Рішення № 11017839, 31.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/32731.08.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженерал Гарант» в особі Миколаївської філії

До Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна

Іншуранс Груп»в особі Миколаївської філії

Третя особа Головін В’ячеслав Анатолійович

Про стягнення 4096,57 грн. в порядку регресу

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:          

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.08.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача 3746,58 грн. спричиненого збитку в порядку регресу, 350,00грн. вартості автотоварознавчого дослідження, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –102,00 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2010 справу було направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, яка прийнята зазначеним судом до провадження ухвалою від 14.06.10, присвоєно справі № 47/327 та призначено її розгляд на 13.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 розгляд справи відкладено до 31.08.2010.

Позивач своїх представників в судове засідання 31.08.2010 –не направив, але 12.07.2010 через канцелярію Господарського суду міста Києва подав письмову заяву, в якій зазначав про те, що відповідачем здійснено перерахування 3746,58 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, на підтвердження чого надано відповідне платіжне доручення, та просив врахувати зазначені обставини при вирішенні спору.

Відповідач своїх представників в судове засідання 31.08.2010 –не направив, але 13.07.2010 через канцелярію Господарського суду міста Києва подав письмовий відзив на позов, в якому зазначав про те. що ним погашено 3746,58 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а в частині задоволення вимоги про стягнення 350,00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження він заперечує, оскільки ця витрати понесені позивачем і підстав для їх відшкодування відповідачем –немає.

Враховуючи те, що подані сторонами документи є достатніми, на їх думку, для вирішення спору, а також з метою уникнення затягування розгляду спору та дотримання строку вирішення спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін. Також, суд зазначає про те, що сторони не були позбавлені процесуального права подати додаткові пояснення по суті спору через канцелярію суду або направити їх на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи від 13.07.2010.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2007 між Криловим Тимуром Гурійовичем, як страхувальником, та позивачем - ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», як страховиком, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19-G-0078241 (далі –договір № 19-G-0078241 від 10.11.2007), згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки ЗАЗ, 2007 року випуску, державний номерний знак ВЕ 0708 АК строк дії: з 10.12.2007 до 09.12.2008.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу марки ЗАЗ, 2007 року випуску, державний номерний знак ВЕ 0708 АК є Крилов Тимур Гурійович.

Згідно довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Миколаєва УМВС України в Миколаївській області від 04.11.2008 № 885, 03.11.2008 на перехресті вулиць Московської та Севастопольської м. Миколаєва сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки ЗАЗ, 2007 року випуску, державний номерний знак ВЕ 0708 АК, під керуванням водія Крилова Т.Г. (власника), та автомобіля марки «Шевролє Лачетті», державний номерний знак ВЕ 5073 АМ, під керуванням водія Головіна В.А. і який належить Шаровій Н.Є., внаслідок якої відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 28.11.2008 по справі № 3-15-561/08, Головіна В.А. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та порушенні п. 14.6 ПДР, оскільки його вина у здійсненні зіткнення, що підтверджується зібраними по справі доказами.

Згідно з Звіту № 80-8 автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, складеного суб’єктом оціночної діяльності ФОП Богомоловим В.Є., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки марки ЗАЗ, 2007 року випуску, державний номерний знак ВЕ 0708 АК, станом на 10.11.2008 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 5493,93 грн.

Відповідно до виставленого позивачу суб’єктом оціночної діяльності ФОП Богомоловим В.Є. рахунку фактури № 80-8 від 17.11.2008, вартість проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження складає 350,00 грн., яка була оплачена позивачем згідно платіжного доручення № 2952 від 20.11.2008 на суму 350,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за проведення авто товарознавчого дослідження згідно рахунку № 80-8 від 17.11.2007».

Згідно страхового акту № 53989 від 15.12.2008, затвердженого Директором Миколаївської філії позивача, пошкодження транспортного засобу марки ЗАЗ, 2007 року випуску, державний номерний знак ВЕ 0708 АК внаслідок ДТП, яке сталося 03.11.2008 на перехресті вулиць Московської та Севастопольської м. Миколаєва за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Крилова Т.Г., та автомобіля марки «Шевролє Лачетті», державний номерний знак ВЕ 5073 АМ, під керуванням водія Головіна В.А. і який належить Шаровій Н.Є., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 4256,58 грн.

Відповідно до видаткових касових ордерів № 1474 від 19.12.2008 на суму 131,32 грн. та № 1387 від 01.12.2008 на суму 4042,26 грн. позивачем було виплачено Крилову Т.Г. безпосередньо у касі позивача страхове відшкодування згідно страхового акту № 53989 від 15.12.2008, що загалом складає 4173,58 грн.

Як зазначав позивач у позові, цивільно-правова відповідальність водія Головіна В.А., з вини якого сталася ДТП,була застрахована у відповідача на підставі полісу № ВВ 7745409 від 26.06.2008 строком на 1 рік, ліміт відповідальності –25500,00 грн., франшиза –510,00 грн., що не заперечувалось і відповідачем у письмовому відзиві на позов.

17.05.2009 позивачем було направлено відповідачу заяву про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності згідно п. 2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та за вирахуванням франшизи, а загалом в розмірі 4096,58 грн.

В свою чергу, позивачем при подачі позову було заявлено до стягнення з відповідача в порядку регресу 3746,58 грн. страхового відшкодування (4256,58 грн. –510,00 грн. франшизи).

Відповідно до платіжного доручення № 27227 від 26.05.2010, відповідачем було перераховано на користь позивача 3663,58 грн. в якості страхового відшкодування в порядку регресу.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування”, визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування”, визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування”, визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 9.1, 9.9.3, 9.22.2 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки згідно платіжного доручення № 27227 від 26.05.2010, відповідачем було перераховано на користь позивача 3663,58 грн. в якості страхового відшкодування в порядку регресу (4173,58 грн. загальна сума відшкодування, виплачена позивачем Крилову Т.Г. –510,00 грн. франшизи = 3663,58 грн.), таким чином, оскільки в цій частині предмет спору між сторонами відсутній, суд на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження в справі в частині стягнення 3663,58 грн. з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки погашення страхового відшкодування в порядку регресу було здійснено ним вже після порушення провадження у справі № 47/327.

В іншій частині вимога позивача про стягнення з відповідача 83,00 грн. в якості страхового відшкодування –задоволенню не підлягає, оскільки згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги в межах фактичних затрат, а позивачем фактично було виплачено Крилову Т.Г. загалом 4173,58 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами № 1474 від 19.12.2008 на суму 131,32 грн. та № 1387 від 01.12.2008 на суму 4042,26 грн., а не 4256,58 грн., як зазначав позивач у позові.

Також, розглянувши вимогу позивача про відшкодування за рахунок відповідача 350,00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження суд дійшов висновку про її обґрунтованість з огляду на наступне.

Оскільки автомобіль марки «Шевролє Лачетті», державний номерний знак ВЕ 5073 АМ, є джерелом підвищеної небезпеки, яким під час ДТП керував водій Головін В.А., цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно полісу № ВВ 7745409 від 26.06.2008, що відповідачем не заперечувалось, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України та статті 27 Закону України „Про страхування” набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім як понесених позивачем фактичних витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, так і 350,00 вартості експертного дослідження, оплата вартості якого саме позивачем підтверджується наявними у справі доказами.

Враховуючи наведене, провадження в справі в частині стягнення з відповідача 3663,58 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору (з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача), в частині стягнення 350,00 грн. вимоги підлягають задоволенню, а в іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Провадження у справі в частині стягнення 3663,58 грн. –припинити на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»в особі Миколаївської філії (код ЄДРПОУ 24175269, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»в особі Миколаївської філії (код ЄДРПОУ 16467237, місцезнаходження: м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3) 350 (триста п’ятдесят) грн. 00 коп. вартості експертного дослідження, а також 40 (сорок) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одна) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексу рішення –03.09.2010