Рішення № 11017836, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/21330.08.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Банкомзв’язок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи бізнесу»

про стягнення 12119,10 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 12119, 10 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки позивачу товару відповідно до платіжного доручення № 111 від 14.01.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.08.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 18.08.2010 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вимоги ухвали суду від 04.08.2010 р. виконав частково.

Представник відповідача не виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з неявкою у судове засідання повноваженого представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду ухвалою суду від 18.08.2010 розгляд справи був відкладений на 30.08.2010 р.

У дане судове засідання представники позивача та відповідача не з’явились, вимог ухвали суду від 04.08.2010 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи бізнесу» факсограмою було виставлено рахунок від 13.01.2009 р. за № ИС-0005299 на поставку Відкритому акціонерному товариству «Банкомзв’язок»товару на суму 41204, 94 грн., а саме: 119 шт. акумуляторів для КПК Fujitsu Siemens LOOX № 560 1250 mAh.

Позивач оплатив вищезазначений товар відповідно платіжного доручення № 111 від 14.01.2009 р.

Відповідач поставив позивачу товар на суму 29085,84 грн. в кількості 84 шт. акумуляторів для КПК Fujitsu Siemens LOOX № 560 1250 mAh, що підтверджується видатковими накладними № ИС -0005299 від 17.03.2009 р., № ИС-05299/1 від 22.06.2009 р.(копії –у матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу вимогу № 108 від 22.02.2010 р. про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.02.2010 р. та фіскальним чеком № 2576 від 23.02.2010 р., але відповіді відповідач на зазначений лист не надав.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 12119,10 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що відповідачем не поставлено йому товар на суму 12119,10 грн. у кількості 35 шт. акумуляторів для КПК Fujitsu Siemens LOOX № 560 1250 mAh.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом надання відповідачем факсограмою рахунку на його оплату позивачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивач уклавши із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті прийняти товар зазначений в рахунку № ИС-0005299 від 13.01.2009 р. та сплатити за нього певну суму, а відповідач передати (поставити) зазначений товар.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, відповідач повинен виконати свій обов’язок по сплаті попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 12119,10 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 02.03.2010 р. (оскільки як зазначалось вище лист з вимогою про повернення суми попередньої оплати був відправлений 23.02.2010 р.).

Відповідно до ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які б спростували заявлені до нього позовні вимоги не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов’язання щодо поставки товару позивачу.

За таких обставин, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 12119,10 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи бізнесу»(01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, код 24734712) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Банкомзв’язок»(09025, Київська область, Сквирський район, село Безпечна, вул. Ордаша, 19, код 19353391) суму попередньої оплати в розмірі 12119 (дванадцять тисяч сто дев’ятнадцять) грн. 10 коп., 121 (сто двадцять одну) грн. 19 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Пригунова А.Б.