Рішення № 11018011, 25.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2010 р. Справа № 53/193-10

вх. № 7500/1-53

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Дергачов В.С. дов. від 02.04.2010 року

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом НВПФ "Аналітика", м. Харків

до ТОВ "НПО "Промтехнополіс-С", м. Харків

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Науково-виробнича приватна фірма «АНАЛІТИКА», звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Промтехнополіс - С» про визнання недійсним правочин купівлі-продажу обладнання та витратних матеріалів для хроматографів за видатковими накладними № 164 від 24.10.2008 р., № 201 від 03.11.2008 р., № 489 від 25.12.2008 р., № 337 від 12.03.2009 р., № 537 від 25.05.2009 р., № 672 від 22.06.2009 р. з моменту його укладання.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на порушення відповідачем ст. 203, 216, 655 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні з урахуванням поданої ним заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи встановив наступне.

Науково-виробнича приватна фірма "АНАЛІТИКА" відповідно узгоджених результатами попередніх переговорів всіх істотних умов та вільності вибору контрагенту з дотриманням «загальнодозвільного» принципу українського цивільно-господарського законодавства усною формою укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО Промтехнополіс-С» господарський правочин купівлю-продажу обладнання та витратних матеріалів науково-виробничого призначення для хроматографів на період 18.06.2008 р. по 30.09.2009 р. на загальну вартість 314 728, 22 грн.

Виконуючи умови укладеного правочину продавець (відповідач) ТОВ «НПО Промтехнополіс-С» та покупець (позивач) НВПФ "АНАЛІТИКА" за фактичних обставин належним чином виконуючи взяті на себе договірні зобов’язання з 24.10.2008 р. по 22.06.2009 р. вчиняють «конклюдентні» дії з передачі у власність покупцю обладнання, що є предметом правочину, а покупець в свою чергу, приймає у свою власність за видатковими накладними № 164 від 24.10.2008 р., № 201 від 03.11.2008 р., № 489 від 25.12.2008 р., № 337 від 12.03.2009 р., № 537 від 25.05.2009 р., № 672 від 22.06.2009 р., а також оплачує безготівковим шляхом на поточний рахунок відповідача платіжними дорученнями основну частину узгодженої вищеназваними видатковими накладними вартості обладнання та витратних матеріалів науково-виробничого призначення для хроматографів загальною сумою 305 871, 61 грн.

На момент подачі позивачем позову відповідачем ТОВ «НПО Промтехнополіс-С» реально і дійсно, належним чином та у повному обсязі, виконано прийняті на себе зобов’язання за цим правочином, а саме - передано у власність позивача НВПФ "АНАЛІТИКА" обладнання та витратні матеріали для хроматографів, а останнім прийнято та в основній своїй частині оплачено його узгоджену вартість, що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського і податкового обліку.

30 березня 2010 року з Акту № 1568/182/30360626 документальної невиїзної перевірки платника податків – суб’єкта господарювання позивача його посадовим (службовим ) особам стало відомо, що в провадженні слідчого відділу Прокуратури Харківської області знаходиться кримінальна справа № 18070231 від 18.12.2007 року, порушена за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч.2 КК України.

В ході досудового слідства в межах порушеної кримінальної справи протоколом допиту свідка від 06.02.2009 р. встановлено, що директором ТОВ «НПО ПРОМТЕХНОПОЛІС – С» згідно статутних документів є Проненко Ольга Миколаївна, яка пояснила, що з моменту державної реєстрації підприємства і до цього часу вона ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності не має, хто саме фактично здійснював цю діяльність їй не відомо, де зберігаються реєстраційні документи і печатка підприємства вона також не знає та будь-яких первинних документів не складала і не підписувала, довіреностей на право представництва нікому не видавала і ведення бухгалтерського та податкового обліку не здійснювала.

Крім того, згідно особистих письмових пояснень Проненко О.М. до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова ніяких договорів від імені ТОВ «НПО ПРОМТЕХНОПОЛІС — С» вона не укладала та нікого не уповноважувала на це. Податкові декларації не складала, не підписувала та не надавала до податкового органу за місцем реєстрації підприємства, а також нікому не доручала це робити. ТОВ «НПО ПРОМТЕХНОПОЛІС — С» нею не відкривалося і в реєстраційній палаті не реєструвалося, на посаду директора цього підприємства вона не призначалася і їй не відомо про фактичне місцезнаходження цього підприємства. Ії особистий паспорт було нею втрачено і вона заявила про цей факт до паспортного столу Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області.

Таким чином, протиправними діями посадових (службових) осіб відповідача ТОВ «НПО ПРОМТЕХНОПОЛІС — С» порушено права і охоронювані законом інтереси позивача НВПФ "АНАЛІТИКА", реально і дійсно заподіяно йому майнової та немайнової шкоди. Останньому контролюючими органами донараховано податкові зобов’язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції за податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств загальною сумою понад 200 000, 00 грн.

Вирішуючи по суті даний господарський спір суд надає правову кваліфікацію викладеним обставинам виходячи з наступного:

Згідно з ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є угодою купівлі-продажу.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписам ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Названі вище норми цивільного законодавства повністю кореспондуються з нормами ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України законодавчо визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Таким чином, узгоджені сторонами при укладанні 18 червня 2008 року угоди купівлі-продажу обладнання науково-виробничого призначення для хроматографів на період з 18.06.2008 р. до 22.06.2009 р. всі, без виключення, його істотні умови повністю відповідають нормам матеріального права статті 655 ЦК України, а відсутність наданих сторонами господарського спору відповідно до ст. 33 ГПК доказів на підтвердження фактів щодо необхідності за вимогами закону на момент укладання та виконання цього спірного правочину додержання вимоги щодо письмової форми, а також нотаріального посвідчення чи/і державної реєстрації, наявності обставин щодо введення кожної із сторін в оману чи/і укладання цієї спірної угоди проти своєї волі і в порушення публічного порядку, а також під впливом помилки, обману чи/і насильства, під впливом тяжкої обставини, завідомо фіктивної чи/і удаваної угоди, що відповідно до «загальнодозвільного» принципу українського законодавства не може тягнути за собою правових наслідків у вигляді визнання спірної угоди недійсною, тому що всі ці умови регулюються саме ЦК України, який має пріоритет над іншими законами України і має бути застосований для врегулювання даних спірних правовідносин.

Суд вважає посилання позивача на висновки Акта № 1568/182/30360626 від 30.03.2010 р. про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ НВПФ "АНАЛІТИКА" щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ "НПО "ПРОМТЕХНОПОЛІС — С" за період з 18.06.2008 р. по 30.09.2009 р. та поширену інформацію з матеріалів досудового слідства за кримінальною справою № 18070231 від 18.12.2007 року (порушеною Прокуратурою Харківської області за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч.2 КК України) повністю закритою у поточному 2010 році, неналежними та такими, що не заслуговують на увагу так, як позивач НВПФ "АНАЛІТИКА" не є та, відповідно приписами ст. 18 КК України, не може бути суб’єктом злочину …Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність…

За результатами судового дослідження фактичних обставин та наявних матеріалів справи жодна з посадових (службових) осіб позивача НВПФ "АНАЛІТИКА" не була в минулому та на цей час не є фігурантом кримінальної справи № 18070231 від 18.12.2007 року. Ніхто з них ніколи і ні за будь-яких умов та обставин не брав участі у слідчих діях в межах даної кримінальної справи. Ніхто не допитувався в межах цієї кримінальної справи у якості свідка, обвинуваченого чи/і потерпілого, а також не виступав у слідчих діях, як перекладач, спеціаліст, представник та т. і.

Використання, поширення та застосування для врегулювання спірних цивільно-господарських правовідносин даних, інформації та матеріалів досудового слідства за даною кримінальною справою є незаконним, а згідно ч. 3 ст. 3 КК України і протиправним …»Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом»... тобто виключно кримінальним законом.

Посилання позивача на Акт № 1568/182/30360626 від 30.03.2010 р. про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ НВПФ "АНАЛІТИКА" щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ "НПО "ПРОМТЕХНОПОЛІС — С" за період з 18.06.2008 р. по 30.09.2009 р. в якому відображено, що згідно особистих письмових пояснень Проненко О.М. до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова ніяких договорів від імені ТОВ «НПО ПРОМТЕХНОПОЛІС — С» вона не укладала та нікого не уповноважувала на це. Податкові декларації не складала, не підписувала та не надавала до податкового органу за місцем реєстрації підприємства, а також нікому не доручала це робити. ТОВ «НПО ПРОМТЕХНОПОЛІС — С» нею не відкривалося і в реєстраційній палаті не реєструвалося, на посаду директора цього підприємства вона не призначалася і їй не відомо про місцезнаходження цього підприємства. Ії особистий паспорт було нею втрачено і вона заявила про цей факт до паспортного столу Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області (тобто не мала на момент укладання спірної угоди купівлі-продажу обладнання необхідного обсягу повноважень та цивільної дієздатності) не заслуговують на увагу, а позовна вимога про визнання на цій правовій підставі спірної угоди недійсною задоволенню не підлягає так, як фактичні обставини та досліджені судом матеріали справи свідчать про той факт, що в наступному, укладена представником Проненко О.М. при відсутності належних повноважень від імені юридичної особи, в наступному, цією ж юридичною особою ТОВ «НПО ПРОМТЕХНОПОЛІС – С» схвалена належним, своєчасним та повним виконанням (вчиненням дій, які свідчать про схвалення угоди) своїх зобов’язань за спірною угодою купівлі-продажу обладнання.

Суд критично ставиться та не може погодитися з висновками Акта №1568/182/30360626 ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова від 30.03.2010 р. про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ НВПФ "АНАЛІТИКА" щодо нікчемності укладеної сторонами спірної угоди на підставах ст. 228 та ст. 234 УЦК України так, як не встановлює за результатами судового дослідження фактичних обставин, наявних матеріалів справи та наданих сторонами документальних доказів у чому ж конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, якою із сторін, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність ії мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається, як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала спірну угоду від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За умов відсутності таких повноважень та необхідного обсягу цивільної дієздатності визначених у Акті № 1568/182/30360626 від 30.03.2010 р. наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою. (Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 26.04.2002 р. № 04-5/491.)

На момент укладання та виконання спірного правочину контрагентами покупцем НВПФ «АНАЛІТИКА» та продавцем ТОВ "НПО "ПРОМТЕХНОПОЛІС - С" та видачі податкових накладних № 164 від 24.10.2008 р.; № 201 від 03.11.2008 р.; № 489 від 25.12.2008 р.; № 238 від 17.02.2009 р.; № 337 від 12.03.2009 р.; № 394 від 08.04.2009 р.; № 537 від 25.05.2009 р.; № 672 від 22.06.2009 р., що посвідчує перехід права власності на придбане обладнання («перша подія» за податковим законодавством) ці підприємства-юридичні особи за даними Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вважалися належним чином зареєстрованими та мали, а також мають на цей час, відповідні свідоцтва платників ПДВ, а факт реального отримання позивачем товарів і ТМЦ у відповідача, проведення розрахунків за обладнання, в тому числі зі сплатою в ціні ТМЦ податку на додану вартість, та зв'язок витрат на таке придбання з господарською діяльністю позивача в дійсності мав місце і це підтверджується документально та не спростовано іншими наданими сторонами належними та допустимими доказами.

Вищевикладене підтверджується фактичними обставинами відсутності в природі жодних правових наслідків розслідування даної кримінальної справи, а виконання сторонами спірної угоди купівлі-продажу обладнання свого обов’язку зі сплати податків підтверджується їх оплатою позивачем в ціні товару, а відповідачем – в порядку оплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість продавця.

Крім того, спірна угода для контрагентів позивача і відповідача є статутною та не потребує окремого дозволу чи/і ліцензії, безпосередньо пов’язана зі здійсненням підприємницької та господарської їх діяльності відповідно до статутної у зв’язку з чим повністю правомірно витрати на виконання угоди контрагентами віднесено до валових витрат та відображено належним чином у податковій звітності за податком на прибуток підприємств.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд за результатами розгляду господарського спору не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в частині визнання укладеного та виконаного позивачем, в основній своїй частині, а відповідачем належним чином та у повному обсязі спірного правочину купівлі-продажу обладнання для хроматографів за період з 18.06.2008 р. до 22.06.2009 р. недійсним. За таких обставин позовна вимога про покладання на сторони обов’язку вчинити дії з повернення до первісного стану, що існував до укладення спірної угоди також не може бути задоволена судом.

Сторони відповідно ст. 33 ГПК не надали до суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про наявність правових підстав чітко і однозначно передбачених законом для визнання спірного правочину недійсним, в тому числі, нікчемним тому у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, а за результатами розгляду судові витрати по розгляду цього господарського спору згідно ст. 49 залишити за позивачем.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялася на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце ії розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України” у відповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (пункт 15) зазначено, що згідно пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від ії імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно за поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі, Господарський процесуальний кодекс України не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з ії місцезнаходженням, визначеним згідно з статтею 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає ії офіційному місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44-49 ГПК України судові витрати залишаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 11, 93, 202, 204, 205, 626, 627, 628, 655 ЦУК України, ст.ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, 93 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя

Рішення виготовлено та підписано 25.08.2010 року.