Постанова № 11019894, 25.12.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 грудня 2009 року Справа № 2-24/2341-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим";

відповідача: Ямпольської Валерії Петрівни, довіреність № б/н від 22.05.09, приватне підприємство "Магістраль Сервіс Плюс";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 20 жовтня 2009 року у справі №2-24/2341-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (вул. Галерейна, 22, місто Феодосія, 98100)

до           приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" (вул. Червоних Партизан, 14, місто Ялта, 98612)

про стягнення 165559,51 грн.; за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту договору

          ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс», про стягнення 77685,85 грн. заборгованості, 8770,53 грн. інфляційних втрат, 1279,30 грн. трьох відсотків річних, 7823,83 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки товарів № 187-СФ/СН від 04.09.2008 року в частині своєчасної оплати за отриманий товар.          Протягом розгляду справи у суді першої інстанції товариством «Атан-Крим»надані уточнення до позовних вимог, згідно з якими позивач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 77685,85 грн., стягнути з приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс»8770,53 грн. інфляційних втрат, 1279,30 грн.- трьох відсотків річних, 77823,83 грн.- відсотків за користування чужими грошовими коштами, судові витрати у розмірі 1655,60 грн за сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне обслуговування судового процесу.          

Не погодившись          з вимогами, заявленими товариством з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», приватне підприємство «Магістраль Сервіс Плюс»звернулось до нього із зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 5.4. договору поставки товарів № 187-СФ/СН від 04.09.2008 року, укладеного між сторонами, у частині встановлення оплати за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів за кожен день прострочення. Обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви полягало у порушенні при вчиненні цієї окремої частини правочину вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року (суддя Г.Г.Колосова) у справі № 2-24/2341-2009 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" задоволено частково. З приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" стягнуто 1279,30 грн. річних, 8607,60 грн. індексу інфляції, 77823,83 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1653,97 грн. державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 77685,85 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В частині стягнення 162,93 грн. індексу інфляції в задоволенні позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" відмовлено також.

          Не погодившись з постановленим судовим актом, приватне підприємство "Магістраль Сервіс Плюс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким задовольнити його зустрічний позов та відмовити у задоволенні позову товариства „Атан-Крим”.

          Підставами для скасування зазначеного рішення суду відповідач вважає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

          Так, в апеляційній скарзі її заявник вказує на те, що ним була погашена частина заборгованості за договором поставки товарів № 187-СФ/СН від 04.09.2008 року ще до звернення товариства "Атан-Крим" до господарського суду, а тому є необ’єктивним висновок суду щодо неналежного виконання ним своїх зобов’язань.

          Також скаржник вважав помилковим висновок суду, що в спірному договорі відсотки за користування чужими грошовими коштами вказані як плата, а не як міра відповідальності за прострочення платежу.

          Крім того, заявник апеляційної скарги вказував на те, що за вимогами діючого законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для нарахування відсотків за використання чужих грошових коштів необхідна наявність кредитних відносин між сторонами, оскільки поставка товару за договором поставки товарів № 187-СФ/СН від 04.09.2008 року не є наданням товарного або будь-якого іншого кредиту, встановлені умовами пункту 5.4. цього договору 0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів не можуть вважатися відсотками за користування чужими грошовими коштами.

          У судове засідання 21 грудня 2009 року з’явився представник приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс», який підтримав свої доводи та заперечення у повному обсязі.

          Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим»у судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, будучи повідомленим належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з врахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх достатніми для вирішення спору, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представника товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим».

          При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

          Як свідчать матеріали справи, 04.09.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (Постачальник) та приватним підприємством "Магістраль Сервіс Плк с" (Покупець) був укладений договір поставки № 187-СФ/СН (а.с. 14-17), пунктом 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується передати у встановлені дійсним договором строки паливно - мастильні матеріали (далі - ПММ) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти ПММ та сплатити за них визначені дійсним договором грошові суми.

          При цьому ПММ можуть передаватися у наступному асортименті: бензини автомобільні марки А-76, А-80, А-92, А-95, А-98; дизельне паливо, пічне паливо, мазут, автомобільні та/або промислові масла та мастила (пункт 1.2. договору).

          Асортимент, кількість та ціна ПММ відповідно до пункту 2.1 договору № 187-СФ/СН вказуються, зокрема, у товаросупровідних документах.

          Загальний об'єм поставки ПММ за цим договором визначається по факту поставок та залежить від намірів сторін (пункт 2.2 Договору).

Поставка ПММ здійснюється на підставі заявок Покупця, які можуть бути передані любим зручним для Покупця засобом (пункт 3.1 договору).

За умовами пункту 3.2. договору постачальник у строк не більше 3-х банківських днів після отримання заявки зобов'язується виписати та направити Покупцю рахунок для оплати, у якому вказуються асортимент та кількість ПММ, ціна за одиницю ПММ та загальна сума до оплати з ПДВ. Рахунок дійсний до оплати протягом 3-х днів з моменту його виписки, якщо інше не вказано у самому рахунку.

Відповідно до пункту 4.2 договору № 187-СФ/СН у випадку, якщо ПММ будуть відпущені без попередньої оплати, Покупець зобов'язаний сплатити повну вартість отриманих ПММ протягом 20 (десяти) банківських днів з дати отримання ПММ.

          Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє 31.12.2008 року. У випадку відсутності письмових заперечень Сторін строк дії даного договору автоматично продовжується на один календарний місяць.

          Матеріалами справи встановлено, що позивачем у виконання своїх зобов'язань за договором було поставлено відповідачу паливно-мастильні матеріали - дизельне паливо на загальну суму 77685,85 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи накладними № 13460/3 від 05.08.2008 р. та № 1274/3 від 17.09.2008 р. (а.с.9-10).

Відповідач зазначені матеріали отримав, про що свідчать підпис уповноваженого представника відповідача та печатка відповідача, та по суті не заперечується відповідачем.

Також матеріали справи свідчать про те, що на момент звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" з позовом до суду, оплата за отриманий товар підприємством «Магістраль Сервіс Плюс»у повному обсязі здійснена не була, що з’явилось підставою для нарахування позивачем за первісним позовом інфляційних витрат та застосування заходів відповідальності, передбачених умовами договору сторін № 187-СФ/СН.

Між тим, заявляючи зустрічний позов, підприємство «Магістраль Сервіс Плюс»заперечувало проти тверджень товариства "Атан-Крим" щодо неналежного виконання ним зобов’язань за договором № 187-СФ/СН, а отже й безпідставне нарахування інфляційних витрат та застосування заходів відповідальності, передбаченої умовами договору № 187-СФ/СН.

Також, позивач за зустрічним позовом вважав, що положення пункту 5.4. зазначеного договору в частині сплати ним відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів за кожний день прострочення платежу суперечить положенням Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції, втім, звертає увагу на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволення вимог первісного позову в частині стягнення з приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс»1279,30 грн. трьох відтоків річних, а тому вважає необхідним частково задоволити апеляційну скаргу, через що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

          Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв’язку з виконанням сторонами зобов’язань за умовами договору поставки.

          Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

                    Факт прийняття відповідачем товару на суму 77685,85 грн. відповідно до умов договору № 187-СФ/СН є належним чином встановлений матеріалами справи, сторонами у справі не спростовувався.

          У зв’язку з наведеним, встановивши, що відповідач зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, оплату отриманого товару згідно умов договору у повному обсязі не здійснив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позову щодо виникнення у відповідача суми основного боргу у розмірі 77685,85 грн.

          Втім, як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи у господарському суді відповідачем була сплачена у повному обсязі вартість отриманого товару у розмірі 77685,85 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку позивача, а також підтверджено сторонами у судовому засіданні та у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи (а.с.41-42,43-44,51-52,55-56).

          Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 77685,85 грн. через відсутність предмету спору.

Розглядаючи вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" щодо стягнення 8770,53 гр. інфляційних витрат, 1279,30 грн.- трьох відсотків річних, 77823,83 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла наступного.

Згідно з пунктом 5.4. договору сторін № 187-СФ/СН у випадку прострочення платежу за поставлені паливно-мастильні матеріали згідно умов пункту 4.2. цього договору, Покупець сплачує Продавцеві за користування чужими грошовими коштами 0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів за кожний день прострочення (стаття 692 Цивільного кодексу України), а також суму заборгованості з урахуванням встановленої інфляції за весь час прострочення та 3/% річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України).

За приписами, викладеними Верховним судом України у своєму листі від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справи» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця- червня.

Зазначені приписи були враховані господарським судом при вирішенні спору між сторонами, у зв’язку з чим ним підставно зроблено висновок, що нарахування індексу інфляції по вимогах, заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим", має проводитись з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 року та становить суму у розмірі 8607,00 грн.

Отже, судом правомірно відмовлено у задоволенні первісного позову в частині стягнення з приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс»162,93 грн. індексу інфляції.

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт прийняття відповідачем від позивача товару, а також несвоєчасну оплату за нього, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс»0,5 % від вартості неоплачених паливно-мастильних матеріалів за кожний день прострочення (процентів за користування чужими грошовими коштами), які складають 77823,83 грн.

Разом з тим, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс», крім передбачених процентів за користування чужими грошовими коштами ще й 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України, колегія суддів вважає таким, що зроблений без належного аналізу правової природи 3% річних.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже три проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами і є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Оскільки сторонами передбачений розмір процентів у договорі з посиланням на статтю 692 Цивільного кодексу України саме у якості плати за прострочення виконання грошового зобов'язання, одночасне застосовування процентів, встановлених статтею 625 цього кодексу, є неприпустимим.

Отже, хоч стаття 625 Цивільного кодексу України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли іншій розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України виключає застосування процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, одночасне стягнення судом з відповідача встановлених договором 0,5% за користування чужими коштами та 3% річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, є безпідставним.

Посилання в скарзі на приписи статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якої, за твердженням представника відповідача, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами можливе лише в разі, якщо правовідносини сторін засновані на договорі, що передбачає надання кредиту, судова колегія визнає помилковими. Преамбула вказаного закону містить вказівку на те, що у цьому законі терміни вживаються у певному значенні, тобто саме для застосування правовідносин, які врегульовані законодавством з питань оподаткування прибутку підприємств. Тому, за переконанням суду, термін „проценти”, що передбачений цим спеціальним законом, не можна ототожнювати з правовою природою процентів, передбачених цивільним кодексом.

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1279,30 грн. не ґрунтується на матеріальному законі, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1279,30 грн.

                    З огляду на розмір сум, які підлягають стягненню з приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс»на користь позивача за первісним позовом, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України з нього також належить стягнути 1641,16 грн. витрат зі сплати державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Таким чином, стягненню з підприємства «Магістраль Сервіс Плюс» підлягає 8607,60 грн. індексу інфляції, 77823,83 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1641,16 грн. витрат зі сплати державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Судовою колегією відхиляються посилання заявника апеляційної скарги на своєчасне виконання зобов’язання через часткову оплату вартості отриманого товару до звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" до суду з огляду на те, що згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Оскільки оплата отриманого товару на момент звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" проведена приватним підприємством «Магістраль Сервіс Плюс»не в повному обсязі, не можна стверджувати про належне виконання ним зобов’язань за договором поставки товару № 187-СФ/СН від 04 вересня 2009 року.

                    Крім того, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого зустрічного позову, судова колегія приймає до уваги наступне:

у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання недійсним такого правочину судом не вимагається.

Стаття 217 Цивільного кодексу України передбачає також можливість визнання недійсною окремої частини правочину (його окремих умов).

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочинів недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту вимогам закону, додержання встановленої форми, правоздатність сторін, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас розгляд справи повинен відбуватись з додержанням принципів диспозитивності та змагальності учасників судового процесу, передбачених статтею 129 Конституції України та статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підстав та предмету позову.

Між тим, приватним підприємством «Магістраль Сервіс Плюс»не представлено суду належних доказів наявності тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочинів недійсними та настання відповідних наслідків.

Невідповідність договору поставки товару № 187-СФ/СН від 04 вересня 2009 року окремим положенням статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не можуть бути розцінені судом як підстава для визнання пункту 5.4. спірного договору недійсним, оскільки, як вже зазначалось судом вище, вказаний закон не спрямований на врегулювання правовідносин, які виникли між сторонами.

Враховуючи, що згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв’язку з чим повинна надати суду відповідні докази, судова колегія вважає що доводи зустрічної позовної заяви не знайшли свого підтвердження протягом розгляду справи, у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні.

                    Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Приймаючи до уваги, що на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволення вимог первісного позову стосовно стягнення з приватного підприємства «Магістраль Сервіс Плюс»1279,30 грн. трьох відтоків річних судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, через що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 ( частина 1 пункти 1, 3, 4) 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" задовольнити частково.

          2. Скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-24/2341-2009 частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

                    Первинний позов задовольнити частково.

                    Стягнути з приватного підприємства "Магістраль Сервіс Плюс" ( 98637, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Червоних Партизан, 14, ідентифікаційний код 34271937) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" ( 98100, Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, вул. Галерейна, 22, поштова адреса: 95034, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Набережна ім. 60-річчя СРСР, 65, ідентифікаційний код 32085677) 8607,60 грн. індексу інфляції, 77823,83 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1641,16 грн. державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В частині стягнення 77685,85 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

                    В частині стягнення 162,93 грн. індексу інфляції та 1279,30 грн. - 3% річних в задоволенні первинного позову відмовити .

                    3. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення залишити без змін.

           4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                В.М. Плут