Постанова № 11019921, 28.12.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 грудня 2009 року Справа № 2-19/4721-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Латиніна О.А.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Кубалов Казбек Таймуразович, паспорт ЕС 746466 від 23.09.98, ліквідатор;

відповідача: не з'явився;

3-ої особи: Петров Микита Львович, довіреність №б/н від 02.04.09;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 27 жовтня 2009 року у справі №2-19/4721-2009

за позовом           сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" (вул. Леніна, 68,Ішунь, Красноперекопський р-н,96025)

до приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" (вул. Луначарського, 3-1,Сімферополь,95000)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з боку позивача Регіонального агентства з питань банкрутства в АР Крим і місті Севастополі (вул. Севастопольська, 76, місто Сімферополь, АР Крим, 95013)

про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні майном;

за зустрічним позовом приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша"

про визнання права власності та спонукання виконати договір

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №0204 від 22.01.2009 року, укладеного між сторонами за результатами торгів на Таврійській універсальній біржі, а також про усунення перешкод в користуванні майном шляхом примусового виселення відповідача з території, будівель та споруд.

Згідно уточненим позовним вимогам позивачем було змінено предмет позову, а саме, позивач просив розірвати договір купівлі-продажу №0204 від 22.01.2009 року та витребувати з незаконного володіння приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" майно сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша": будівлі і споруди - 22 одиниці загальною площею 10064,5 м2: літер С –склад 2642,7 м2; літер Р - склад 917,4 м2; літер Т - склад 894,9 м2; літер О –склад 1597,2 м2; літер Г, Д - щитова 38,4 м2; літер В - теплогенераторна 324,5 м2; літер А - побутові приміщення з навісом 206,1 м2; літер У - прохідна 6,5 м2; літер Б, 61,62 - вагова з навісами 176,6 м2; літер І, Л, Н –трансформаторна підстанція 29,4 м2; літер К - побутове приміщення 6,6 м2; літер Е - навіс 715,9 м2; літер 3 - навіс 353,6 м2; літер П - навіс 126,5 м2; літер А, А1, а –будівля ЦРМ 1245,9 м2; літер Б, б - мийка № 1 - 172,6 м2; літер В - мийка № 2 - 123,1 м2; літер Г - тепляк 486,6 м2; огородження зернотоку; мощіння зернотоку; ангар металевий; зовнішній газопровод, та устаткування - 12 одиниць, а саме: рисопереробний завод 2002 року - 1 шт., сушилка зерна рису 2002 року -1 шт.; установка подрібнення лузги 2003 року - 1 шт.; ємність для зберігання зерна 2003 року –1 шт., ємність для зберігання зерна 2003 року –1 шт., пожежна ємність 2000 р. - 1 шт., лінія очищення зерна № 3 - 1985 року - 1 шт., ваги майданчикові 1980 року - 1 шт., ваги автомобільні на 30 тон 1984 року - 1 шт., ваги автомобільні на 30 тон. 1984 року - 1 шт., зерноочищувальна установка ЗАВ-20 1986 року інв. № 3058 - 1 шт., зерноочищувальна установка ЗАВ-20 1986 року, інв. № 3061 -1 шт.

В процесі розгляду справи приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою, відповідно до якої просив визнати за ним право власності на комплекс, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Ішунь, вул. Октябрська, 50, 55.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 27 жовтня 2009 року у справі №2-19/4721-2009 прийнято до розгляду зустрічний позов приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим".

                    Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" задоволено.

                    Розірвано договір купівлі-продажу №0204 від 22.01.2009 року, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" та приватним підприємством "Продовольча компанія "Агрокрим".

                    Витребувано від приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" майно, яке вказано у договорі №0204 від 22.01.2009 року, а саме: будівлі і споруди - 22 одиниці загальною площею 10064,5 м2: літер С –склад 2642,7 м2; літер Р - склад 917,4 м2; літер Т - склад 894,9 м2; літер О –склад 1597,2 м2; літер Г, Д - щитова 38,4 м2; літер В - теплогенераторна 324,5 м2; літер А - побутові приміщення з навісом 206,1 м2; літер У - прохідна 6,5 м2; літер Б, 61,62 - вагова з навісами 176,6 м2; літер І, Л, Н –трансформаторна підстанція 29,4 м2; літер К - побутове приміщення 6,6 м2; літер Е - навіс 715,9 м2; літер 3 - навіс 353,6 м2; літер П - навіс 126,5 м2; літер А, А1, а –будівля ЦРМ 1245,9 м2; літер Б, б - мийка № 1 - 172,6 м2; літер В - мийка № 2 - 123,1 м2; літер Г - тепляк 486,6 м2; огородження зернотоку; мощіння зернотоку; ангар металевий; зовнішній газопровод, та устаткування - 12 одиниць, а саме: рисопереробний завод 2002 року - 1 шт., сушилка зерна рису 2002 року -1 шт.; установка подрібнення лузги 2003 року - 1 шт.; ємність для зберігання зерна 2003 року –1 шт., ємність для зберігання зерна 2003 року –1 шт., пожежна ємність 2000 р. - 1 шт., лінія очищення зерна № 3 - 1985 року - 1 шт., ваги майданчикові 1980 року - 1 шт., ваги автомобільні на 30 тон 1984 року - 1 шт., ваги автомобільні на 30 тон. 1984 року - 1 шт., зерноочищувальна установка ЗАВ-20 1986 року інв. № 3058 - 1 шт., зерноочищувальна установка ЗАВ-20 1986 року, інв. № 3061 -1 шт.

                    Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" у дохід державного бюджету України 24585 грн. державного мита.

                    Стягнуто з приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" 25585 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    У задоволенні позову приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" відмовлено.

                    Стягнуто з приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" на користь державного бюджету України 25500 грн. державного мита.

          Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем за первісним позовом не було сплачено вартість придбаного за договором купівлі-продажу майна.

                    Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" відмовити, позов приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" задовольнити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що невиконання зобов’язань з оплати вартості майна відбулось з вини позивача за первісним позовом.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2009 року залучено до участі у справі №2-19/4721-2009 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з боку позивача - Регіональне агентство з питань банкрутства в АР Крим і місті Севастополі.

                    30 листопада 2009 року на адресу суду від приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" надійшло клопотання в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач просив:

- накласти арешт на майно, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Ішунь, вул. Октябрьська, №№50, 55 до закінчення провадження у справі;

- заборонити Регіональному агентству з питань банкрутства в АР Крим і місті Севастополі проведення аукціону з реалізації майна, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Ішунь, вул. Октябрьська, №№50, 55 до закінчення провадження у справі.                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2009 року клопотання приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено частково.

                    Заборонено Регіональному агентству з питань банкрутства в АР Крим і місті Севастополі проведення аукціону з реалізації майна, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Ішунь, вул. Октябрьська, №№50, 55 до закінчення провадження у справі.

                    У частині накладення арешту на майно, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Ішунь, вул. Октябрьська, №№50, 55 до закінчення провадження у справі - відмовлено.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 25.12.2009 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Остапову К.А. на суддю Ткаченка М.І.

                    У судовому засіданні 25.12.2009 року представники позивача та третьої особи проти вимог скарги заперечували з підстав, визначених у відзиві на скаргу, та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

                    Представник відповідача у засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з хворобою директора приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" та відрядженням представника.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника відповідача не було визнано судом обов’язковою, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача, у зв’язку з чим не вбачається підстав для задоволення клопотання відповідача.

При цьому відповідачем до клопотання не було додано доказів знаходження представника приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" у відрядженні.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на майно від 12.03.2004 року, сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" належить на праві власності майно, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Ішунь, вул. Октябрська, 50 (том 1 аркуші справи 8-9).

Матеріалами справи також підтверджено, що 22.01.2009 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" (продавець), в особі ліквідатора Кубалова К.Т., діючого на підставі ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2008 року у справі №2-4/6744-2006, та приватним підприємством "Продовольча компанія "Агрокрим" (покупець) за результатами торгів на Товарній біржі "Таврійська універсальна біржа" було укладено договір купівлі-продажу №0204 (том 1 аркуші справи 18-20).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" комплекс сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша", який складається з будівель, споруд, устаткування, та знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Ішунь, вул. Октябрська, 50, 55.

Згідно пункту 1.2 вказаного договору сторони передбачили основні характеристики комплексу, а саме: будівлі і споруди - 22 одиниці загальною площею 10064,5 м2: літер С –склад 2642,7 м2; літер Р - склад 917,4 м2; літер Т - склад 894,9 м2; літер О –склад 1597,2 м2; літер Г, Д - щитова 38,4 м2; літер В - теплогенераторна 324,5 м2; літер А - побутові приміщення з навісом 206,1 м2; літер У - прохідна 6,5 м2; літер Б, 61,62 - вагова з навісами 176,6 м2; літер І, Л, Н –трансформаторна підстанція 29,4 м2; літер К - побутове приміщення 6,6 м2; літер Е - навіс 715,9 м2; літер 3 - навіс 353,6 м2; літер П - навіс 126,5 м2; літер А, А1, а –будівля ЦРМ 1245,9 м2; літер Б, б - мийка № 1 - 172,6 м2; літер В - мийка № 2 - 123,1 м2; літер Г - тепляк 486,6 м2; огородження зернотоку; мощіння зернотоку; ангар металевий; зовнішній газопровод, та устаткування - 12 одиниць, а саме: рисопереробний завод 2002 року - 1 шт., сушилка зерна рису 2002 року -1 шт.; установка подрібнення лузги 2003 року - 1 шт.; ємність для зберігання зерна 2003 року –1 шт., ємність для зберігання зерна 2003 року –1 шт., пожежна ємність 2000 р. - 1 шт., лінія очищення зерна № 3 - 1985 року - 1 шт., ваги майданчикові 1980 року - 1 шт., ваги автомобільні на 30 тон 1984 року - 1 шт., ваги автомобільні на 30 тон. 1984 року - 1 шт., зерноочищувальна установка ЗАВ-20 1986 року інв. № 3058 - 1 шт., зерноочищувальна установка ЗАВ-20 1986 року, інв. № 3061 -1 шт.

Як вбачається з пункту 1.3 вказаного договору, сторони передбачили, що право власності на вказане майно переходить до відповідача після проведення повної сплати за придбане майно.

Відповідно до пункту 1.4 договору, ціна продажу майна складає 6000000,00 грн. без урахування ПДВ, у тому числі 720000,00 грн. - гарантійний внесок, перерахований відповідачем, та 5280000,00 грн., які перераховуються відповідачем на спеціальний рахунок.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили графік сплати коштів за придбане майно: до 31.01.2009 року - 900000,00 грн., до 28.02.2009 року - 500000,00 грн., до 31.03.2009 року - 1000000,00 грн., до 30.04.2009 року –1000000,00 грн., до 31.05.2009-року-2600000,00 грн.

Згідно пункту 3.1 договору, сторони передбачили можливість передання майна відповідачу для ведення господарської діяльності після сплати відповідачем 900000,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору, сторони передбачили що у разі порушення відповідачем обов'язків, передбачених пунктом 2.2 договору, на протязі більш ніж 30 днів договір визнається таким, що втратив чинність, та позивач повертає відповідачу суму коштів за виключенням гарантійного внеску.

Судовою колегією з’ясовано, що 31.01.2009 року позивач передав, а відповідач прийняв майно, яке вказано у договорі № 0204 від 22.01.2009 року, що підтверджується актом прийому-передачі (том 1 аркуш справи 27).

Проте, як зазначав позивач оплату вартості придбаного майна відповідач не здійснив та, відповідно до уточнених позовних вимог, просив розірвати договір купівлі-продажу №0204 від 22.01.2009 року. Відповідач у зустрічному позові відповідач зазначив, що позивач у порушення умов договору перешкоджає йому користуватися придбаним майном, а зобов’язання щодо оплати вартості цього майна ним не порушувались.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

                    Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

                    Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (статті 526, 527 Цивільного кодексу України).

                    Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

                    Стаття 174 Господарського кодексу України роз’яснює, що господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавством.

                    Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судовій колегії надані докази порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №0204 від 22.01.2009 року, а саме: лист Товарної біржі "Таврійська універсальна біржа" від 13.07.2009 року №7, яким повідомляється про порушення обов'язків відповідачем у частині своєчасної оплати за придбане майно; листи Кримського центрального відділення Промінвестбанку від 14.04.2009 року №02/1936, від 10.07.2009 року №09/3343, які також свідчать про неотримання оплати від відповідача (том 1 аркуші справи 28-32).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 1-4 статті 188 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджений факт недосягнення згоди між сторонами щодо розірвання договору купівлі-продажу №0204 від 22.01.2009 року та повернення майна (том 1 аркуші справи 40-41).

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, враховуючи те, що порушення умов договору купівлі-продажу №0204 від 22.01.2009 року щодо оплати вартості майна є істотним для позивача, тому судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність розірвання такого договору.

Більш того доказом утримання відповідачем майна є надані суду наступні документи: постанова про відмову у відкритті кримінальної справи від 11.06.2009 року, лист приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" від 25.05.2009 року № 25/05-2009 (том 1 аркуш справи 33-34, 40).

А оскільки умови договору №0204 від 22.01.2009 року у частині оплати майна відповідачем не виконано, а право власності у відповідача виникає з моменту повної оплати за придбане майно відповідно до пункту 1.3 вказаного договору, перехід права власності не відбувся.

Відповідно до статті 399 Цивільного кодексу України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна.

А згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, позивач, як власник майна, має право витребувати майно від приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим", у зв’язку з чим позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Герої Сиваша" у частині витребування майна підлягають задоволенню.

Судова колегія зазначає, що з підстав зазначених вище стосовно первісних вимог не підлягають задоволенню зустрічну вимоги приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим".

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що факт несплати відповідачем вартості майна за договором купівлі-продажу №0204 від 22.01.2009 року самим відповідачем не оспорюється.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про необґрунтоване стягнення судом першої інстанції державного мита з сторін у справі судова колегія зазначає наступне.

Так, на думку, заявника скарги позивачами за первісним та зустрічним позовами заявлялись вимоги немайнового характеру.

Проте, з вказаними доводами колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, право власності є майновим правом у розумінні норм Цивільного кодексу України.

Способи захисту, застосовані сторонами у справі у первісному та зустрічному позовах, визначені нормами статей 387 (витребування майна з чужого незаконного володіння) та 392 (визнання права власності) Цивільного кодексу України, які у свою чергу регулюють питання захисту права власності, тобто захисту майнового права.

Таким чином, судова колегія вважає, що вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності є вимогами майнового характеру.

Відповідно до підпункту „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів від 21.01.1993 року № 7-93 „Про державне мито” в редакції Закону № 2505-ІV (2505-15) від 25.03.2005 року, із заяв майнового характеру справляється мито в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає правомірним стягнення судом першої інстанції з сторін сум державного мита як за позовні вимоги майнового характеру.

При цьому аналогічну правову позицію підтримано Вищим господарським судом України у постановах від 16.02.2005 року у справі №3/545 та від 30.05.206 року у справі №1/171.

Враховуючи викладене, судовою колегією не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" та скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що оскільки підстави для вжиття заходів до забезпечення зустрічних позовних вимог приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" відпали у зв’язку з відсутністю підстав для задоволення таких вимог, тому такі заходи мають бути скасовані судом.

З цього питання у пункті 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається таке: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим" було зобов'язано надати у судове засідання докази сплати державного мита в сумі 22500,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Проте, вимоги суду відповідачем виконані не були, у зв'язку з чим сума несплаченого державного мита має бути стягнута з заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 68, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року у справі №2-19/4721-2009 залишити без змін.

                    3. Скасувати заходи до забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року у справі №2-19/4721-2009.

                    4. Стягнути з приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" (вул. Луначарського, 3-1,Сімферополь,95000, р/р 26005301001050 у СФ ВАТ "ВТБ Банк" м. Севастополь, МФО 384997, ЗКПО 30933340) до Державного бюджету України (р/р 31113095700007 ГУДК України в місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598) державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 22500,00 грн.

Головуючий суддя                                                            О.А.Латинін

Судді                                                                                          І.В. Антонова

                                                                                          М.І. Ткаченко