Рішення № 11016627, 31.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/22031.08.10 За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради До Приватного підприємства «Анкор»

Про стягнення 4404,25 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від прокуратури Баганець Н.В. –представник за довіреністю № 1595 від 29.03.10.

Від позивача Телицька В.А. –представник за довіреністю № 225-КР-886 від 25.08.10.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства «Анкор»про стягнення з відповідача на користь Київської міської ради 4404,25 грн. шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем нанесено шкоду внаслідок його самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м. Київ, перетин вул. Голосіївської та Г. Родимцева, орієнтовною площею 0,036 га, в розмірі 4404,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.10. порушено провадження у справі № 30/220, розгляд справи було призначено на 31.08.10. о 12-20.

В судовому засіданні 31.08.10. прокуратурою на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурора Голосіївського району м. Києва просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4404,25 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В судовому засіданні 31.08.10. представник прокуратури підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.10. подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких Київська міська рада підтримує позов та просить суд його задовольнити повністю. Позивач зазначає, що Київська міська рада не приймала рішення про передачу ПП «Анкор»земельної ділянки за адресою: перетин вул. Голосіївської та Г. Родимцева у м. Києві, площею 0,036 га, в зв’язку з чим ПП «Анкор»самовільно займає спірну земельну ділянку, оскільки вона була зайнята всупереч вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання 31.08.10. не з’явився, вимоги узвали суду від 16.08.10. про порушення провадження у справі № 30/220 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час місце проведення судового зсідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/220.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України „Про прокуратуру", на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України „Про прокуратуру", органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру", визначено що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень, Прокуратура Голосіївського району міста Києва звернулась до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства «Анкор», посилаючись на те, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем заподіяно шкоду державі в розмірі 4404,25 грн.

Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві відповідно до ст. ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»проведено перевірку щодо неправомірного використання земельної ділянки площею орієнтовною площею 0,036 га, за адресою: перетин вул. Голосіївської та Г.Родимцева у м. Києві, та встановлено, що ПП «Анкор»використовує спірну земельну ділянку орієнтовною площею 0,0203 га кв.м. за вищевказаною адресою для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком на підставі договору оренди земельної ділянки №79-6-00571 терміном на 15 років та самовільно займає земельну ділянку орієнтованою площею 0,036 га за вищевказаною адресою для встановлення тимчасової огорожі на період проведення будівельних робіт.

Прокуратура вказує на те, що у відповідача відсутні будь-які документи, які б посвідчували його право власності або право користування вказаною земельною ділянкою.

Про встановлені порушення інспекцією було с4ладено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 395/3 від 12.04.10.. також інспекцією складено акт обстеження земельної ділянки № 105/3 від 12.04.10. та нараховано розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки в розмірі 4404,25 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельних ділянок –будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до п. «а»ст. 9 Земельного кодексу України та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядженням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні селищні, сільські, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Згідно п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок проводиться Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами.

Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої за адресою: перетин вул. Голосіївської та Г.Родимцева у м. Києві, державі було нанесено шкоду в розмірі 4404,25 грн.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про охорону земель», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, у разі самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставин, викладених Прокуратурою Голосіївського району м. Києва у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Анкор»(03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 70, код ЄДРПОУ 24927055) в доход Державного бюджету України (р/р 33116331700001, МФО 820019, код 24262621, одержувач платежу –ГУ Державного казначейства м. Києва) 4404 (чотири тисячі чотириста чотири) грн. 25 коп. –шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Анкор»(03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 70, код ЄДРПОУ 24927055) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 03.09.10.