Рішення № 110238407, 13.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 року № 320/11953/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Української міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Української міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправну бездіяльність Української міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Київської області Обухівського району, в адміністративних межах Української міської ради;

- зобов`язати Українську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0 га, як розташована на території Київської області Обухівського району, в адміністративних межах Української міської ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали, позивач усунув недоліки у строк та у спосіб, що визначені в ній.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивача в інтересах ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач наголошує на тому, що чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії, проте, за даних обставин, клопотання позивача не було розглянуто у встановленому законодавством порядку, та рішення з цього питання не було прийнято.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Української міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована па території Київської області, Обухівського району, в адміністративних межах Української міської ради.

До клопотання було подано документи, передбачені вимогами п. 6 ст. 118 ЗК України, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Проте, позивач вказує на те, що розгляд клопотання так і не відбувся.

На адресу відповідача у грудні 2021 року та 26 жовтня 2022 року було направлено адвокатський запит з проханням надати документи які підтверджують розгляд клопотання позивача.

Листом № 5315/0/1-31, 5317/0/1-21 від 16.12.2021 було надано відповідь, що звернення ОСОБА_1 буде винесено на розгляд найближчого засідання постійної комісії Української міської ради з питань будівництва, транспорту, зв`язку, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Листом № 3345/1-22 від 01.10.2022 було повідомлено, що 27 жовтня 2021 року на засіданні постійної комісії Української міської ради з питань будівництва, транспорту, зв`язку, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища розглянуто клопотання позивача. Пропозиція комісії - відхилити, у зв`язку з невідповідністю зазначених площ у клопотанні фактичним.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність позивача щодо не розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси.

Щодо права позивача на звернення до суду з позовом в інтересах малолітньої (неповнолітньої) дитини з вимогами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з подальшою метою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

Так, згідно приписів Цивільного кодексу України, малолітніми дітьми вважають осіб, які не досягли - 14 річного віку, а неповнолітніми - осіб у віці з 14 до 18 років. Особи , які не досягли 14 річного віку, мають право вчиняти самостійно лише дрібні побутові угоди (правочини), а всі інші правочини від їх імені вчиняють законні представники.

Цивільним кодексом визначено, що особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, мають обмежену цивільну дієздатність, а тому, неповнолітні особи вчиняють правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Законодавчо визначено, що на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачі) або піклувальників та органу опіки та піклування.

Таким чином, неповноліття особа має право на набуття у власність земельної ділянки та видачу правовстановлюючих документів на неї, проте вчинення всіх необхідних дій остання може здійснювати виключно за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та отримання дозволу органу опіки та піклування. У Цивільному кодексі України вказано, що батьки є законними представниками своїх малолітніх і неповнолітніх дітей, а тому, від імені та в інтересах свої дітей мають право вчиняти дії щодо набуття неповнолітніми майнових прав.

Відповідно до приписів абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Так, частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України, визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

За частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до приписів частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Важливим є те, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, за приписами ст. 118 Земельного кодексу України, перелік підстав для відмови, є вичерпним та має бути належним чином мотивованим.

Відповідно до змісту частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За частиною п`ятою статті 46 цього Закону, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Суд зазначає, що за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18. При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а, відступив від висновку, викладеного в постанові від 31.01.2018 (справа № 814/741/16) та від 14.03.2018 (справа № 804/3703/16), згідно з яким, ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою за відсутності мотивованої відмови у його наданні не є для особи перешкодою для виготовлення такого проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Так, Верховний Суд у справі № 509/4156/15-а, дійшов висновку про те, що згідно з абзацом третім частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17).

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно з чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відтак, за висновками суду, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

З матеріалів справи слідує, що на пленарному засіданні сесії Української міської ради рішення щодо надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою або щодо відмови у наданні дозволу за результатами поіменного голосування депутатами не було прийнято.

Тому, за даних обставин, суд висновує, що, як суб`єкт владних повноважень, Українська міська рада не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділена законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на неї. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України, оскільки останній зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Керуючись наведеними приписами Конституції України, ЗК України, Українська міська рада зобов`язана вжити заходів щодо своєчасного розгляду заяви/клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по встановленій законом процедурі.

Відповідач міг і повинен був прийняти рішення по суті розгляду заяви/клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Натомість, Українська міська рада без належних нормативних підстав не виконує своїх повноважень щодо прийняття у встановлений законом строк рішення про надання/або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відтак, за даних обставин, неприйняття рішення Українською міською радою за заявою/клопотанням позивача свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти рішення. Не приймаючи у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду заяви/клопотання позивача, Українська міська рада діє не у спосіб, що передбачений ЗК України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім цього, сам факт не прийняття Українською міською радою жодного із рішень, передбачених ст. 118 ЗК України, за наслідками розгляду поданої позивачем заяви/клопотання, свідчить про бездіяльність Української міської ради, тому, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Української міської ради розглянути заяву/клопотання позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як було вказано вище, Українська міська рада за результатами розгляду заяви/клопотання позивача, не прийняла ані позитивного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ані рішення про відмову у його наданні.

Отже, відповідач не досліджував заяву/клопотання та додані до неї документи на предмет наявності підстав для надання дозволу або відмови у його наданні, тобто, не розглянув заяву по суті.

Таким чином, оскільки подана позивачем заява/клопотання не було розглянуто відповідачем по суті належним чином з прийняттям відповідного розпорядчого акта, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про зобов`язання відповідача розглянути заяву/клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 №2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 №2915-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправну бездіяльність Української міської ради щодо не розгляду (не прийняття рішення) клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Київської області Обухівського району, в адміністративних межах Української міської ради.

Зобов`язати Українську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0 га, як розташована на території Київської області Обухівського району, в адміністративних межах Української міської ради, з прийняттям відповідного рішення, у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов`язання до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Української міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.)

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Українська міська рада (ЄДРПОУ 35161509, 08720, Київська обл., м. Українка, пл. Щевченка, 1)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2023.

Суддя Панченко Н.Д.