Рішення № 11016644, 26.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/20726.08.10 За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» До Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Воларе»

Про стягнення 5002,28 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Бегейович Р.В. –представник за довіреністю № 01-17-46

від 17.11.09.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»до Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Воларе»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 2.6.18-42 від 25.02.99. про оренду приміщення аеропорту в сумі 5002,28 грн. (3805,92 грн. –основний борг, 436,91 грн. –пеня, 125,12 грн. –3% річних, 634,33 грн. –збитків від інфляції).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування приміщенням, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.10. порушено провадження у справі № 30/207; розгляд справи було призначено на 12.08.10. о 14-50.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.06.10. про порушення провадження у справі № 30/207 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/207 відкладено на 26.08.10. о 12-10.

В судовому засіданні 26.08.10. представник позивача підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.08.10. у справі № 30/207 не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/207.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.02.99. між Державним Міжнародним аеропортом «Бориспіль»(далі –Аеропорт) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Воларе»(далі –Клієнт) було укладено Договір № 2.6.18-42 від 25.02.99. (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) аеропорт надає, а Клієнт отримує в оренду без права приватизації модуль вагонного типу Аеропорту загальною площею 27,00 кв. м (далі –Приміщення).

06.12.00. та 30.04.03. між Державним Міжнародним аеропортом «Бориспіль»та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Воларе»було укладено відповідно Доповнення № 1 та Доповнення № 2 до Договору № 2.6.18-42 від 25.02.99.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Аеропорт щомісячно виставляє клієнту рахунок, до якого включені орендна сплата за Приміщення та сплата за надані послуги за кожний місяць. Клієнт до 10 числа місяця, що слідує за звітним самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та до 20 числа здійснює його сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури за надані послуги:

- р/ф від 31.10.08. № 897/428 на суму 94,42 грн.;

- р/ф від 30.11.08. № 897/501 на суму 112,44 грн.;

- р/ф від 30.11.08. № 897/1194 на суму 442,75 грн.;

- р/ф від 31.12.08. № 897/546 на суму 112,44 грн.;

- р/ф від 31.12.08. № 898/1233 на суму 363,54 грн.;

- р/ф від 31.01.09. № 897/609 на суму 112,44 грн.;

- р/ф від 28.02.09. № 898/61 на суму 1693,37 грн.;

- р/ф від 10.03.09. № 897/341 на суму 112,44 грн.;

- р/ф від 31.03.09. № 898/96 на суму 90,16 грн.;

- р/ф від 08.04.09. № 897/131 на суму 112,44 грн.;

- р/ф від 30.04.09. № 897/194 на суму 112,44 грн.;

- р/ф від 30.04.09. № 898/133 на суму 61,80 грн.;

- р/ф від 29.05.09. № 898/173 на суму 72,71 грн.;

- р/ф від 29.05.09. № 897/245 на суму 112,44 грн.;

- р/ф від 03.07.09. № 898/205 на суму 72,71 грн.;

- р/ф від 04.08.09. № 898/237 на суму 109,07 грн.;

- р/ф від 31.08.09. № 898/254 на суму 72,71 грн.;

- р/ф від 31.08.09. № 897/397 на суму - 54,40 грн. –коригування р/ф № 897/245 від 29.05.09. на суму 112,44 грн.

27.05.09. Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»було направлено Закритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «Воларе»претензію № 35-12-56 від 25.05.09. (копія міститься в матеріалах справи) з проханням погасити наявну заборгованість за надані послуги.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам Договору відповідачем не проведено розрахунки з позивачем за надані послуги, та станом на день подачі позовної заяви сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 3805,92 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за орендоване приміщення у повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Воларе»3805,92 грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.4 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 436,91 грн. –пені.

Відповідно до п. 3.4 Договору, сторонами було погоджено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на час надання послуг.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 433,08 грн. –пені (за обґрунтованим розрахунком суду).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 634,33 грн., та 125,12 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 125,12 грн. –3 % річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, судом встановлено, що позивачем значно завищено суму збитків від інфляції, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 453,35 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком суду).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Воларе»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, б. 2, код ЄДРПОУ 24593176) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 3805 (три тисячі вісімсот п’ять) грн., 92 коп. –основного боргу, 433 (чотириста тридцять три) грн., 08 коп. –пені, 125 (сто двадцять п’ять) грн., 12 коп. –3% річних, 453 (чотириста п’ятдесят три) грн., 35 коп. –збитків від інфляції.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Воларе»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, б. 2, код ЄДРПОУ 24593176) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 98 (дев’яносто вісім) грн., 23 коп. - державного мита, та 227 (двісті двадцять сім) грн., 28 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 3 (три) грн., 83 коп. –пені, 180 (сто вісімдесят) грн., 98 коп. –збитків від інфляції –в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 02.09.10.