Постанова № 11019973, 20.08.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

20.08.2010 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 р. Справа № 2а-6063/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

при секретарі - Росітюк Є.В.

за участю представника позивача -Званарьова М.Л.

представника відповідача -Виноградов А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Національного банку України до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»з вимогою: стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь Державного бюджету України штраф в сумі 680,00 грн. (шістсот вісімдесят гривень нуль копійок) відповідно до постанови управління Національного банку України в Дніпропетровській області №12 за вих. №13-016/1043БТ від 08.02.2010 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства. Банківські реквізити для перерахування суми штрафу за порушення валютного законодавства: одержувач: ГУДКУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ код ЄДРПОУ23928791, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ номер рахунку 31119105700002 код банку 805012, код бюджетної класифікації 21081000 символ 105.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»було притягнуто до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу в сумі 680 грн. 00 коп.

Підставою застосування санкцій до Банку було порушення ним вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Факт порушення зафіксований в акті перевірки від 28.01.2010 та протоколі №1 порушення валютного законодавства від 28.01.2010.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що при виконані функцій агента валютного контролю Банк керується діючими законодавчими актами України та підзаконними актами Національного банку України.

Встановлена пунктом 5.1 розділу 5 «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999, норма передбачає лише строк (до 10 числа місяця, наступного за звітним) та порядок направлення, зокрема, повідомлень податковим органам поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату. При цьому вказаний пункт не містить обов'язку, а також порядку збереження даних повідомлень, що в свою чергу, виключає вину банку при здійсненні функцій агента валютного контролю у випадку неповернення на його адресу відповідних поштових повідомлень.

Поряд з цим, п.5 статті 11 Закону України від 04.12.1990р. N 509 XII «Про державну податкову службу в Україні» передбачає право податкових органів одержувати інформацію лише «на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності».

Незважаючи на те, що внесені зміни в Інструкцію «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями»від 24.03.99р. N 136 (Постанова НБУ від 13.12.2006р. N 455) скоротили обсяг інформації, що розкривається податковим органам про клієнта-порушника термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями, повідомлення,які надаються в ДПІ згідно форми (Додаток 2 Інструкції N 136) містять відомості (Номер і дата договору; Дата здійснення платежу за імпортною операцією / дата оформлення ВМД за експортною операцією) клієнта, які згідно пункту 2 частини другої статті 60 Закону України від 07.12.200р. N 2121-ІП «Про банки і банківську діяльність»відносяться до банківської таємниці. Також, виходячи з положень пункту 4 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»податковим органам інформація по валютному контролю розкривається на їх письмовий запит.

Отже, Закон України «Про банки і банківську діяльність»є спеціальним законом, який регулює порядок розкриття банківської таємниці, і саме нормами цього закону банки керуються при вирішенні питання про правомірність надання інформації, що становить банківську таємницю, на письмову вимогу відповідних органів.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що в адресу банку не надходили рішення суду на отримання інформації податковим органом, письмові вимоги від Державної податкової інспекції з питань валютного контролю, у Банка взагалі не було достатніх законодавчих підстав для направлення до податкового органу повідомлення про порушення термінів розрахунків по клієнту ВАТ «Південний ГЗК»(код за ЄДРПОУ -00191000).

Отже, в діях ПРИВАТБАНКУ відсутні ознаки порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, що виключає відповідальність, передбачену абзацом п'ятим пункту 2 статті 16 вищевказаного Декрету та настання наслідків, передбачених абзацом третім пункту 2.5 розділу 2 «Положення про валютний контроль», затверджене постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 (із змінами та доповненнями).

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що провідним економістом відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 під час перевірки виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 №15-93 Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»було виявлено порушення, а саме кієнтом Банку ВАТ «Південний ГЗК»(код за ЄДРПОУ 00191000) укладено з нерезидентом фірмою «ЕаstМеtаls SА», Швейцарія, експортний контракт №476д від 01.03.2009 на поставку сталевих виробів. На виконання зобов'язань за контрактом, резидентом, згідно вантажної митної декларації №500040416/9/001335 від 27.03.2009, поставлено нерезиденту товар на суму 11 672 679,45 доларів США. Граничний законодавчо встановлений строк розрахунків за відвантажений товар становить 23.09.2009.

Виручка за відвантажений товар в законодавчо встановлені строки розрахунків на рахунок ВАТ «Південний ГЗК»від нерезидента не надходила. Отже, станом на 01.10.2009 клієнт був порушником законодавчо встановлених строків розрахунків.

Проте, інформація до податкової інспекції за місцем реєстрації клієнта про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків, які виникли у вересні 2009 року, відповідно до пункту 5.9 розділу 5 та у строки визначені пунктом 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними в операціями Банком не надавалась.

Вищевикладений факт свідчить про нездійснення Банком функцій агента валютного контролю в частині своєчасного інформування у випадках та в порядку, установлених Інструкцією №136, державного податкового органу про порушення резидентом законодавства, пов'язаного з проведенням ним валютних операцій і є порушенням пункту 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, що тягне за собою відповідальність, передбачену абзацом п'ятим пункту 2 статті 16 вищевказаного Декрету та наслідки, передбачені абзацом третім пункту 2.5 розділу 2 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, у редакції, яка діяла на час вчинення порушення.

За результатами перевірки було складено протокол №1 від 28.01.2010р. про порушення валютного законодавства.

На підставі вищезазначеного та згідно абзацу п'ять пункту 2 статті 16 Декрету і абзацу три пункту 2.5 розділу 2 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, у редакції, яка діяла на час вчинення порушення, Банк відповідача було постановою №12 від 08.02.2010р. притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 40 х 17,00 грн. = 680,00 грн.

Відповідно до пункту 3.5 розділу 3 Положення про валютний контроль сума штрафу має бути перерахована до Державного бюджету України в 5-денний строк з дня отримання цієї постанови. У разі несплати порушником штрафу в зазначений строк він підлягає стягненню в судовому порядку.

Постанова разом із супровідним листом №13016/1154 БТ від 09.02.2010 була направлена Банку і отримана 10.02.2010, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв'язком.

Банк не погодився з винесеною постановою та оскаржив її до Апеляційної комісії Національного банку України.

Рішенням від 26.04.2010 №7/2010 Апеляційна комісія Національного банку України відмовила у задоволенні апеляційного звернення Банку.

Суд зазначає, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України та іншими законами України (стаття 2 Закону України «Про Національний банк України»).

До функцій Національного банку України згідно пункту 14 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» входить, здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютного регулювання, визначення порядку здійснення платежів в іноземній валюті, організація і здійснення валютного контролю за банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить:

-видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

-застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб

(резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

В силу статті 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку (стаття 63 Закону України «Про Національний банк України») .

Відповідно до пункту 1 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 статті 13 Декрету уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Пунктом 1.2 глави 1 Положення про валютний контроль визначено, що «функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку ... щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками ... проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванні уповноваженими банками ... у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій».

Невиконання обов'язків, передбачених пунктом 2 статті 13 Декрету, тягне за собою відповідальність, визначену абзацом 5 пункту 2 статті 16 Декрету, у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України. Санкції застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.

Положення про валютний контроль визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України «Про Національний банк України» та статтями 13,16 Декрету.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю розкривається банками органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, з огляду на презумпцію добросовісності клієнта.

Постанова №12 від 08.02.2010 була винесена за перевіркою операцій, які було проведено клієнтом через Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Пунктом 5 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право податкових органів одержувати інформацію «на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності».

Порядок визначений статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та пунктом 5 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»поширюється на розкриття банківської таємниці у випадках, коли податкові органи за своєю ініціативою звертаються до банків для отримання необхідної інформації.

Водночас, інформація про виявлені Банком факти порушень законодавчо встановлених строків розрахунків, як того вимагають приписи «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», (затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за N 338/3631, далі - Інструкція №136), має інше правове навантаження.

У випадку передбаченому Інструкцією №136, встановлений обов'язок банків самостійно повідомляти податкові органи про порушення клієнтом законодавчо встановлених строків розрахунків.

Згідно пункту 3 статті 13 Декрету, Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України.

Пунктом 1.2 глави 1 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 (зі змінами та доповненнями ), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за №209/4430 визначено, що «функції агента валютного контролю -обов'язки уповноваженого банку ... щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками ... проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванні уповноваженими банками... у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Наиіонального банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій».

З 29 січня 2007 року набула чинності постанова Правління Національного банку України від 13.12.2006 № 455 (далі - Постанова №455). Вказана постанова була прийнята Національним банком України з метою узгодження норм Інструкції № 136 та пункту 5 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

До набуття чинності Постановою № 455 Інструкція № 136 (п.7.10) передбачала надання банками податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 7, до якої належала інформація щодо вартості договору та суми заборгованості, назви та країни нерезидента, що не відповідало зазначеним вище вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою № 455 була вилучена з Інструкції № 136 вимога про надання відомостей податковим органам стосовно вартості договору та суми заборгованості, а також інформацію щодо нерезидента.

Таким чином, правовою підставою для надання Банком повідомлення про виявлені у звітному місяці факти порушень були пункти 5.1, 5.9 Інструкції № 136 зі змінами, (в редакції діючій на час вчинення порушення) та пункт 2 статті 13 Декрету.

Отже, здійснення валютного контролю та своєчасне інформування відповідних державних органів про порушення валютного законодавства є обов'язком Банку і тлумачення вищевказаного порушення під визначення поняття «банківська таємниця»є помилковим .

Таким чином, Національний банк України та його територіальні управління виступають як суб'єкти владних повноважень, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій за порушення валютного законодавства реалізують владні управлінські функції, а право на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-72, 86, 94, 160-162, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Національного банку України до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення штрафу задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь Державного бюджету України штраф в сумі 680,00 грн. (шістсот вісімдесят гривень нуль копійок) відповідно до постанови управління Національного банку України в Дніпропетровській області №12 за вих. №13-016/1043БТ від 08.02.2010 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства. Банківські реквізити для перерахування суми штрафу за порушення валютного законодавства: одержувач: ГУДКУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ код ЄДРПОУ23928791, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ номер рахунку 31119105700002 код банку 805012, код бюджетної класифікації 21081000 символ 105.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 20.08.2010р.

Суддя С.В.Чабаненко