Рішення № 11016183, 26.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

26.08.2010Справа №2-28/3587-2010 За позовом – Підприємства «Домінанта – Крим» (95050, м. Сімферополь, вул. Свободна, 3, кв. 38).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Степной Крим» (95001, м. Сімферополь, вул. Пролетарська, буд. 12 А).

Про стягнення 124913,84 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Підприємство «Домінанта – Крим» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степной Крим» про стягнення 124913,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач зобов’язався передати всі документи, які підтверджують право вимоги, а відповідач зобов’язувався передати позивачу певний товар. Відповідач не виконав свої договірні зобов’язання, у зв’язку з чим позивач просить стягнути товарну заборгованість відповідача за ринковою ціною.

Представник відповідача у засідання суду тричі не з’явився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Содружество» (партнер) та Підприємством «Домінанта – Крим» укладено договір, відповідно до якого позивач поставляє партнеру на посів насіння гібридного соняшнику (а. с. 30-31).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник (позивач) поставляє партнеру на посів насіння гібридного соняшнику з врахуванням посівної норми, який вирощує це насіння на встановленій площі, повернувши після збирання врожаю за встановленим коефіцієнтом, а також реалізує позивачу решту вирощеного насіння за встановленою ціною.

Партнер зобов’язується виростити зазначене насіння на площі 220 га, додержуючись відповідної технології та повернути позивачу їх в обсязі 39,6 т. (пункт 2.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору, встановлюється договірна ціна товару. Загальна ціна партії товару зазначається у накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, та оформлюються у вигляді додатку. Оплата проводиться в національної валюті України шляхом безготівкового розрахунку.

На виконання умов договору, позивач поставив ТОВ «Содружество» насіння соняшникове С-207 у кількості 78000 кг на суму 54000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № О-8090101 (а. с. 32).

Договором передбачено, що оплата товару здійснюється по факту поставки товару та по його зарахованої вазі протягом 3-х банківських днів з моменту поставки (п. 7 договору).

Однак, ТОВ «Содружество» не виконало свої договірні зобов’язання та не здійснило оплату за поставлений товар.

Сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами зобов’язань, передбачених договором.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

01.07.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір відступлення права вимоги (а. с. 27-28).

Відповідно до п. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).

Договором відступлення права вимоги сторони передбачили, що первинний кредитор (позивач) передає належне йому право вимоги за договором від 01.04.2008р. (основний договір), а новий кредитор (відповідач) приймає право вимоги належне первинному кредитору за основним договором в розмірі 39,6 тонн насіння соняшнику. Боржником за основним договором виступає ТОВ «Содружество». Відповідно до даного договору, новий кредитор займає місце первинного кредитора у зобов’язаннях, які виникли з основного договору в обсязі та на умовах які існують на момент укладання даного договору (п.п. 1.1-1.2).

Відповідно до п. 2.1. договору, за передане право вимоги до боржника за основним договором відповідач сплачує позивачу 39,6 тонн насіння соняшнику або зерно пшениці 3 класу по коефіцієнту 3 тонни зерна за тонну соняшнику або зерно фуражне (у тому числі ячмінь) по коефіцієнту - 4 тонни зерна за тонну соняшнику в строк до 2009 року.

Також, у договорі сторони визначили права та обов’язки. Так, позивач зобов’язався відступити відповідачу право вимоги, згідно з умовами даного договору, а також передати відповідачу всі необхідні документи, які посвідчують права що передаються, в строк до 2009р., та інформацію яка важлива для їх здійснення. Відповідач зобов’язався провести розрахунок відповідно до п. 2.1. договору, а також не пізніше п’яти робочих днів після набрання чинності даним договором сповістити боржника про укладання даного договору.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач виконав свої зобов’язання належним чином, а саме: передав відповідачу договір від 01.04.2008 року та видаткову накладну № О-8090101 від 01.09.2008р., що підтверджується актом прийом-передачі від 01.07.2009р. (а. с.29).

Сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами зобов’язань, передбачених договором. (п. 5.1. договору).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судом встановлено, що при підписанні договору представниками сторін не заповнені графи, що конкретно зазначають кінцевий термін передачі насіння (зерна), але сторонами було обумовлено рік - 2009 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, строк виконання зобов’язання відповідачем закінчився 31.12.2009 року, але станом на день судового засідання відповідач не виконав свої зобов’язання за договором відступлення права вимоги від 01.07.2009 р.

Позивач просить стягнути з відповідача 124913,84 грн.

Судом встановлено, що на момент подання позову ринкова вартість одної тонни насіння соняшнику на внутрішньому біржовому ринку складає 3154,39 грн., що підтверджується довідкою Кримської аграрної біржі від 18.06.2010р. (а. с. 10).

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору від 01.04.2008р., загальна ціна партії товару зазначається у накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, та оформлюються у вигляді додатку. Оплата проводиться в національної валюті України шляхом безготівкового розрахунку.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів виконання умов договору про поступку права вимоги від 01.07.2009 р., у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 124913,84 грн. підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Степной Крим» (95001, м. Сімферополь, вул. Пролетарська, буд. 12 А, код ЄДРПОУ 34522817) на користь Підприємства «Домінанта – Крим» (95050, м. Сімферополь, вул. Свободна, 3, кв. 38, код ЄДРПОУ 24858839) суму заборгованості в розмірі 124913,84 грн., державне мито у розмірі 1249,14 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.