Постанова № 11018218, 25.08.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.08.2010 р.                                                             справа №23/80

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Запорощенка М.Д.

суддівВолкова Р.В. , Стойка О.В.

за участю представників сторін: від позивача:Рожков Є.І., за довіреністю, від відповідача:Мірзоян Л.К., за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Обжора" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від16.06.2010 року по справі№23/80 (Забарющий М.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганскстройлес" м.Луганськ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Обжора" м.Донецьк простягнення 12 658,42грн. В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2010р. у справі № 23/80 частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганскстройлес»м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС «Обжора»м.Донецьк про стягнення 12658,42 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю ”ТС Обжора” м. Донецьк на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Луганскстройлєс” м. Луганськ 3873,60грн. боргу, 126,58грн. витрат на сплату держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується тим, що строк оплати товару як на день подання позову, так і на час винесення цього рішення настав лише частково, тому вимоги позивача суд вважає обґрунтованими лише в сумі 3873,60 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС «Обжора»м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права та рішення прийнято з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт , що строк оплати поставленого товару не настав через його не реалізацію , що підтверджується таблицею нереалізованого товару, господарський суд необґрунтовано прийняв як такі, що підлягають сплаті три накладні, так як дані накладні не вказані були позивачем у розрахунку позову, господарський суд безпідставно поклав судові витрати в повному обсязі на відповідача.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганскстройлес»м.Луганськ, у відзиві б/н від 27.07.10р. на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, Рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши заявника скарги та представника позивача, судова колегія встановила наступне.

01.09.2007р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) № 523, згідно якого продавець (позивач) постачає, а покупець (відповідач) приймає і оплачує товар на умовах і у порядку, передбачених цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно до п. 5.3 договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару не пізніше 21 банківського дня з моменту реалізації такого товару

За умовами п.п. 8.1, 8.2 договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 15.01.2008р. з можливістю подальшої пролонгації на наступний рік на тих же умовах, якщо ні одна з сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланової дати припинення його дії.

Позивачем було передано відповідачу через його представників товар на загальну суму 13439,52 грн., що підтверджується відповідними підписами на видаткових накладних № 987 від 04.08.2009р., № 988 від 04.08.2009р., № 1003 від 11.08.2009р., № 1007 від 11.08.20009р., № 1020 від 18.08.2009р., № 1022 від 18.08.2009р., № 1072 від 16.09.2009р., № 1073 від 16.09.2009р., № 1074 від 16.09.2009р., № 1087 від 22.09.2009р.,№ 1088 від 22.06.2009р., № 1089 від 22.09.2009р. та штемпелем відповідача на цих накладних. Відповідач не заперечив факту отримання ним товару від позивача у вказаній кількості.

Крім того, як це вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами по справі, інших усних чи письмових договорів щодо поставки, окрім договору № 523 в 2009 році між сторонами не існувало, доказів припинення договору № 523 до 15.01.2008р. та до 31.12.2008р. суду не надано, в зв’язку з чим сторони діяли в рамках пролонгованого договору № 523 від 01.09.2007р.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, та часткову невідповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

У відповідності до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, з господарського договору та інших угод передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що спірні зобов’язання між сторонами виникли на підставі договору поставки № № 523 від 01.09.2007р. , який є чинним, та в порядку, встановленому законом, не оспорювався.

За своїм змістом та правовою природою Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено , що у силу зобов‘язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку по сплаті боргу. Зобов‘язання виникають з договору або інших підстав , які зазначені у ст. 11 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідач у виконання умов договору сплатив позивачу 781,10 грн., які були віднесені останнім на покриття боргу за накладною № 987 від 04.08.2009р.

Відповідач заперечив проти вимог позивача, посилаючись на те, що строк оплати вартості цього товару, ще не наступив у зв’язку з його нереалізацією

Дослідивши надані сторонами докази, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що таблиця нереалізованого товару не містить посилань на видаткові накладні № 1022 від 18.08.2009р., № 1088 та 1089 від 22.09.2009р., тому строк оплати за цими видатковими накладними в сумі 3873,60 грн. настав, і вимоги про стягнення даної суми коштів є обґрунтованими.

Відносно решти вимог, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у позові через неподання доказів реалізації поставленого товару, від чого обліковується строк його оплати за умовами п. 5.3 договору № 523.

Заперечення відповідача в цій частині не можуть бути взяті до уваги через їх безпідставність та з оглядом на наявну неможливість з боку позивача без отримання відомостей від відповідача скласти обґрунтований розрахунок реалізованого товару з вказанням конкретних видаткових накладних та неправомірну поведінку відповідача щодо ненадання вказаних відомостей.

Стосовно покладення судом першої інстанції всіх судових витрат, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача через ті обставини, що останній не відповів на лист позивача від 22.03.2010р., адресований відповідачу про залишки нереалізованого товару, а позивач не міг цього знати без повідомлення відповідача, судова колегія вважає, що рішення господарського суду в цій частині підлягає зміні, оскільки порядок розподілу судових витрат встановлений ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України і не передбачає права суду на віднесення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в даному випадку на відповідача в повному обсязі.

Тому, стягнуто з відповідача на користь позивача в даному випадку має бути 72,22 грн.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, але підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, а мотиви з яких надана апеляційна скарга є підставою для його зміни у вказаній частині.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2010р. у справі № 23/80 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2010р. у справі № 23/80 - змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”ТС Обжора” (м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 7б, р/р 26009301785819 у головному управлінні АТ „Промінвестбанк” у Донецькій області, МФО 334636, ЄДРПОУ 33967456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Луганскстройлєс” (м. Луганськ, вул. Звейнека, 144/35, р/р 26004301006628 у Луганській філії КБ „Форум”, МФО 304870, ЄДРПОУ 21843412) –72,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог - рішення господарського суду Донецької області залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 25.08.10р.

Головуючий          М.Д. Запорощенко

Судді:          Р.В. Волков

          О.В. Стойка