Рішення № 11017834, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/28330.08.10 За позовом Приватного підприємства "Баядєра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"

про стягнення боргу за поставлений товар у розмірі 62 331,63 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Далека Т.В.- довіреність б/н від 31.07.2010;

від відповідача: не з»явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Баядєра" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"про стягнення боргу за поставлений товар у розмірі 62 331,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повністю оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 49 508,85 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 49 508,85 грн. - боргу, 3 604,24 грн. –пені, 3 465,61 грн. –штрафу, 2277, 41 грн. –інфляційних збитків, 3475, 52 грн. –20% річних, 623,32 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 01.06.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.06.2010.

24.06.2010 представник відповідача не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

У зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено до 30.08.2010р.

В судове засідання 30.08.2010р. представник відповідача повторно не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 30.08.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №89 (далі - Договір), на виконання умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у власність алкогольні напої в асортименті згідно накладних №№931390,931391 від 26 грудня 2009 року - на суму 61 283,34 грн. (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, копії залучено до матеріалів справи).

Згідно пункту 6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

Однак, відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар розрахувався частково, у зв’язку з чим станом на 19 травня 2010 року заборгованість відповідача становить 49 508,85 грн. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного не надано.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2277, 41 грн. –індексу інфляції (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2277, 41 грн. –індексу інфляції за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 7.1 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 3 604,24 грн. та штрафу у розмірі 3 465,61 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Згідно п. 7.1 Договору відповідач за порушення строків оплати вартості одержаного товару зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення строків оплати вартості одержаного товару більше ніж на 30 днів, останній сплачує позивачу штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 3 604,24 грн. та штрафу у розмірі 3 465,61 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно п. 9.2. Договору у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача товару, відповідач зобов'язався сплатити позивачу 20% річних від суми боргу за користування чужими грошима.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі п. 9.2 Договору підлягають стягненню 3475, 52 грн. –20% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Баядєра" (юр. адреса: 84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, адреса для листування: Філія ПП «Баядєра», 02088, м. Київ, вул. Леніна, 42, код ЄДРПОУ 13491057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар" (04073, м. Київ. вул. Петропавлівська, 12, код ЄДРПОУ 22939108) –49 508 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот вісім) грн. 85 коп. - боргу, 3604 (три тисячі шістсот чотири) грн. 24 коп. –пені, 3465 (три тисячі чотириста шістдесят п’ять) грн. 61 коп. –штрафу, 2277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 41 коп. –індексу інфляції, 3475 (три тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн. 52 коп. –20% річних, 623 (шістсот двадцять три) грн. 32 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко