Рішення № 11016328, 31.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.10 р. Справа № 28/125

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

за позовом Прокурора м. Словянська в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Словянської міської ради, м. Словянськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ

про стягнення 3715,33 грн., розірвання договору оренди, зобовязання повернути майно

Представники:

Прокурор не зявився;

від Позивача Сильченко О.В.

від Відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м.Словянська (далі Заявник позову) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Словянської міської ради, м. Словянськ (далі Позивач) з вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3516,62грн., пені в розмірі 121,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 59,40 грн., 3% річних в розмірі 17,79 грн., про розірвання договору оренди №22/09 від 30.12.2009р. та зобовязання повернути орендоване майно.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на виявлене в ході проведеної перевірки неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №22/09 від 30.12.2009р.

Позивач у поясненнях від 03.08.2010р. повідомив про підтримання позовних вимог прокурора.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, доказів сплати стягуваних сум не надав, процесуальним правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи, а також неявка їх представників у судові засідання у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Словянська №22/09, згідно п.п.1.1., 2.1., 2.2. та 10.2. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлові приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Словянська і знаходиться на балансі комунального підприємства „ЖЕК № 7”, загальною площею 47,33кв.м. (в тому числі внутрішня площа нежитлових приміщень 37,40 кв.м., площа приміщень загального користування 9,93 кв.м.), розташовані на другому поверсі двоповерхової будівлі, згідно поверхового плану, що знаходяться за адресою: м. Словянськ, провул. Комсомольський, 23 для використання під офіс, строком до 29.11.2012р.

Відповідно п. 3.1. спірного договору Орендар за користування обєктом оренди Орендар перераховує 100% орендної плати на розрахунковий рахунок фінансового управління Словянської міської ради, яка підлягає щомісячному інфляційному коригуванню і на дату підписання договору становить 662,62грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендарем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць, на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.).

Пунктами 3.3. та 3.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків своєї господарської діяльності щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі до моменту фактичної передачі займаного обєкту по акту Орендодавцеві.

Положеннями розділу 5 спірного договору оренди, серед інших, передбачені наступні обовязки Орендаря:

-вносити своєчасно і в повному обсязі Орендодавцю орендну плату (п.5.1.2);

-щоквартально проводити звірку розрахунків та сплати орендної плати з Орендодавцем по акту звірки з наданням копій платіжних документів зі штампом банку про перерахування в бюджет орендної плати (п.5.1.3.);

-повернути приміщення Орендодавцю в задовільному технічному стані і в тій комплектації, що була на момент передачі, по акту зі всіма виконаними в приміщенні переобладнаннями на момент повернення (п.5.1.5.);

-протягом місяця, починаючи з дати укладення договору, застрахувати обєкт оренди на користь Орендодавця на весь термін дії договору оренди від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ та інших майнових ризиків на суму не менше, ніж балансова вартість обєкта оренди, визначивши Орендодавця вигодонабувачем страхового відшкодування. При цьому Орендар зобовязаний надати Орендодавцю копію договору страхування та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів (п. 5.1.8.).

Пунктом 7.3 договору сторони встановили відповідальність Орендаря за прострочення орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення.

За змістом п. 8.1. договору оренди у разі розірвання його розірвання Орендар зобовязаний згідно акту приймання-передачі повернути обєкт оренди Орендодавцю в стані, в якому знаходився обєкт оренди на момент його передачі в оренду з урахуванням всіх виконаних поліпшень, які неможливо відділити від обєкту оренди без завдання йому шкоди, з урахуванням зносу за період дії договору.

30.12.2009р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт.

Внаслідок неналежного виконанням грошових зобовязань у Відповідача у період з грудня 2009р. по травень 2010р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 3516,62грн. Крім того, у звязку із зазначеною заборгованістю з орендної плати Заявником позову нараховано пеню, інфляцію та 3% річних.

Як вбачається з пояснень позивача №01-08-633 від 03.08.2010р., сплата стягуваних сум не здійснена, у звязку з чим Прокурор та Позивач наполягають на задоволення позовних вимог.

Крім того, доказів страхування обєкту оренди відповідного договору та платіжних доручень про сплату страхових платежів, копії яких Орендар мав представити Орендодавцю до матеріалів справи не надано.

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Позивач вимоги прокурора підтримав у повному обсягу.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві прокурора, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення обєкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат, розірвання договору та повернення орендованого майна.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору про оренду нерухомого майна №22/09 від 30.12.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про оренду нерухомого майна №22/09 від 30.12.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного заявником період стягнення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати до не пізніше 15 числа наступного місяця відповідно до умов п. 3.5 договору оренди.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобовязань утворилась та має місце заборгованість за договором оренди.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості, зокрема щодо інфляційного коригування, умовам договору, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсягу - в сумі 3516,62грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.3 договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи і Орендарем на спростована, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення, наведений у розрахунку, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку розрахунку за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення пені у сумі 121,52 грн. за період з 16.01.2010р. по 15.06.2010р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17,79 грн. за період з 16.01.2010р. по 15.06.2010р. та інфляційні витрати в сумі 59,40грн. за період по березень 2010р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відносно вимог Прокурора про розірвання спірного договору та повернення обєкту оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 11.6. спірного договору у вигляді (порушення) невиконання обовязку щодо оплати орендної плати, страхування обєкту оренди.

Доводи Заявника позову нездійснення орендних платежів та нестрахування обєкту оренди - судом розцінюються як обґрунтовані з огляду на таке. Як вже зазначалося, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобовязання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умови про сплату орендної плати та страхування обєкту оренди ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначених умови є обовязковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з наявних матеріалів справи, попередніх висновків суду відносно заборгованості з орендних платежів, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, суд за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Розяснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

За таких обставин, вимоги Прокурора про розірвання спірного договору також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктами 5.1.5. та 8.1. спірного договору оренди встановлений обовязок Орендаря у разі припинення договору повернути обєкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування фізичного зносу та всіх виконаних поліпшень, які не можна відокремити без завдання шкоди обєкту оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у звязку із розірванням договору є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобовязання Відповідача повернути орендоване майно також підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд, задля забезпечення належних умов для звільнення Орендарем обєкту від власних речей, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, оскільки Заявник позову у встановленому порядку звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора м. Словянська в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Словянської міської ради, м. Словянськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Словянськ, задовольнити.

Розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Словянськ, № 22/09 від 30.12.2009р., укладеного між Управлінням комунальної власності Словянської міської ради (84122, Донецька область, м.Словянськ, пл. Жовтневої революції, 2, ЄДРПОУ 34411211) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, банківські реквізити суду не відомі) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Управлінню комунальної власності Словянської міської ради (84122, Донецька область, м.Словянськ, пл. Жовтневої революції, 2, ЄДРПОУ 34411211, банківські реквізити суду не відомі) за актом приймання-передачі нежитлові приміщення, загальною площею 47,33 м2 (в тому числі внутрішня площа нежитлових приміщень 37,40 м2, площа приміщень загального користування 9,93м2), розташованих на другому поверсі двоповерхової будівлі за адресою: м. Словянськ, провулок Комсомольський, 23.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, банківські реквізити суду не відомі) на користь Управління комунальної власності Словянської міської ради (84122, Донецька область, м. Словянськ, пл. Жовтневої Революції, 2, ЄДРПОУ 34411211, банківські реквізити суду не відомі) заборгованість з орендної плати в сумі 3516,62грн., пеню в розмірі 121,52 грн., інфляційні витрати в розмірі 59,40 грн., 3% річних в розмірі 17,79грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, банківські реквізити суду не відомі) в доход державного бюджету державне мито в сумі 187 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 31.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2010р.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2010р.