - Акціонерного товариства «Укргазвидобування», зареєстрована банком за вхідним номером 3-0-2-05/1682 про виплату гарантом грошових коштів у сумі 39 720,83 грн. на користь бенефіціара згідно банківської гарантії №008/1645ГРВ від 30.11.2021 року у зв`язку з настанням гарантійного випадку, а саме - невиконання ФОП Окаянченко Ізабеллою Олександрівною умов договору на закупівлю: УГВ-Сервіс 21П-255 Послуги з ремонту гідромеханічної коробки МАЗ-547; 50110000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, згідно з оголошенням № UA-2021-09-16-003608-b від 16.09.2021 року. Копія зазначеної вимоги наявна в матеріалах справи.

На виконання умов договору гарантії та вимоги бенефіціара від 03.08.2022 року позивачем сплачено на користь бенефіціара гарантійну суму у розмірі 39 720,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27313 від 09.08.2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Отже, на підставі здійсненої оцінки наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що свої зобов`язання за договором про надання гарантії позивач виконав у повному обсязі, сплативши на виконання умов банківської гарантії № 008/1645ГРВ від 30.11.2021 року та вимоги бенефіціара від 03.08.2022 року гарантійну суму у розмірі 39 720,83 грн. платіжним дорученням №27313 від 09.08.2022 року.

Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем гарантійної виплати від сторін до суду не надходило.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Акціонерним товариством «Європейський промисловий банк» умов Договору, а саме виплати банківської гарантії в розмірі 39 720,83 грн. у зв`язку із настанням гарантійного випадку, шляхом перерахування відповідної суми на рахунок бенефіціара.

За приписами статті 564 Цивільного кодексу України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

За умовами пункту 3.5 Договору банк розглядає вимогу бенефіціара із доданими документами протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати її отримання. Протягом 1 (одного) робочого дня від дати отримання вимоги бенефіціара по гарантії, банк письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії). Принципал в строк, визначений у письмовій вимозі банку зобов`язаний: перерахувати банку грошові кошти в сумі, зазначеній банком та необхідній для виконання вимог бенефіціара на оплату по гарантії, на рахунок зазначений банком; письмово повідомити банк про виявлені невідповідності у вимозі та у доданих до вимог бенефіціара документах умовам гарантії.

Так, банк листом від 04.08.2022 року №3-0-2-05/676 «Щодо настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів» повідомив принципала - ФОП Окаянченко І.О. про отримання від бенефіціара вимоги про сплату 39 720,83 грн. та звернувся з проханням перерахувати банку грошові кошти у зазначеній сумі, необхідній для виконання вимоги бенефіціара на оплату гарантії, на рахунок, зазначений банком у листі-повідомленні. До вказаного листа банком було додано копії вимоги по банківській гарантії №008/1645ГРВ від 30.11.2021 року, відправлену SWIFT-повідомленням.

Крім того, у вказаному листі банк просив принципала письмово повідомити про виявлені невідповідності у вимозі та у доданих до вимоги бенефіціара документах умовам гарантії.

Факт надсилання банком вказаного листа від 04.08.2022 року №3-0-2-05/676 на адресу принципала - ФОП Окаянченко І.О., а саме: АДРЕСА_1 , підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 04.08.2022 року, накладною №0100103490752 від 04.08.2022 року та фіскальним чеком від 04.08.2022 року.

Проте, вказана вимога банку повернулась у зв`язку з неотриманням листа відповідачем з причин «за закінченням строку зберігання», про що свідчить відмітка на конверті, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Аналогічне право визначене сторонами в пунктах 4.1.3, 4.3.7 Договору, а саме після сплати суми гарантії банк має право вимагати від принципала відшкодування сплачених бенефіціару сум у повному обсязі. Якщо на вимогу бенефіціара банк виплачує кошти за гарантією, принципал зобов`язаний протягом 1 (одного) робочого дня повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку, у банку регресної вимоги до принципала, в тому числі комісії, пов`язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв`язку (SWIFT, TELEX), комісії авізуючого банку, та банка бенефіціара, а також комісії, пов`язані з переказом платежів зав гарантією в строк та в порядку, визначеним відповідною вимогою банку. До повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу у розмірі 30% річних у валюті гарантії.

Згідно п. 4.3.9 Договору принципал зобов`язаний сплатити банку в строк, що не перевищує 2 (двох) банківських днів з дати отримання відповідного повідомлення від банку платежі, передбачені п.4.1.3 Договору, а також розділом 5 цього Договору (включаючи, але не обмежуючись ними).

При цьому згідно частиною 2 статті 569 Цивільного кодексу України гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Отже, з сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що при вирішенні спору про існування обов`язку у принципала виплачувати в порядку регресу гаранту сплачену ним бенефіціару суму за гарантією, у предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення у самого гаранта відповідного обов`язку з виплати, тобто, чи мав місце гарантійний випадок - чи мало місце порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

В свою чергу, відповідачем не надано суду доказів, що спростовують обставини порушення принципалом (ФОП Окаянченко І.О) умов договору на закупівлю (оголошенням № UA-2021-09-16-003608-b від 16.09.2021 року), факт настання гарантійного випаду за банківською гарантією № 008/1645ГРВ від 30.11.2021 року та визначений обов`язок гаранта виплатити бенефіціару гарантійне забезпечення.

Як свідчать матеріали справи, банк листом від 11.08.2022 року №3-0-2-05/702 «Щодо задоволення регресних вимог по банківській гарантії №008/1645ГРВ від 30.11.2021 року» повторно надіслав на адресу принципала - ФОП Окаянченко І.О. вимогу про відшкодування вартості фактично сплаченої банком на користь бенефіціара гарантійної суми у розмірі 39 720,83 грн. на виконання договору гарантії у термін до 11.08.2022 року включно, факт надсилання якого на адресу: вул. Джона Маккейна, буд. 7, кв. 16, м. Київ, 01042 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 11.08.2022 року та накладною №0102418315226 від 11.08.2022 року.

Вказана вимога банку повернулась 29.08.2022 року у зв`язку з неотриманням листа відповідачем з причин «за закінченням строку зберігання», про що свідчить відмітка на конверті, копія якого наявна в матеріалах справи.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до п. 7.9 Договору будь - які повідомлення, попередження та інший обмін інформацією між сторонами, що стосуються цього Договору, мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку та/або рекомендованим листом, та/або цінним листом (телеграмою), на адресу сторони отримувача (адреса фактичного проживання), зазначену в розділі 8 цього Договору. Датою направлення поштового повідомлення чи попередження вважається дата штемпеля поштового відомства місця відправлення листа чи телеграми чи дата особистого вручення повідомлення чи попередження стороні цього Договору. Датою отримання поштового повідомлення чи попередження вважається дата зі спливом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати передачі поштового відправлення до поштового відділення для відправки отримувачу.

Отже, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок відшкодувати банку сплачену банківську гарантію, а у АТ «Європейський промисловий банк» виникло відповідне право регресної вимоги до ФОП Окаянченко І.О. в межах виплаченої суми.

В свою чергу, з урахуванням умов пункту 4.3.9, 7.9 Договору та вищезазначених норм Цивільного кодексу України принципал зобов`язаний відшкодувати банку сплачені кошти за гарантією у сумі 39 720, 83 грн., а також усі пов`язані з цим витрати банку, у строк до 18.08.2022 року включно.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч досягнутим домовленостям, відповідач не здійснив сплату гарантійного платежу на користь гаранта, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 39 720,83 грн.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не спростовано, свої зобов`язання щодо своєчасного виконання зобов`язань в частині виплати гаранту грошової суми гарантії в розмірі 39 720,83 грн. в порядку регресу, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у вказаному розмірі, яку позивач просить суд стягнути в позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про надання гарантії №008/1645ГРВ від 30.11.2021 року та Банківської гарантії №008/1645ГРВ від 30.11.2021 року та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів та з урахуванням визнання позову принципалом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості відповідача як принципала з виплати банку як гаранту відшкодування фактично сплаченої гарантійної сумі відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 720,83 грн. гарантії підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пункту 5.1 Договору сторони передбачили, що за порушення строків повернення банку коштів, сплачених банком за гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за договором, принципал сплачує банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла в період, за яких нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 4.3.7 Договору до повного відшкодування принципалом сплаченої банком гарантійної суми та пов`язаних з цим витрат банку, принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30% процентів річних у валюті гарантії.

Проценти за користування грошовими коштами сплаченими банком за гарантією нараховуються банком наступним чином:

- проценти за користування грошовими коштами сплаченими банком за гарантією нараховуються виходячи з умови, щодо розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці;

- при нарахуванні процентів використовується метод, «факт/факт» (щоденна сума фактичного залишку заборгованості*процентну ставку (%)/ фактична кількість днів у році- 365(366)) з врахуванням першого дня перерахування (сплати) банком грошових коштів за гарантією бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених банком за гарантією на належні рахунки банку за цим Договором;

- якщо день нарахування процентів припадає на вихідний або святковий (неробочий) день, нарахування здійсняється у попередній банківський день перед таким днем.

Відповідно до пункту 4.3.8. Договору проценти, нараховані за місяць відповідно до умов Договору гарантії, принципал зобов`язаний сплачувати на рахунок, який зазначається у відповідному письмовому повідомленні банку, щомісяця, не пізніше 05 числа місяця (включно), наступного за тим, за який вони нараховані.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання у строки, визначені умовами Договору, зобов`язання щодо погашення зворотних вимог гаранта у зв`язку з виплатою останнім суми гарантії, позивачем нараховано згідно з пунктом 4.3.7, 4.3.8 Договору проценти від суми основного боргу в розмірі 30 % річних за період 09.08.2022 року по 07.09.2022 року (включно) у сумі 979,42 грн., яка складається з прострочених процентів у сумі 750,89 грн. за період 09.08.2022 - 31.08.2022 року та строкових процентів за період 01.09.2022 - 07.09.2022 року у сумі 228,53 грн., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків сплати банку процентів за користування грошовими коштами, сплаченими банком за гарантією, позивачем нараховано на підставі пункту 5.1 Договору пеню у розмірі 2,03 грн. за період 06.09.2022 - 07.09.2022 року на суму 750,89 грн. заборгованості зі сплати відсотків, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договорами, зокрема, в частині пені, процентів суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховується пеня та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наразі, як встановлено судом, з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.3.9, 7.9 Договору граничним строком виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування сплачених банком коштів за гарантією є 18.08.2022 року, в той час як позивачем початком періоду прострочення визначено 09.08.2022 року, що не відповідає приписам чинного законодавства та умовам правочину.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та пені судом встановлено, що розмір процентів річних та пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного судом початку прострочення та з урахуванням суми простроченої заборгованості, становить 652,94 грн. та 1,97 грн. відповідно, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 652,94 грн. процентів річних та 1,97 грн. пені.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Окаянченко Ізабелли Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Європейський промисловий Банк" (бул. Т. Шевченка 11, прим. 51, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 36061927) 39 720 (тридцять дев`ять тисяч сімсот двадцять) грн. 83 коп. основного боргу, 652 (шістсот п`ятдесят дві) грн. 94 коп. процентів річних, 1 (одну) грн. 97 коп. пені та 2 461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 10 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 17 квітня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон