Постанова № 11017678, 27.08.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-3696/10/2370 27.08.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.

за участю: представника позивача Надьон А.Л. за довіреністю; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області до кредитної спілки «Федерація»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

УПФУ в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з КС «Федерація»заборгованості із сплати страхових внесків.

Позивач стверджував, що за червень 2009 р та липень 2009 року відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 23 933 грн. 99 коп.

Оскільки сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі. З наданого суду заперечення на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає з наступних підстав. Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство КС «Федерація»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Надалі відповідач зазначив, що відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону. За твердженням відповідача на даний час позивач не звертався до господарського суду про визнання його кредитором. За таких обставин, відповідач вважав, що позивачу, з метою сплати боргу та задоволення власних грошових вимог, слід звернутися до господарського суду з заявою про визнання кредитором.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом «Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

КС «Федерація»є суб'єктом підприємницької діяльності та з 08.11.2004 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 33209572).

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Судом встановлено, що 20.07.2009 р. та 20.08.2009 р. відповідачем подано до УПФУ в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно за червень 2009 р. та липень 2009 р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці в розмірі 22 553 грн. 53 коп. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу в сумі 1 380 грн. 46 коп.

За цей період відповідач страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплатив. Таким чином, у відповідача утворилася недоїмка у розмірі 23 933 грн. 99 коп.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію відповідача, суд зазначає що спеціальним законом який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 14 травня 1992 року № 2343-XII (надалі за текстом «Закон № 2343-XII»). Статтею 1 названого Закону визначено, що: кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Оскільки провадження у справі про банкрутство КС «Федерація»порушено 12 травня 2009 р., а позивач заявляє вимогу про стягнення внесків за червень 2009 р. та липень 2009 р., безсумнівним є те що, стосовно цих вимог УПФУ в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області є поточним кредитором.

За змістом згаданого Закону поточні кредитори можуть заявити вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі, а ліквідатор подати заперечення проти цих вимог.

Таким чином, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не встановлює інший порядок судового вирішення цього спору, лише визначає процедуру визнання кредитора поточним та порядок задоволення його вимог.

Крім того, суд зауважує, що зобовязання відповідача щодо сплати страхових внесків виникли після введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому враховуючи приписи статті 12 Закону № 2343-XII суд приходить до висновку, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після його введення і їх виконання для відповідача є обовязковим.

З цих підстав, суд відхиляє помилкові міркування відповідача.

З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За змістом статті 23 зазначеного Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з кредитної спілки «Федерація»(ідентифікаційний код 33209572) на користь управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області (ідентифікаційний код 21367650) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за червень 2009 р. та липень 2009 р. в розмірі 23 933 (двадцять три тисячі девятсот тридцять три) грн. 99 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 01 вересня 2010 р.

СуддяІ.О.Лічевецький