Рішення № 11016186, 03.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2010Справа №2-9/5921-2009 За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, в особі Кримського регіонального відділення, м. Сімферополь

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський каменеобробний завод", м. Сімферополь

Про спонукання до виконання певних дій та стягнення 526 331,29 грн.

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський каменеобробний завод", м. Сімферополь

До відповідача Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, в особі Кримського регіонального відділення, м. Сімферополь

Про внесення змін до договору

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача (за первісним позовом) – Скориков П.Є., гол.спец., дов. пост. № 1147 від 22.06.2009р.

Від відповідача (за первісним позовом) – Шалигін А.К.,ю/к, дов. пост. № 177 від 07.12.2009р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом про спонукання до виконання певних дій та стягнення 526 331,29 грн., а саме основний борг в сумі 207 080,62 грн., пеню за прострочення платежу в розмірі - 54 677,40 грн., індекс інфляції - 34651 грн., облік 3 % річних – 10948,10 грн., всього - 310 295,92 грн., стягнути з ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи штраф в сумі 168 974,17 грн., спонукати ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" виконати п. 8.5. і п. 8.7 договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.), а саме: придбати у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за договором купівлі-продажу устаткування, перераховане в Акті прийому-передачі устаткування в користування від 31.03.2004 р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.) за 122 787,90 грн.

Позивач заявою від 03.12.2009р. вих. №537(а.с.38-39 т.1) уточнив позивні вимоги та просить суд стягнути з ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи основний борг в сумі 207 080,62 грн., пеню за прострочення платежу в розмірі - 54 677,40 грн., індекс інфляції - 36 964,70 грн., облік 3 % річних - 11 573,20 грн., всього - 310 295,92 грн., стягнути з ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи штраф в сумі 168 974,17 грн., спонукати ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" виконати п. 8.5. і п. 8.7 договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.), а саме: придбати у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за договором купівлі-продажу устаткування, перераховане в Акті прийому-передачі устаткування в користування від 31.03.2004 р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.) за 122 787,90 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява була прийнята до розгляду.

Від Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський каменеобробний завод" 04.12.2009 р. до Господарського суду АР Крим надійшла зустрічна позовна заява про винесення рішення про внесення змін до договору фінансового лізінга №15-27/31/03/04 від 31.03.2004р., шляхом доповнення графику оплати лізингових платежів Графіком оплати заборгованості по лізинговим платежам. Крім того, позивач по зустрічному позову просить суд: Викласти п.8.6. договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31 березня 2004 в наступній редакції : «Рядків викупу обладнання за договором купівлі - продажу 20 квітня 2010 р.».; Викласти п.8.7. договори фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31 березня 2004 в наступній редакції: «Вартість обладнання, що буде зазначена у договорі купівлі - продажу становить 122 787,90 грн., у тому числі ПДВ 20 464,65 грн.». (а.с.27-31 т.1)

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Судом зустрічний позов був прийнятий для розгляду разом з первісним позовом.

Від позивача (за зустрічним позовом) 21.12.2009 р. надійшло уточнення зустрічного позову. (а.с.61-63 т.1)

Позивач (за первісним позовом) відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України 21.12.2009 р. зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача (за первісним позовом) 310295,92 грн. заборгованості ,у тому числі 207080,62 грн. основного боргу, 54677,40грн. – пені, 36964,70 грн. – індексу інфляції, 11573,20 грн. – 3% річних, а також 168974,17 грн. – штрафу, спонукати ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" виконати п. 8.5. і п. 8.7 договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.), а саме: придбати у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за договором купівлі-продажу устаткування, перераховане в Акті прийому-передачі устаткування в користування від 31.03.2004 р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.) за 122 787,90 грн. (а.с.66-67 т.1)

Судом заява була прийнята.

Від відповідача (за первісним позовом) 20.01.2010 року надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити позивачу (за первісним позовом) у задоволенні позову. (а.с.86-92 т.1)

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач (за первісним позовом) у судовому засіданні заявою № 28 від 20.01.2010р. зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача (за первісним позовом) 103215,30 грн. заборгованості, у тому числі 54677,40 грн. пені, 36964,70 грн. індексу інфляції, 11573,20 грн. 3% річних, крім того стягнути 168974,17 грн. штрафу, а також спонукати ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" виконати п. 8.5. і п. 8.7 договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.), а саме: придбати у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за договором купівлі-продажу обладнання, перераховане в Акті прийому-передачі обладнання в користування від 31.03.2004 р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.) за 122 787,90 грн. (а.с.96-97 т.1)

Судом дана заява була прийнята до розгляду.

Відповідач (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав відзив на зустрічну позовну заяву та просить відмовити ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" у задоволенні вимог за зустрічним позовом у повному обсязі. (а.с.93-94 т.1)

Позивач (за зустрічним позовом) відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України 19.02.2010 р. уточнив свої позовні вимоги та просить доповнити зустрічні вимоги пунктами: зобов’язати Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, м. Київ, в особі Кримського регіонального відділення прийняти по акту приймання – передачі у Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський каменеобробний завод" обладнання, отримане раніше у користування(лізинг) по договору фінансового лізингу №№ 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р. та зобов’язати Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, м. Київ, в особі Кримського регіонального відділення направити ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" підписаний договір купівлі – продажу обладнання, отриманого раніше у користування(лізинг) по договору фінансового лізингу №№ 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р. зі строком оплати його вартості у сумі 122787,90грн. 20.04.2010р. (а.с.105-108 т.1)

Судом дана заява була прийнята до розгляду.

Відповідач (за зустрічним позовом) проти уточненого зустрічного позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на уточнений зустрічний позов вих. №163 від 02.04.2010р. (а.с.118-119 т.1)

Позивач (за зустрічним позовом) 04.06.2010р. уточнив зустрічний позов та просить викласти п.8.7. договору фінансового лізингу №№ 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.,. в наступної редакції : « Строк викупу обладнання за договором купівли- продажу не пізніше 26 листопада 2010 року у зв'язку з чім ЛИЗИНГОДАВЕЦЬ зобов'язаний в строк до 26 листопада 2010 року надіслати на адресу ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧА підписаний ЛИЗИНГОДАВЕЦЄМ договір купівлі - продажу Обладнання з умовою сплати його вартості яка становить 122 787 грн. 90 коп. в т.ч. ПДВ 20 464 грн.65 коп 31 грудня 2010 г. на умовах цього договору » та викласти п. 10.1. договору фінансового лізингу №№ 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.,. в наступної редакції :« ЛИЗИНГОДАВЕЦЬ зобов'язаний в строк до 25 листопада 2010 року прийнять від ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧА за актом приймання - передачі Обладнання та технічну документацію.» (а.с. 8-10 т.2)

Судом дана заява була прийнята відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач (за первісним позовом) заявою вих. № 223 – юр. від 03.06.2010 року просить зменшити розмір стягуваної неустойці та відстрочити виплату стягуваємих сум до 31 грудня 2010 року. (а.с.11 т.2)

Відповідач (за зустрічним позовом) проти уточненого зустрічного позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на уточнений зустрічний позов вих. №384 від 11.08.2010р. (а.с.23-24 т.2)

Відповідач (за первісним позовом) клопотанням від 16.08.10р. просить зменшити розмір неустойці та збитків пред’явлених позивачем та відстрочити виплату всіх вказаних у п.1 даного клопотання сум до 31.12.2011р. (а.с.28-29 т.2)

У судовому засіданні 16.08.2010 р. була оголошена перерва до 30.08.2010 р. до 14:10 годин для надання позивачем подрібного розрахунку індексу інфляції та річних з вказівкою періоду стягнення.

30.08.2010 р. судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Позивач (за первісним позовом) відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою вих. № 400 від 20.08.2010р. збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача (за первісним позовом) 108517 грн. заборгованості, у тому числі 54677,40 грн. пені, 41656,30 грн. індексу інфляції, 12183,30 грн. 3% річних, крім того стягнути 168974,17 грн. штрафу, стягнути з відповідача (за первісним позовом) облік інфляції на суму 122787,90грн. у розміру 12278,89грн., облік 3% річних на суму 122787,90грн. у розміру 4874,50грн., а також спонукати ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" передати Державної інноваційної фінансово-кредитної установи обладнання, перераховане в Акті прийому-передачі обладнання в користування від 31.03.2004 р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.) та технічну документацію до нього по акту прийому-передачі до 01.10.10р. (а.с.37-40 т.2).

Дана заява судом не приймається до розгляду, оскільки вона підписана головним спеціалістом по правовим питання КРО ДІФКУ Скориковим П.Є. за довіреністю №1179 від 18.06.10р., однак з даної довіреності убачається, що для виконання своїх функцій представнику надаються права, передбачені ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та ст. 11і Закону України «Про виконавче провадження», крім права зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, визнання позову повністю або частково, відмови від позову, укладання мирової угоди та відмови від стягнення у виконавчому провадженні. Тобто дана заява підписана неуповноваженною на те особою

У судовому засіданні 30.08.2010 р. була оголошена перерва до 03.09.2010 р. до 14:30 годин.

03.09.2010 р. судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

31.08.09р. від позивача (за зустрічним позовом) надійшла заява. Про внесення змін у заяву вих. № 223 – юр. від 03.06.2010 року у зв’язку з опискою, вказав п.8.6 замість п.8.7.(а.с. 51-52 т.2)

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

31 березня 2004 р. Українська державна інноваційна компанія (згідно Постанови КМУ № 1007 від 08.08.2007 р. перейменована до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи) і ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" уклали договір фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 по реалізації інноваційного проекту «Освоєння випуску високоякісних будівельно-обробних матеріалів з природного каменя на основі механізованого і автоматизованого технологічного комплексу».

Відповідно до даного договору Українська державна інноваційна компанія передала ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" на строк до 20.04.2009 р. в платне користування обладнання на загальну суму 5 632 472,30 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання в користування від 31.03.2004 р.

У відповідності с п. 4.3. договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р. ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" зобов'язаний своєчасно оплачувати лізингові платежі згідно Графіку оплати лізингових платежів, який є складовою частиною Розрахунку лізингової оплати (Додаток № 3). ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" повинно було виплатити по Графіку оплати лізингових платежів 7 001 008,73 грн. до 31.03.2009р.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк лізингу – з моменту передачі обладнання у лізинг, яким є дата підписання сторонами «Акта прийому-передачі обладнання у користування», до 20.04.09р.

Згідно пункту 8.4 договору по закінченні строку дії Договору ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧ (відповідач за первісним позовом) повертає обладнання ЛІЗИНГОДАВЦЮ (позивач за первісним позовом) у порядку, встановленому Розділом 10 цього Договору.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що після повернення Обладнання ЛІЗИНГОДАВЦЮ, ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧ зобов'язується придбати Обладнання, а ЛІЗИНГОДАВЕЦЬ його продати за договором купівлі-продажу, за умови сплати ЛІЗИІІГООДЕРЖУВАЧЕМ на момент укладання договору купівлі-продажу усіх лізингових платежів та штрафних санкцій за цим Договором.

Договором фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р. встановив строк викупу обладнання за договором купівлі-продажу 20 квітня 2009 р.(п.8.6)

Пунктом 8.7 договору передбачено, що вартість Обладнання, що буде зазначена у договорі купівлі-продажу становить 122 787,90 грн. (сто двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят сім грн. 90 коп) в т.ч. ПДВ 20 464,65 грн.

Згідно пункту 10.1 договору після закінчення строку лізингу ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧ зобов'язаний протягом 10 (десяти) днів повернути Обладнання та технічну документацію ЛІЗИНГОДАВЦЮ за Актом приймання-передачі.

Позивач по зустрічному позову заявами від 04.06.10р. та 31.08.10р. просить суд внести зміни у пункті 8.6 та 10.1 договору фінансового лізингу №15-27/31/03/04 від 31.03.2004р. і викласти їх в наступної редакції: «8.6 Строк викупу обладнання за договором купівлі - продажу не пізніше 26 листопада 2010 року у зв'язку з чім ЛИЗИНГОДАВЕЦЬ зобов'язаний в строк до 26 листопада 2010 року надіслати на адресу ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧА підписаний ЛИЗИНГОДАВЕЦЄМ договір купівлі - продажу Обладнання з умовою сплати його вартості яка становить 122 787 грн. 90 коп. в т.ч. ПДВ 20 464 грн.65 коп. 31 грудня 2010 г. на умовах цього договору » та викласти п. 10.1. договору фінансового лізингу №№ 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.,. в наступної редакції :«ЛИЗИНГОДАВЕЦЬ зобов'язаний в строк до 25 листопада 2010 року прийнять від ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧА за актом приймання - передачі Обладнання та технічну документацію.»

Свої вимоги позивач по зустрічному позову мотивує ст.79 Конвенції Організації об’єднаних націй про договори міжнародної купівлі – продажу товарів, преамбулу Закону України «Про запобігання впливу мирової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Позивач по зустрічному позову також посилається на те, що відповідач (за зустрічним позовом) оставив без задоволення його просьбу, викладену у листі від 14.10.09р.(а.с.34-35), про укладення додаткової угоди до договору від 31.03.04р.

Розглянувши зустрічну позивну заяву суд не знаходить підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обв'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Посилання позивача(за зустрічним позовом) на те, що приймаючи рішення про придбання за договором техніки на умовах фінансового лізингу та в момент укладення договору, він (позивач) виходив з того, що економіка України буде стабільною та не підтверджується мирової економическої кризі, 'також не є підставою для внесення змін до спірного договору виходячи з наступного.

Згідно зі ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначиність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом , а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Отже, при укладенні договору лізингу, сторони діяли на власний ризик, та не могли не враховувати можливості настання змін в економіці, як в явищі, яке не є стабільним за своєю суттю, та в якому відбуваються постійні зміни під впливом різних чинників.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміни договору звершуються у такій же формі, як і договір, який змінюється, як що інше не встановлене договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог про внесення змін до договору лізингу посилається на спрямований їм на адресу відповідача по зустрічному позову лист №150 від 14.10.09р.

Однак, з даного листа не убачається, яки іменно зміни та в які пункті договору він хотів би внести.

Пунктом 14.3 договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору можуть бути зроблені тільки у письмовій формі у вигляді додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Яких – не будь додаткових угод про зміну умов договору позивачем по зустрічному позову на адресу відповідача по зустрічному позову не направлялось.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача по зустрічному позову.

Розглянувши вимоги позивача за первісним позовом, що викладені у заяві від 20.01.2010р.(а.с. 96-97 т.1), суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31 березня 2004 р. Українська державна інноваційна компанія (згідно Постанови КМУ № 1007 від 08.08.2007 р. перейменована до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи) і ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" уклали договір фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 по реалізації інноваційного проекту «Освоєння випуску високоякісних будівельно-обробних матеріалів з природного каменя на основі механізованого і автоматизованого технологічного комплексу». Відповідно до даного договору Українська державна інноваційна компанія передала ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" на строк до 20.04.2009 р. в платне користування обладнання на загальну суму 5 632 472,30 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі устаткування в користування від 31.03.2004 р.

У відповідності з п. 4.3. договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р. ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" узяло на себе зобов'язання своєчасне оплачувати лізингові платежі згідно Графіку оплати лізингових платежів, який є складовою частиною Розрахунку лізингової оплати (Додаток № 3 до договору). ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" повинно було виплатити по Графіку оплати лізингових платежів 7 001 008,73 грн. до 31.03.2009 р.

Відповідач по первісному позову у порушення умов договору своєчасно розрахунки з позивачем не провів, останній лізинговий платіж у сумі 197080,62грн. перерахував лише 14.01.2010р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної сплати за спірним Договором.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно" до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку прострочення ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧЕМ сплати лізингових платежів, ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧ(відповідач за первісним позовом) сплачує ЛІЗИНГОДАВЦЮ(позивач за первісним позовом) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період прострочення платежу, від належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Позивач заявою про зменшення позивних вимог(а.с.96-97 т.1) просить стягнути з відповідача(за первісним позовом) пеню за період з 01.01.09р. по 31.06.10 р. у розміру

54677,40грн. Розрахунок пені позивачем був проведений з урахуванням діючих облікових ставок НБУ відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 12.2 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання умов договору ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧ (відповідач за первісним позовом) сплачує ЛІЗИНГОДАВЦЮ(позивач за первісним позовом) штраф у розміру 1% від вартості обладнання за кожне порушення умов договору.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" ЛІЗИНГОДАВЕЦЬ має право вимагати від ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧА відшкодування збитку відповідно до закону і договору. Згідно п. 12.1. договорів фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р., "за збиток, заподіяний ЛІЗИНГОДАВЦЮ невиконанням або неналежним виконанням умов Договору, ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧ несе майнову відповідальність незалежно від наявності або відсутності його провини в цьому". Пунктом 12.2. даного договору передбачено, що "за невиконання або неналежне виконання умов Договору, ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧ сплачує ЛІЗИНГОДАВЦЮ штраф у розмірі 1 % вартості обладнання за кожне порушення умов договору".

ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" порушив наступні пункти вказаного договору: п. 4.2. - розмір, терміни і порядок оплати лізингових платежів; п. 4.3.- своєчасна оплата лізингових платежів; п. 4.4.- у разі прострочення оплати лізингових платежів виплата пені; п. 8.5.- "ЛІЗІНГОПОЛУЧАТЕЛЬ зобов'язаний придбати обладнання, а ЛІЗІНГОДАТЕЛЬ його продати за договором купівлі-продажу" і п. 8.6. - "термін викупу обладнання за договором купівлі-продажу 20 квітня 2009 року". Виходячи з вартості обладнання в 5 632 472,30 грн., і того, що відповідач порушив три умови договору сума штрафу, згідно розрахунку позивача, складає 168 974,17 грн.

Відповідачем по первісному позову заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій(а.с.1 т.2, а.с.11 т.2). Відповідач посилається на обставини непереборної сили.

ВАТ «Сімферопольський каменеобробний завод» - каменеобробне виробництво якого відноситься до суміжною з будівництвом галуззю промисловості, керувалося Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі і житлового будівництва» від 25.12.2008 р. № 800 - VI, преамбула якого таким чином підтверджує факт наявності в Україні на дату прийняття цього закону фінансової і пов'язаної з ним економічної кризи в будівництві і суміжних з ним галузях промисловості в Україні як обставини непереборної сили, яке по самому факту масової дії на практично всі підприємства і галузі промисловості України також як і для ВАТ « Сімферопольський каменеобробний завод». Також відповідач посилається на лист Державного агентства по інвестиціях і інноваціях, до сфери управління котрого відноситься позивач по основному позову відповідно до п.3. Статуту «Державної інноваційно-кредитної установи», затвердженої Постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000р. № 979, в своєму листі від 31.12.09 р. за № 3289/01-05-15-06, пов'язаному з питаннями реструктуризації заборгованості ВАТ «СКОЗ» за договором фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р., зокрема, вказало: «Водночас, Держінвестицій розуміє що суб'єкти господарювання зіткнулися у 2009 році із непедбачуваними обставинами, які склались в Україні у зв'язку з впливом негативних наслідків світової фінансової кризи на розвиток держави. На сьогодні більшість суб'єктів господарювання у зв'язку з різким спадом попиту на продукцію та падінням курсу національної валюти вимушені скорочувати обсяги виробництва, кількість робочих місць і здійснювати діяльність на межі рентабельності...». Разом із тим, суд зазначає, що частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Позивачем(за первісним позовом) всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який і встановлений законом для доведення такого роду фактів, не представлено суду доказів понесення ним збитків в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору. Клопотання відповідача по первісному позову про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає задоволенню, оскільки згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з сторони, порушевшей зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд виходить з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також враховує відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної штрафної санкції таким наслідкам. Таким чином, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу і стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розміру 20000грн. та штраф у розміру 60000грн. Крім того, позивач за первісним позовом заявою про уточнення позивних вимог(а.с. 96-97 т.1) просить стягнути з відповідача інфляцію у розміру 36964,70грн. за період з січня 2009р. по 01.11.2009р. та 3% річних у розміру 11573,20 грн. за період з 01.01.2009р. по 07.12.2009р., розрахованих на заборгованість по лізинговим платежам(згідно розрахунків а.с. 16, 40 т.1) Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Позивні вимоги позивача за первісним позовом у частині стягнення інфляції у розміру 36964,70грн. та 3% річних у розміру 11573,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню. Позивач (за первісним позовом) також просить суд спонукати ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" виконати п. 8.5. і п. 8.7. договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.), а саме: придбати у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за договором купівлі-продажу обладнання, перераховане в Акті прийому-передачі обладнання в користування від 31.03.2004 р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.) за 122 787,90 грн. Суд вважає, що не має законних підстав для задоволення даних позивних вимог у зв’язку з наступним. Пунктом 8.5 та 8.7 договору передбачено, що після повернення Обладнання ЛІЗИНГОДАВЦЮ, ЛІЗИНГООДЕРЖУВАЧ зобов'язується придбати Обладнання, а ЛІЗИНГОДАВЕЦЬ його продати за договором купівлі-продажу, за умови сплати ЛІЗИІІГООДЕРЖУВАЧЕМ на момент укладання договору купівлі-продажу усіх лізингових платежів та штрафних санкцій за цим Договором. Вартість Обладнання, що буде зазначена у договорі купівлі-продажу становить 122 787,90 грн. (сто двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят сім грн. 90 коп.) в т.ч. ПДВ 20 464,65 грн. Позивач просить суд спонукати ВАТ "Сімферопольський каменеобробний завод" виконати п. 8.5. і п. 8.7. договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.), а саме: придбати у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за договором купівлі-продажу обладнання, перераховане в Акті прийому-передачі обладнання в користування від 31.03.2004 р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 15-27/31/03/04 від 31.03.2004 р.) за 122 787,90 грн. Суд вважає, що редакція п.8.5 договору не існує конкретних механізмів та умов виконання зобов’язань у частині укладення договору купівлі – продажу обладнання. Крім того, суд приймає до увазі, що відповідач приймав міри для виконання даного пункту договору у частині придбання обладнання, так їм 22.01.10р. на адресу позивача була спрямована пропозиція про укладення договору купівлі-продажу обладнання. Що відносна клопотання відповідача(за первісним позовом) про надання відстрочку виконання рішення до 31.12.2011р.(а.с.28-29 т.2) то дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки документально не обґрунтоване. Однак, відповідач не залишений права звернутися до суду з заявою про надання відстрочки відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 03.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 49, 60, 77, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити часткове.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський каменеобробний завод" (95022, м. Сімферополь вул. Бородіна, 14, р/р 26008111130194 у ФВАТ "Міжнародний КБ" КРВ м. Сімферополя, МФО 824026 ЗКПО 08592230) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, в особі Кримського регіонального відділення (95017, м. Сімферополь, вул. Комсомольська, 4, р/р 26501200230187 в Київському філії АКБ "ЧБРР" м. Києва МФО 000380203, ЗКПО 00041467) пеню у розміру 20000грн., штраф у розміру 60000грн., інфляції у розміру 36964,70грн., 3% річних у розміру 11573,20 грн., 2721,89грн. державного мита та 122,01грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.          У іншої частині первісного позову відмовити.

4.          У зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський каменеобробний завод" до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, в особі Кримського регіонального відділення відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.