Рішення № 11016216, 19.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.10 р.                     Справа № 2/163                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „ЕВВА” м. Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 10522,30грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця” в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „ЕВВА” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 10522,30грн., з яких 10119,08грн. – сума заборгованості за поставлену теплову енергію, 403,22грн. – пеня.

17.08.2010р. від позивача надійшло клопотання, яким він просить суд розглянути справу без його участі, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 31/1/т/в від 01.10.2009р., акти надання послуг, рахунки.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.03.2010р. № 02-62/2311 та від 27.07.2010р. № 02-62/19833.

03.08.2010р. від відповідача надійшла заява, якою він повідомляє про те, що грошові кошти у сумі 10522,30 грн. ним перераховані повністю на рахунок Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, однак доказів на підтвердження суду не надав.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

01.10.2009р. між Державним підприємством „Донецька залізниця” (Постачальник) та Приватним підприємством „ЕВВА” (Абонент), був укладений договір № 31/1/Т/в про постачання теплової енергії.

За цим договором Постачальник зобов’язується постачати теплову енергію до розподільчого вузла, вказаного власником будинку, за адресою: м. Донецьк – 18, вул. Артема, 288. Постачальник зобов’язується надавати Абоненту вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а Абонент зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2. договору облік відпущеної теплової енергії здійснюється по приладам обліку, встановлених на тепловому вводі Абонентом по фактичному споживанню, або розрахунковим способом.

Згідно до п. 2.3. договору за відсутності приладів обліку або при виході їх з ладу оплата здійснюється із розмірів приміщення вказаного власником будинку.

Пунктом 2.4. договору визначено, що обсяг спожитої теплової енергії щомісячно підтверджується двостороннім актом надання послуг.

Обсяги споживання теплової енергії наступні: загальна площа 183,5м2 (п. 2.5.4 договору).

Відповідно до п. 2.7. договору початок та закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється Постачальником згідно з рішеннями місцевих органів влади або іншими органами влади.

Розділом 3 „Порядок та умови проведення розрахунків” визначено, що Абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності, або які знаходяться у нього в оперативному управлінні виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, за 1 м2 опалення, 1 Гкал при наявності тепло лічильника та 1м3 гарячої вроди.

Оплата здійснюється Абонентом щомісячно на підставі пред’явлених рахунків не пізніше 3-х днів після отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.3. договору у випадку несвоєчасної оплати Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,75% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діє на період, за який нарахована пеня.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з 01.10.2009р. і діє в частині поставки теплової енергії до 01.05.2010р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію – до їх повного здійснення.

Як видно з матеріалів справи між сторонами складалися акти надання послуг від 28.02.2010р., від 20.03.2010р., від 15.04.2010р., які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

На підставі актів про надання послуг позивачем виставлялися рахунки від 22.02.2010р. на суму 4102,33грн., від 20.03.2010р. на суму 4102,33грн., від 20.04.2010р. на суму 1914,42грн., а всього на загальну суму 10119,08грн. Вказані рахунки були отримані відповідачем про що свідчать відмітки про отримання.

Відповідач умови договору виконав частково, за отримані послуги з теплопостачання розрахувався частково, а саме: 05.07.2010р. у сумі 1914,42 грн., призначення платежу: за опалення квітень 2010р. відповідно до рахунку від 20.04.2010р. та 03.08.2010р. у сумі 4102,33 грн., призначення платежу: за опалення березень 2010р. відповідно до рахунку від 20.03.2010р., що підтверджують виписки з особового рахунку позивача.

Таким чином, вбачається, що на час звернення позивача до суду з вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за період з лютого 2010 року по квітень 2010 року за останнім обліковувалась заборгованість в розмірі 8204,66 грн.

Однак, позивачем у позовній заяві до стягнення заявлено заборгованість в розмірі 10119,08 грн.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач не скористався своїм правом, щодо зменшення розміру позовних вимог шляхом подання письмової заяви до прийняття рішення по справі, яке передбачене ст. 22 ГПК України.

З огляду на викладене вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 1914,42грн. задоволенню не підлягає, оскільки вказана заборгованість була оплачена відповідачем до подачі позову до суду.

Також, як видно з матеріалів справи після порушення провадження у справі відповідач частково погасив суму боргу в розмірі 4102,33 грн. за березень 2010р.

Таким чином провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 4102,33 грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене на час слухання справи за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 4102,33грн. за лютий 2010р., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України),

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 4102,33грн. не представив, заявлені вимоги не спростував, у зв’язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у зв’язку з вище викладеним.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 403,22грн., які нараховані позивачем згідно пункту 4.3. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 24.04.2010р. по 06.07.2010р. то суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору № 59/7/Т/В, а саме п. 4.3. сторони домовилися що у випадку несвоєчасної оплати Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,75% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня.

Як видно з розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені за період з 24.04.2010р. по 06.07.2010р. виходячи з подвійної облікової ставки, що є менше ніж 0,75%.

Перевіривши розрахунок пені за період з 24.04.2010р. по 06.07.2010р. в сумі 403,22грн. суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги такими що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління м. Донецьк до Приватного підприємства „ЕВВА” м. Донецьк про стягнення 10522,30грн. – задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 4102,33 грн. припинити на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Приватного підприємства „ЕВВА” (м. Донецьк – 121, пр. Київський, 1-Б, р/р 26004301624 Київське відділення ОБ № 7956, МФО 394181, ЗКПО 13513630) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління (м. Донецьк-18, вул. Артемівська, 47, р/р 26003089591 в ДФ АБ „Експресс-Банк”, МФО 335838, ЗКПО 26019959) заборгованість в розмірі 4102,33грн., пеню в розмірі 403,22грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 82,04грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 184,01грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя