Рішення № 11017935, 02.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2010 р. Справа № 5/89

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Конекс"

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 62 695 грн. 62 коп.

за участю представників сторін:

позивача: Богданова О.А. від 10.08.10 р.;

відповідача: ОСОБА_2

Статті 20, 22 ГПК України розяснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Конекс", звернувся в господарський суд з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_2, на користь позивача 55 661 грн. 89 коп. боргу за поставлений товар, 3 707 грн. 88 коп. пені, 542 грн. 75 коп. 3 % річних, 2 783 грн. 10 коп. відсотків за користування чужими коштами , всього 62 695 грн. 65 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні позовні вимоги в частині 55 661 грн. 89 коп. основного боргу визнав, просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 1 500 грн. 00 коп.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2 783 грн. 10 коп. 5% за користування чужими коштами, позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача на користь позивача 55 661 грн. 89 коп. боргу за поставлений товар, 3 707 грн. 88 коп. пені, 542 грн. 75 коп. 3 % річних, проти зменшення розміру пені заперечив.

Оскільки заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2 783 грн. 10 коп. 5% за користування чужими коштами подано до прийняття рішення у справі господарський суд прийняв її до розгляду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

28 вересня 2009 року та 25 грудня 2009 року між Приватним підприємством "Конекс" та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки № 524-ВЛ (а.с.23-25) та договір поставки № 693-ВЛ (а.с.27-29).

Відповідно до п.1.1 договорів позивач зобов`язувався доставляти і передати на умовах та порядку визнечених договором товар у власність відповідача, а відповідач зобов`язувався прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов вищевказаних договорів Приватне підприємство "Конекс" згідно видаткових накладних (а.с.33-114) поставило відповідачу товар на загальну суму 122 090 грн. 08 коп.

Згідно накладних-повернення № 47 від 17.11.09 р., № 27 від 21.12.09 р., № 30 від 31.12.09 р. (а.с.31-32) відповідачем повернено позивачу товару на суму 660 грн. 63 коп.

Пунктом.2.3 договорів передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах продажу у кредит з відстроченням платежу 21 банківський день з моменту поставки.

Проте, в порушення умов договорів оплата за отриманний від позивача товар проведена відповідачем частково в сумі 65 767 грн. 56 коп., і за ним, станом на день розгляду справи, рахується заборгованість в сумі 55 661 грн. 89 коп., що підтверджується наявними у справі матеріалами та визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України-«поставка».

За договором поставки, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Обов`язок належного виконання зобов`язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 6.2. договорів визначено, що у випадку затримки оплати отриманого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення .

Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню в сумі 3 707 грн. 88 коп.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.І ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.І ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.З ч.І ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.І ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 500 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Зас тосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п.2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітраж ний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня вико нання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного доб ровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При зменшенні розміру неустойки слід перевірити винятковість випадку, що дозволяє застосувати дану норму закону. А саме, врахувати ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та не обґрунтував інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасна оплата відповідачем отриманого товару має місце позивачем нараховано 542 грн. 75 коп. 3% річних.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 55 661 грн. 89 коп. заборгованості, 3 707 грн. 88 коп. пені та 542 грн. 75 коп. 3 % річних заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 2 783 грн. 10 коп. відсотків за користування чужими коштами не суперечить чинному законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому підлягає прийняттю судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 2 783 грн. 10 коп. відсотків за користування чужими коштами підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Наслідки відповідних процесуальних дій позивачу відомі, повноваження на вчинення таких дій не оспорюються.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49,п.4, ст.80, ст.ст. 82-85 , ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Конекс" (21036, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23, код 23060192) 55 661 грн. 89 коп. боргу за поставлений товар, 3 707 грн. 88 коп. пені, 542 грн. 75 коп. 3 % річних, 626 грн. 96 коп. витрат по держмиту та 236 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 2 783 грн. 10 коп. відсотків за користування чужими коштами.

5.Припинити провадження у справі в частині стягнення 2 783 грн. 10 коп. відсотків за користування чужими коштами.

Повний текст рішення оформлено та підписано 03.09.2010р.

Суддя В.Р.Войтюк