Рішення № 11016214, 26.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.10 р.                     Справа № 2/189                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” в особі Виробничої одиниці обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” „Димитровтепломережа”, м. Димитров

до відповідача: Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров

про: стягнення 12793,75 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Базелюк Т.В. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі Виробничої одиниці обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” „Димитровтепломережа”, м. Димитров звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров про стягнення 12793,75 грн. з яких 9521,17грн. – заборгованість за послуги з теплопостачання, 450,78грн. – 3% річних, 1041,35грн. – пеня, 1780,45грн. – індекс інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 102 від 01.11.2004р., рахунки, акти на включення та відключення опалення.

Представник відповідача у судовому засіданні не з’явився, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.08.2010р. № 02-62/21443.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

01.11.2004р. між Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” (Енергопостачальна організація) та Державним підприємством „Красноармійськвугілля”, (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 102.

За цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Пунктом 3.2.2 договору встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору Енергопостачальна організація зобов’язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором.

Розділом 5 “Облік теплової енергії” визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку (розрахунковим способом). Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до договору. При відсутності приладів обліку або виходу його з ладу – кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Енергопостачальною організацією як виняток, розрахунковим способом (за 1м2 опалювальної площі).

Згідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3. договору та відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей до договору, оплата здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним за фактично надані послуги, відповідно рахункам Енергопостачальної організації. Можлива часткова попередня оплата за узгодженням сторін.

Згідно до п.6.4. договору якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії подана заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне, використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5. договору).

Пунктом 7.2.3.договору визначено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеню в розмірі 0,3%, але не більше 2-ї облікової ставки Нацбанку від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно до п. 10.1. договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.200р.

Пунктом 10.1.1. договору встановлено, що якщо за 30 календарних днів до закінчення строку договору жодна з сторін не заявила про його припинення договір вважається укладеним на наступний термін.

Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано у зв’язку з чим за висновками суду, договір є діючим.

Згідно до матеріалів справи 20.11.2008р. об’єкт теплоспоживання відповідача було підключено до центрального опалення, що підтверджується актом на включення опалення, який підписаний сторонами без зауважень.

За надані послуги з теплопостачання позивачем виставлявся рахунок від 30.11.2008р. на суму 9521,17грн.

Вказаний рахунок був вручені відповідачу 09.12.2008р., про що свідчить відмітка про отримання на рахунку.

Таким чином на момент слухання справи за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 9521,17грн., що підтверджено матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2010р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в розмірі 9521,17грн. суду не представив, у зв’язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1041,35грн. за період з 01.02.2010р. по 25.07.2010р. на підставі п. 7.2.3. договору.

Вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно до п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позивачем безпідставно нараховано штрафну санкцію на заборгованість, оскільки до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, та нарахована позивачем пеня могла бути стягнутою у повному об’ємі до 10.12.2009р., але позовна заява подана до господарського суду 06.08.2010р.

Тобто, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 1041,35грн. не є правомірними та не підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 450,78грн. за період з 11.12.2008р. по 10.07.2010р. та індекс інфляції в розмірі 1780,45грн. за період з 11.12.2008р. по 10.07.2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції в розмірі 1780,45грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.12.2008р. по 10.07.2010р., то зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 450,73грн., оскільки перевівши розрахунок позивача судом встановлено, що останнім не вірно розраховано суму 3% річних у період з 11.12.2008р. по 10.01.2009р.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає вимоги позивача такими що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі Виробничої одиниці обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” „Димитровтепломережа”, м. Димитров до Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров про стягнення 12793,75 грн.– задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Красноармійськвугілля” (85320, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, р/р 26007301600953 Промінвестбанк України м. Димитров, МФО 334806, ЄДРПОУ 32087941) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38) в особі виробничої одиниці „Димитровтепломережа” (85327, м. Димитров, мкр-н „Молодіжний”, 16-А, пот/рах 26001301767169 у філії головного управління Промінвестбанку м. Донецька, МФО 334635, код ЄДРПОУ 25952931) суму боргу в розмірі 9521,17грн., 3% річних в розмірі 450,73грн., індекс інфляції в розмірі 1780,45грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 117,53грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 216,79грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя