Рішення № 11018040, 30.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2010 р. Справа № 64/195-10

вх. № 5276/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Масел", с. Циркуни;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфлон", м. Харків;

про стягнення 4200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир Масел" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфлон" заборгованість по сплаті поставленого товару у сумі 4200,00грн.; 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за товар, який був йому поставлений згідно видаткової накладної №К001133 від 29.05.2008р.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць, строк вирішення спору по справі 64/195-10 був продовжений до 09 вересня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2010р. розгляд справи був відкладений на 30.08.2010р.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить поштове повідомлення №6102206755805.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить поштове повідомлення №6757433.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, поставив на адресу відповідача товар на суму 8467,62грн., а відповідач його прийняв, що підтверджується видатковою накладною №К001133 від 29.05.08р. та довіреністю серії ЯОЦ №884770 від 28.05.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме виписок банку, відповідач частково оплатив за отриманий товар, а саме у розмірі 4267,62грн.

Проте, така поставка товару відбулася не в межах виконання договору оскільки накладна №К001133 від 29.05.08р. не містить посилання на будь-який договір.

Тобто, між сторонами фактично було укладено окремий договір купівлі-продажу, відповідно до відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України є відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов’язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов’язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було –то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

24 березня 2010 року позивач надіслав (копія чеку та опису вкладення, а.с. 15) на адресу відповідача вимогу про сплату вартості поставленого товару (вих.№22/03 від 22.03.2010р.), що містила в собі в вимогу сплатити заборгованість за товар поставлений за накладною №К001133 від 29.05.08р. у розмірі 4200,00грн.

Вимогу про сплату боргу було залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.

В порушення положень ст. ст. 530, 655, 692 ЦК України заборгованість за накладною №К001133 від 29.05.08р. в повному обсязі відповідачем позивачу не сплачена.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, те, що позовні вимоги правомірні, доведені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, суд задовільняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 4200,00грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, судові витрати у даній справі суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІФЛОН" (61177, м.Харків, провулок Пластичний, будинок 9, р/р 2600901301241 у ХФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 350686, код ЄДРПОУ 24674128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР МАСЕЛ" (62405, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, від. Кутузівка, р/р 260080359780001 в АКІБ "УкрсибБанк" м. Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30357224) 4200,00грн. основної заборгованості, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текс рішення підписано 02 вересня 2010 року.