Постанова № 11018211, 25.08.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.08.2010 р.                                                             справа №25/98

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Запорощенка М.Д.

суддівВолкова Р.В. , Стойка О.В. при секретарі Коломієць С.О. За участю представників сторін:

від позивача: Іванов І.Ю. –по дов. б/н від 26.07.2010 року

від відповідача: Васенко А.А. –по дов. б/н від 04.11.2009 року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від15.06.2010 року

у справі № 25/98 ( суддя Бойко І.А.)

за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області

до відповідачаАкціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод № 2 " м. Донецьк

простягнення 9382 грн. 63 коп. В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.2010 року у справі № 25/98 у позовних вимогах Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області ( далі по тексту – Відділення виконавчої дирекції Фонду) до Акціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод № 2 " м. Донецьк ( далі по тексту –АТЗТ " Донецький міський молочний завод № 2 ") про стягнення 9382 грн. 63 коп. відмовлено.

Вищевказане рішення господарського суду мотивується тим, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципами вини. При цьому, позивач виплачуючи потерпілому страхові виплати, виключно виконував свої обов'язки, встановлені Законом України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. ( далі по тексту –Закон України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р.), та закріплені в його Статуті. Крім того зазначено, що вибравши спосіб захисту своїх порушених прав, як відшкодування сум страхових виплат, банківської винагороди та витрат по лікарняному листу за рахунок відповідача, позивач невірно обґрунтував їх нормами матеріального права.

Відділення виконавчої дирекції Фонду, не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Відділення, так як вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового акту були порушені норми матеріального права, зокрема: ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття незаконного рішення. Крім того вважає, що відносини сторін у даній справі є цивільно-правовими, які виникли з факту завдання шкоди і пов'язані з її відшкодуванням, а тому до цих відносин повинні бути застосовані наведені норми Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх повноважних представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.12.2006 року приблизно о 19год.15хв. на території Красноармійського району Донецької області, а саме: автодорозі Київ –Луганськ –Ізваріно відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мерседес-Бенц 1838Д, державний реєстраційний номер 35706 ЕВ, що належить АТЗТ "Донецький міський молочний завод № 2", яким керував водій Покотиленко В.А, та автомобіля ЗИЛ ММЗ-4502, державний реєстраційний номер 134-05 ЕВ, який належить філії ВАТ Облавтодор "Красноармійський автодор", яким керував водій Гурський С.Г., внаслідок чого останньому були завдані тілесні ушкодження середньої важкості.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля Мерседес-Бенц 1838Д, що встановлено вироком Красноармійського міського районного суду Донецької області по справі № 1-209/07 від 22.03.2007 року, згідно якого останній визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Згідно витягу з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 019871 від 13.04.2007 Гурському С.Г. в результаті завданих з вини водія Покотиленка В.А. тілесних ушкоджень було встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв’язку з травмою на виробництві.

Позивач, відповідно до норм Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. на підставі заяви потерпілого внаслідок ДТП - Гурського С.Г., здійснив страхові виплати за період з 01.06.2007 року по 01.02.2010 року на загальну суму 9071грн.17коп.; суму 45грн.36коп. склала плата за переказ (комісійна винагорода) згаданих страхових сум банку за виплату страхових сум Гурському С.Г. та витрати по лікарняному листу Гурського С.Г. в розмірі 266грн.10коп. Загальний розмір сплачених позивачем сум становить 9382грн.63коп.

Позивач вважає, що відповідач з урахуванням норм чинного Цивільного кодексу України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.2009 року ( із змінами) в даному випадку є власником джерела підвищеної небезпеки, й повинен відшкодувати Відділенню виконавчої дирекції Фонду страхові виплати, винагороду банку та взаємозалік по лікарняним, які були проведені Гурському С.Г., що й стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з наступних підстав.

Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати Відділення виконавчої дирекції Фонду, які виникли внаслідок здійснення останнім страхових виплат відповідно до Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р.

Рішенням господарського суду Донецької області у задоволені позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду відмовлено.

З таким висновком господарського суду першої інстанції, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не погоджується виходячи з такого.

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі –Основи).

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р., з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. є Відділення).

Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. потерпілий Гурський С.Г. є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ВАТ Облавтодор "Красноармійський автодор".

Абзацом п’ятим шостим частини другої статті 46 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на відносини Відділення виконавчої дирекції Фонду та АТЗТ " Донецький міський молочний завод № 2 " поширюється дія Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р., оскільки сфера дії цього Закону в даному випадку охоплює лише відносини Відділення виконавчої дирекції Фонду і ВАТ Облавтодор "Красноармійський автодор", тоді як відносини Відділення і АТЗТ " Донецький міський молочний завод № 2 " регулюються цивільним законодавством (статтями 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України) та знаходяться поза сферою дії Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р., так само як і відносини відповідача з потерпілим Гурським С.Г., який не був працівником АТЗТ " Донецький міський молочний завод № 2 ".

Відповідно до части першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Оскільки Відділенням за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв’язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для звільнення винної особи від обов'язку з відшкодування завданої шкоди відсутні.

Отже, суд першої інстанції, відхиливши позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду, неправильно застосував зазначені норми матеріального права, що відповідно до пункту 2 статті 103, пункту 4 частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятого ним судового рішення зі справи та прийняття нового рішення.

Щодо розподілу судових витрат, то ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входять державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення зі справи на користь позивача, провадження у якій порушено за позовом сторони, яка звільнена від сплати державного мита, про задоволення позову повністю або частково, державне мито до Державного бюджету України стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

В ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21.01.93р.( із змінами) надано перелік установ, організацій, яким надані пільги щодо сплати державного мита, Товариство, відповідач у справі, від сплати державного мита не звільнене.

Судові витрати, у вигляді держмита, згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають сплаті за позовом у розмірі 102 грн.00коп., апеляційною скаргою –51грн.00коп. та з інформаційно-технічних послуг у сумі 236 грн.00коп., відносяться на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49,91,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2010 року у справі № 25/98 задовольнити.

          Рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2010 року у справі № 25/98 скасувати.

          Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області до Акціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод № 2 " м. Донецьк про стягнення 9382 грн. 63 коп. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод № 2 " ( 83062, м. Донецьк, р-н Ленінський, вул. Клінічна, 8, р/р 26000959677068 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, код ЄДРПОУ 00445162) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області ( 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, пр. Мостовий, 30, р/р 37170400901060 ГУ ДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 25968458, МФО 834016) 9382 грн. 63 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод № 2 " ( 83062, м. Донецьк, р-н Ленінський, вул. Клінічна, 8, р/р 26000959677068 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, код ЄДРПОУ 00445162) в доход державного бюджету України державне мито, що підлягає сплаті за позовом у розмірі 102 грн.00коп. та апеляційною скаргою –51грн.00коп.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод № 2 " ( 83062, м. Донецьк, р-н Ленінський, вул. Клінічна, 8, р/р 26000959677068 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, код ЄДРПОУ 00445162) в доход державного бюджету України витрати в розмірі 236 грн.00коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Донецької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 25.08.2010року.

Головуючий          М.Д. Запорощенко

Судді:          Р.В. Волков

          О.В. Стойка

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

          5ГСДО