Рішення № 11018037, 30.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2010 р. Справа № 64/198-10

вх. № 5310/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бурда А.П. за довіреністю від 01.03.2010р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой", м. Харків;

до Приватного підприємства "Легат +", м. Харків;

про стягнення 155737,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№361 від 10.06.2010р.), в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Легат +" заборгованість в сумі 155737,70грн., державне мито у розмірі 1557,38грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем не було оплачені роботи, що виконувались позивачем на виконання умов договору №2003 від 20.03.2008р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

02 червня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області пояснення щодо клопотання про вжиття заходів забезпечення позову (вих.№406 від 02.07.2010р.) та документи на виконання ухвали суду від 14.06.2010р.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць, строк вирішення спору по справі 64/198-10 був продовжений до 10 вересня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2010р. було відмовлено в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову; розгляд справи був відкладений на 30 серпня 2020 року.

22 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду, на виконання ухвали суду від 05.07.2010р., копію виписки банку на підтвердження часткової оплати відповідачем суми основного боргу, сума якої становить 127000,00грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

20 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой" (підрядник) та Приватним підприємством "Легат+" (замовник) було укладено Договір №2003 та Додаткову угоду №1 до Договору №2003, за якими Підрядник (позивач) зобов'язаний був виконати роботи з укладки водопроводної мережі до торгово-офісного центру по вул. Отакара-Яроша, 18 в м. Харкові, а Замовник (відповідач) зобов'язаний оплатити виконані роботи у встановлений договором строк, загальною вартістю 200074,80грн. (п.2.2.1. договору та п.2.2.1. додаткової угоди №1 до договору).

Відповідно до п. 2.2.3. Договору №2003 та п. 2.2. Додаткової угоди №1 до нього відповідач був зобов'язаний оплатити виконані роботи протягом 10 банківських днів з моменту здачі-прийому виконаних робіт за формою КБ-2.

30 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому виконаних робіт за Договором №2003 і Додатковою угодою №1 на суму 200074,80грн.

Як вбачається з матеріалів справи (виписка банку), 09.10.2008 року відповідач здійснив оплату виконаних робіт у розмірі 127000,00грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №2003 від 20.03.2008р. становить 73074,80грн.

21 березня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №2103 та Додаткову угоду №1 до Договору №2103, за якими позивач зобов'язаний був виконати роботи з укладки побутової каналізаційної мережі до торгово-офісного центру по вул. Отакара Яроша, 18 в м. Харкові, а відповідач зобов'язаний оплатити виконані роботи, у встановлений договором строк, загальною вартістю 45324,00грн. Відповідно до п. 2.2.3. Договору №2103 та п. 2.2. Додаткової угоди №1 до нього, відповідач зобов'язаний оплатити виконані роботи протягом 10 банківських днів з моменту здачі-прийому виконаних робіт за формою КБ-2.

31 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому виконаних робіт за Договором №2103 та Додатковою угодою №1 на суму 45324,00грн., проте оплата виконаних робот за договором №2103 від 21.03.2008р. відповідачем здійснена не була.

Факт виконання робіт підтверджується матеріалами справи, а саме довідками про вартість виконаних підрядних робіт, складеними за типовою формою №КБ-3; актами приймання виконаних підрядних робіт, складеними за типовою формою № КБ-2в, які підписані без зауважень уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.

Замовник, в свою чергу, повністю не виконав договірні зобов'язання і за належно виконані підрядником роботи в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого несплаченою залишається сума в розмірі 118398,80грн.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За частиною першою статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належними чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи, а замовник прийняти об'єкт або закінченні будівельні роботи та оплатити їх (ч.1, 2 ст. 875 ЦК України, ч. 1,2 ст. 318 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою про необхідність проведення грошових розрахунків за виконані підрядні роботи (претензія №816 від 29.04.2009р.) й вказана претензія була отримана відповідачем 14.05.2009р.), однак, заборгованість відповідача перед позивачем сплачена не була.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та в строк, встановлений для його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги не спростовані відповідачем, суд задовільняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 118398,80грн.

Відповідно до ст.ст. 548, 611 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з договором або законом неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.

Підставою господарсько-правової відповідальності у відповідності до ст. 218 Господарського кодексу України є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною другою статті 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вимога про стягнення неустойки є додатковою вимогою, а тому за ст. 266 ЦК України позовна давність може вважатися такою, що сплинула лише зі спливом позовної давності до основної її вимоги.

Оскільки положеннями статті З ЦК України передбачено свободу договору, а статтею 6 цього Кодексу право сторін відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, то при укладенні Договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо сплати коштів за виконані роботи.

Так, п.5.2. договорів №2003 від 20.03.2008р. та №2103 від 21.03.2008р. передбачено, що замовник за порушення строків оплати несе майнову відповідальність у розмірі 0,2% за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені, в сумі 8744,95грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за Договорами та повністю не розрахувався з позивачем в обумовлені сторонами терміни, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 5407,92грн. та інфляційні у сумі 23186,03грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Легат+" (61002, м. Харків, вул. Артема, 31, код ЄДРПОУ 32089671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой" (61058, м. Харків, вул. Культури, 25-А, к.302, код ЄДРПОУ 24478901) 118398,80грн. основного боргу, 8744,95грн. пені, 3% річних у розмірі 5407,92грн., інфляційні у сумі 23186,03грн., державне мито у розмірі 1557,38грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 03 вересня 2010 року.