Єдиний державний реєстр судових рішень
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
24 грудня 2009 року Справа № 2-7/4916-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
прокурора: не з'явився;
позивача: не з'явився, Державна адміністрація залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України;
позивача: Головченка Дмитра Миколайовича, довіреність № 1 від 08.01.09, Державний заклад "Відділкова клінічна лікарня станції Сімферополь Державного підприємства "Придніпровська залізниця";
відповідача: Шулайкіної Наталії Сергіївни, довіреність б/н від 03.02.09, фірма "Порт" ЛТД;
третьої особи: не з'явився, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційне подання Кримського транспортного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 16.11.2009 у справі №2-7/4916-2009
за позовом Кримського транспортного прокурора (пл. Привокзальна, 6, м. Сімферополь, 95006)
в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України (пр. Перемоги, 14, м. Київ,01135)
в особі Державного закладу "Відділкова клінічна лікарня станції Сімферополь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. Київська, 142, м. Сімферополь,95000)
до фірми "Порт" ЛТД (вул. Фрунзе 43/2, м. Сімферополь, 95017)
3-тя особа: Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015)
про стягнення 54214,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 у справі № 2-7/4916-2009 у позові відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач не повернув за актом прийому-передачі орендоване майно і продовжував користуватися ним після закінчення строку дії договору оренди. Проте, поряд з цим, суд також зазначив, що вимоги прокурора мотивовані саме невиконанням відповідачем своїх обов'язків по поверненню орендованого майна після спливу строку дії відповідного договору оренди, у зв’язку з чим позов мав бути поданий прокурором саме на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а не на підставі загальних норм зобов’язального права.
Не погодившись з цим судовим актом, прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, прокурор зазначає, що у даному випадку позов мотивований саме невиконанням відповідачем договірних умов. Прокурор звертає увагу на положення пункту 5.10 договору оренди, відповідно до якого у разі закінчення (припинення) дії цього договору Орендар сплачує до Державного бюджету і Балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно з актом прийому-передачі.
У зв’язку з невиконанням відповідачем цих договірних умов позов мотивований загальними нормами господарського та цивільного права, які регулюють договірні зобов’язальні відносини сторін, а саме статтями 525, 566 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України.
Прокурор, третя особа та Державна адміністрація залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались. До початку розгляду справи прокурор надіслав до суду клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку. Однак, вказане клопотання судова колегія вважає необґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Слід звернути увагу на те, що будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання прокурор суду не представив.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності зазначених осіб за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційне подання Кримського транспортного прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2005 між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) та фірмою «Порт»ЛТД (Орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна, п. 1.1 якого передбачено, що Орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим від 16.11.2005 № 1006 передає державне нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого відділення літ. Б загальною площею 1193,8 кв. м., що знаходиться на балансі Відділкової клінічної лікарні на ст. Сімферополь, розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 142, а Орендар приймає його у термінове платне користування за актом приймання-передачі (додаток 1). Майно передається з метою провадження підприємницької діяльності в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 2.1 договору Орендар вступає в строкове платне користування майном в термін, зазначений у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2005 року - 9299,00 грн., у тому числі: 50 % - 4649,50 грн. (додаток № 3). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
В пункті 3.5 Договору сторони передбачили, що орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, таким чином:
- у розмірі 50 % - до Державного бюджету України;
- у розмірі 50 % - балансоутримувачу - відділковій клінічній лікарні станції Сімферополь.
Майно було передано відповідачеві в оренду за відповідним актом приймання-передачі від 29.11.2005 (том 1, а. с. 11).
Згідно з пунктом 10.1 договір укладений з 29.11.2005 до 27.11.2006 включно. При цьому, в пункті 10.6 Договору сторони обумовили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, про припинення дії або зміни умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
На підставі цього пункту дії договору була продовжена до 25.11.2007.
Листом від 12.11.2007 за вих. № 08-08/11291 Фонд майна Автономної Республіки Крим повідомив фірму "Порт" ЛТД про сплив строку дії договору 25.11.2007 та припинення договору 25.11.2007.
Такий факт також вказаний у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2009 у справі № 2-7/2497-2008.
При цьому, думка відповідача про те, що остаточне рішення про розірвання договору оренди прийняте лише у вказаній постанові Вищого господарського суду України є помилковою, оскільки у даній справі вирішувався спір про продовження строку дії договору та спонукання до виконання певних дій. Судом було відмовлено у позові саме тому, що договір вже припинив свою дію 25.11.2007. Неприйняття відповідачем такого факту, або його помилкова думка відносно строку дії договору оренди, не змінює дату припинення договірних орендних відносин сторін.
Листом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 12.11.2007 за вих. № 08-08/11291 Орендар також повідомлявся про необхідність у виконання умов вказаного договору оренди вносити орендну плату до дати фактичної передачі майна за актом прийому-передачі.
Таке повідомлення правомірно зроблене з урахування пункту 5.10 договору, згідно з яким у разі закінчення (припинення) дії договору Орендар зобов'язаний сплачувати до Державного бюджету та Балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів того, що після спливу строку дії договору Орендар повернув орендоване ним майно матеріали справи не містять, відповідачем не представлено.
З рішень господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009 у справі № 2-30/2805-2008 та від 29.04.2009 у справі № 2-26/10172.1-2008 додатково вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди Орендар добровільно орендоване ним майно не повернув та не звільнив. При цьому, обов’язок звільнити приміщення виник у відповідача в примусовому порядку на підставі судового рішення.
Ці рішення приймаються судом до уваги на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Сума заборгованості за фірмою "Порт" ЛТД" з орендної плати за період 04.11.2008-01.05.2009 становить 54214,79 грн. Розрахунок позивача перевірений судом і являється правильним.
Посилання відповідача у відзиві на позов на акти про недопущення в орендовану будівлю робітників фірми "Порт" ЛТД складені у 2007 році відхиляються колегією суддів, оскільки вони стосуються іншого періоду, ніж заявлені вимоги. Акти від 05.03.2008 та від 28.05.2008 також не можуть бути підставою для зняття з відповідача обов’язку щодо сплати орендної плати за фактичне користування майном. Складання вказаних актів не передбачено договором і такі документи є односторонніми. До того ж, відповідач не позбавлений був права у будь-який момент повернути об’єкт оренди орендодавцю за актом прийому-передачі, як того вимагають договірні умови, вимоги позивача та закон.
Частина 3 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає право орендаря вимагати зменшення орендної плати, у даному випадку застосуванню не підлягає, тому що орендодавець не повинен забезпечувати орендаря майном, яке підлягає експлуатації згідно з призначенням після закінчення строку дії договору оренди і відповідати за його стан. Норма цієї статті може застосовуватися лише в період дії договору оренди. Договірні орендні відносини сторін у спірний період закінчились.
Посилання відповідача на те, що до прийняття 15.06.2009 господарським судом рішення у справі про усунення перешкод у користуванні майном неможливо було вирішити питання про повернення орендованого майна є хибним, оскільки такий обов’язок передбачений договором оренди і об’єктивних обмежень щодо повернення майна у відповідача не було.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання за договором оренди від 29.11.2005 щодо сплати орендної плати до моменту фактичної передачі орендованого майна за актом прийому-передачі, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Посилання суду першої інстанції на норми частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, - у даному випадку є неспроможними, тому що позов не заявлявся на підставі цієї статті. Вимоги засновані на невиконанні відповідачем договірних умов, а саме пункту 5.10 договору оренди.
Невиконання відповідачем цього пункту свідчить про порушення ним загальних норм цивільного та господарського права, які регулюють договірні зобов'язальні відносини сторін.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Кримського транспортного прокурора задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 у справі №2-7/4916-2009 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити.
5. Стягнути з фірми "Порт" ЛТД (вул. Фрунзе 43/2, м. Сімферополь, 95017, код ЄДРПОУ 16509496, р/р 26009257864001 в КРУ ЗАТ КБ "Приватбанк" М.Сімферополь, МФО 584436) на користь Державного закладу "Відділкова клінічна лікарня станції Сімферополь ДП "Придніпровська залізниця" (м. Сімферополь, вул. Київська, 142, код ЄДРПОУ 22275453, р/р 35226001000197 в УДК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026) заборгованість по орендній платі у розмірі 54214,79 грн.
6. Стягнути з фірми "Порт" ЛТД (м. Сімферополь, вул.Фрунзе,43/2, код ЄДРПОУ 16509496, р/р 26009257864001 в КРУ ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Сімферополь, МФО 384436) в дохід Державного бюджету України (п/рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 542,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 236,00 грн.
7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Ю.В. Борисова
Судове рішення № 11019923, Севастопольський апеляційний господарський суд було прийнято 28.12.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2-7/4916-2009. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: