Ухвала суду № 11016182, 01.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

УХВАЛА

01.09.2010Справа №2-32/3218-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газозабезпеченню та газифікації «Кримгаз» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42 А, ідентифікаційний код 03348117)

До відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15).

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору

1).Фірми «Торгова палата» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 209-А ідентифікаційний код 24026642).

2). Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Леніна, 17, вул.. Залесська, 12 ).

За участю Прокуратури м. Сімферополя (95000, Ар Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 11).

Про стягнення визнання актів та протоколів недійсними

За участю представників:

Від позивача –Коцеруб П.А., довіреність № 1958 від 15.06.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Від третьої особи1). – не з’явився.

Від третьої особи 2). – не з’явився.

Від Прокуратури - Коноваленко А.В.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставинисправи: Відкрите акціонерне товариство по газозабезпеченню та газифікації «Кримгаз» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фірми «Торгова палата» про визнання недійсними актів державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації від 09.11.1998р. та від 12.12.2002р. а також Протоколи ДАБК від 11.09.2998р № 78 та від 12.12.2002р. № 859.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 05.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 05.07.2010р., розгляд справи відкладений на 13.07.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

12.07.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим надійшло повідомлення про вступ прокурора м. Сімферополя до розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.07.2010р. розгляд справи відкладений на 21.07.2010р. А Ухвалою Господарського суду розгляд справи відкладено на 29.07.2010р. та залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29.07.2010р. розгляд справи відкладений на 17.08.2010р.

Ухвалами Господарського суду АР Крим від 17.08.2010р. та від 25.08.2010р. розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що нежитлове приміщення, що розташоване за адресою м. Сімферополь, пр. Перемоги, 209-а, знаходиться на газопроводі середнього тиску. Право власності на об’єкт нерухомого майна відповідно до рішення виконкому Сімферопольської ради від 28.03.2003р. № 504 зареєстроване на фірму «Торгова палата». Зазначене рішення було прийняте на підставі актів державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації, затверджених Протоколами ДАБК від 11.09.1998р. № 78, від 12.12.2002р. № 859.

Згідно частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Виходячи з приписів статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

В рекомендаціях від 27.06.2007р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" Президія Вищого господарського суду України зазначила, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до часини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як передбачено частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пункт 1 часини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як визначено пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно пункту 7 цієї ж статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.03.1993р. №225, Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів (далі - затверджені проектні рішення), місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Відповідно до пункту 2 Положення, що діяло на момент виникнення спірних правовідношень, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснювала: Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) у складі Держкоммістобудування; інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у складі органів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах.

Пунктом 3 Положення, було визначено, що основні функції Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, в числі яких 1) видача забудовникам дозволів на виконання робіт з будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту (далі - будівельні роботи), реєстрація об'єктів, на яких виконуються ці роботи, у порядку, встановленому Держкоммістобудування; участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві;

Пунктом 4 Положення, Інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю в числі інших прав, надається право: безперешкодного доступу посадових осіб на будівництво об'єктів і підприємства, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, незалежно від форм власності; давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків; залучати на договірних умовах незалежних експертів, спеціалізовані організації для проведення перевірок і підготовки висновків з питань, що входять до їх компетенції; вимагати в необхідних випадках від замовників, підрядників, виготовників будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомок і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006р. №1434, Державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління.

Згідно пункту 1 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві і м.Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 р. №317, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та м.Севастополі є територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції, входять до сфери її управління, підзвітні і підконтрольні їй. Пунктом 3 зазначеного положення до основних завдань інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю віднесено: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923 (в редакції постанови КМУ від 20.05.2009р. №534) визначено, що за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки, інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу сертифіката відповідності або відмову.

З огляду на вищезазначені положення, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю досі виступає суб’єктом владних повноважень.

Таким чином, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що вирішуваний спір про визнання недійсним Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 09.11.1998р., та від 12.12.2002р., а також Протоколів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 11.09.1998р. №78, та 12.12.2002р. №859, - є публічно - правовим, віднесеним до компетенції адміністративних судів, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень - Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради. яка реалізувала у спірних правовідносинах надані їй чинним законодавством України владні управлінські функції стосовно видачі Актів державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 09.11.1998р., та від 12.12.2002р., а також Протоколів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

З врахуванням чого провадження у справі підлягає припиненню відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», державне мито підлягає поверненню внаслідок припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

Керуючись пунктом 1. статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.          Провадження у справі припинити.

2.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 34740405, в банку одержувача: Головне Управління держказначейства України в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) на користь Відкритого акціонерного товариства по газозабезпеченню та газифікації «Кримгаз» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42 А, ідентифікаційний код 03348117) 85, 00грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 2790 від 10.06.2010р.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.