Рішення № 11016163, 17.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2010Справа №2-19/5509-2009 За позовом - Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний», АР Крим м.Ялта смт.Відрадне

До відповідача – Масандрівської селищної ради, АР Крим м.Ялта смт.Масандра

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моріса Тореза, 13», АР Крим м.Ялта смт.Відрадне

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Компанія «Гронсорк Лімітед», м.Запоріжжя

про визнання недійсним рішення

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача: Лебедев О.В. – представник, дов. № 01-39/34 від 05.09.09 р.;

Від відповідача: не з’явився (клопотання);

Від третьої особи – не з’явився (телеграма);

Від третьої особи - не з’явився;

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою, у якій просить визнати недійсними пункти 1, 2, 3, 4 рішення Масандрівської селищної ради № 200 від 09.08.2006 р. «Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення та апартаменти будівлі літ.Є по вул.Моріса Тореза, 5 в смт. Відрадне». Позовні вимоги мотивовані тим, що знаходження на території Пансіонату самочинного будівництва порушує його права як землекористувача.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про зміни та доповнення позовних вимог за вих. № 01-25/86 від 08.12.2009 р., яку ухвалою від 04.02.2010 р. було прийнято судом до розгляду.

Згідно цієї заяви позивач просить визнати недійсним та скасувати пункт 2, 3 рішення Масандрівської селищної ради № 200 від 09.08.2006 р.; визнати недійсними видані Приватному підприємству «КВМ» Масандрівською селищною радою на апартаменти літ.«Є», розташовані на території ПАТ «Пансіонат «Прибережний» за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Відрадне, вул.Моріса Тореза, 5: свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 4; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 5; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 6; свідоцтво від 07.06.2007 р. про право власності на апартамент № 7; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 8; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 9; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 10; свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 12; свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 13; свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 14, свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 15, свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 16; свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 17; свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 18; свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 19; свідоцтво від 03.10.2006 р. про право власності на апартамент № 20; свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 21, свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 22, свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 23, свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 24, свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 25.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.10.2009 р. до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моріса Тореза, 13», м.Ялта.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.11.2009 р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Компанію «Гронсорк Лімітед», м.Запоріжжя, а також відмовлено у задоволенні клопотання ОСББ «Моріса Тореза, 13» про припинення провадження у справі у зв’язку з тим, що справу слід розглядати за нормами Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 р. по справі № 2-19/5509-2009 ОСББ «Моріса Тореза, 13» було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвали господарського суду АР Крим від 19.10.2009 р. та від 30.11.2009 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2010 р. у справі № 2-19/5509-2009 було відмовлено Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Моріса Тореза, 13» у прийнятті до розгляду касаційної скарги на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 р., а справу № 2-19/5509-2009 направлено до господарського суду АР Крим для розгляду по суті.

Відповідач Масандрівська селищна рада відзив на позов не надала, правом на участь у судовому засіданні не скористалась та 17.08.2010 року надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника. Дане клопотання судом задоволено.

Від третьої особи ОСББ «Моріса Тореза, 13» 16.08.2010 р. надійшла телеграма про перенесення розгляду справи у зв’язку з неможливістю придбати квітки за маршрутом Київ – Сімферополь. Суд не вважає причину неприбуття поважною та відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Матеріали справи, на думку суду, в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тому підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2006 р. Масандрівською селищною радою було прийнято рішення № 200 «Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення та апартаменти будівлі літ. «Э» по вул.Моріса Тореза, 5 в смт.Відрадне» (а.с.36 т.1).

На підставі вказаного рішення Приватному підприємству «КВМ» були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно - апартаменти літ.«Є», розташовані на території ПАТ «Пансіонат «Прибережний» за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Відрадне, вул.Моріса Тореза, 5: свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 4; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 5; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 6; свідоцтво від 07.06.2007 р. про право власності на апартамент № 7; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 8; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 9; свідоцтво від 29.09.2006 р. про право власності на апартамент № 10; свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 12; свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 13; свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 14, свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 15, свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 16; свідоцтво від 01.10.2006 р. про право власності на апартамент № 17; свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 18; свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 19; свідоцтво від 03.10.2006 р. про право власності на апартамент № 20; свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 21, свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 22, свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 23, свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 24, свідоцтво від 02.10.2006 р. про право власності на апартамент № 25 (а.с.40-59 т.1).

Вказане рішення було прийнято за результатом розгляду висновку Ялтинського БТІ «Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення та апартаменти будівлі літ.«Э» по вул.Моріса Тореза, 5 в смт.Відрадне» (а.с.37 т.1).

У вказаному висновку Ялтинського БТІ було встановлено, що пляжний павільйон «Сон у моря» літ.«Э», розташований на території пансіонату «Прибережний», зареєстрований на праві власності за приватним підприємством «КВМ» - 66/100 часток на підставі договору дарування, укладеного між ПП «КВМ» та ТОВ «Альпін» від 04.07.2003 р., додаткової угоди від 03.09.2003 р. та рішення Господарського суду м.Києва від 07.10.2003 р; 34/100 частки – за компанією «Гронсорк Лімітед» на підставі договору дарування, укладеного між ПП «КВМ» та компанією «Гронсорк Лімітед» 30.12.2003 р., акту приймання-передачі від 30.12.2003 р.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 07.10.2003 р. у справі № 24/680 за позовом Приватного підприємства «КВМ» до відповідачів ТОВ «Альпін», ЗАТ «Пансіонат Прибережний» та Ялтинського БТІ про зобов’язання здійснити реєстрацію укладеного між ТОВ «Альпін» та ПП «КВМ» договору дарування об’єктів нерухомості від 04.07.203 р. – пляжних вагончиків та додаткової угоди до цього договору позовні вимоги ПП «КВМ» були задоволені та зобов’язано Ялтинське БТІ здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно – пляжні вагончики літери «ч», «ш», «є», «ю», «я», двоповерховий павільйон «Сон у моря», розташовані за адресою: м.Ялта, с.Відрадне, вул.Моріса Тореза, 5, на підставі договору дарування від 04.07.2003 р. між ТОВ «Альпін» та ПП «КВМ» та додаткової угоди до зазначеного договору від 01.09.2003 р. (а.с.27-30 т.1).

У вказаному рішенні Господарського суду м.Києва від 07.10.2003 р. встановлено, що 04.07.2003 р. між ТОВ «Альпін» та ПП «КВМ» було укладено договір дарування, згідно з яким ТОВ «Альпін» передало ПП «КВМ» об’єкти нерухомості – пляжні вагончики літери «ч», «ш», «є», «ю», «я», визначені у інвентаризаційній справі № 9893 по домоволодінню № 5 по вул..М.Тореза, смт.Відрадне. Зазначене нерухоме майно розташоване на території ЗАТ «Пансіонат Прибережний». Право власності на майно перейшло до ПП «КВМ» з моменту передачі майна, який у часі збігався з моментом підписання договору.

Відповідно до додаткової угоди до зазначеного договору дарування до складу майна, що було подароване ПП «КВМ», був включений і двоповерховий павільйон «Сон у моря», розташований за тією ж самою адресою. Право власності на павільйон «Сон у моря» також перейшло до ПП «КВМ».

Вказане рішення Господарського суду м.Києва неодноразово переглядалось судами різних інстанцій.

Так, позивачем у матеріали справи надано Постанову Вищого господарського суду України від 19.08.2009 р. по справі № 24/680, відповідно до якої касаційне подання Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Комунального підприємства Ялтинське БТІ було задоволено, рішення Господарського суду м.Києва від 07.10.2003 р. у справі № 24/680 скасовано, а справу № 24/680 направлено на новий розгляд до Господарського суду м.Києва (а.с.67-71 т.1).

Скасовуючи рішення Господарського суду м.Києва від 07.10.2003 р., Вищий господарський суд України у постанові від 19.08.2009 р. зазначив, що задовольняючи позов суд першої інстанції не перевірив, чи набуло ПП «КВМ» право власності на об’єкти нерухомого майна, матеріали справи не містять і судом не досліджувались докази того, що ТОВ «Альпін» був власником подарованого майна на момент укладання з ПП «КВМ» договору дарування (відсутні правовстановлюючі документи), в матеріалах справи відсутній договір дарування павільйону «Сон у моря» і він не був досліджений судом при розгляді справи.

Також при розгляді справи № 24/680 судом не було належним чином перевірено відповідність договору дарування від 04.07.2003 р. вимогам цивільного законодавства, що діяло на момент виникнення правовідносин та не надана оцінка цьому договору.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 19.08.2009 р. не погодився з висновками Господарського суду м.Києва стосовно того, що ПП «КВМ» є єдиним законним власником об’єктів нерухомого майна – пляжних вагончиків літери «ч», «ш», «є», «ю», «я», визначених у інвентаризаційній справі № 9893 по домоволодінню № 5 по вул.М.Тореза, смт.Відрадне, м.Ялта та двоповерхового павільйону «Сон у моря» за тією ж адресою, оскільки вказані висновки зроблені без належного та повного з’ясування всіх істотних обставин справи та не відповідають матеріалам, що містяться у справі.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування пунктів 2, 3 рішення Масандрівської селищної ради № 200 від 09.08.2006 р. та визнання недійсними свідоцтв про право власності апартаменти літ.«Э», розташовані на території ПАТ «Пансіонат «Прибережний» за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Відрадне, вул.Моріса Тореза, 5, які були видані на підставі цього рішення, оскільки вказані апартаменти, є самочинно побудованим об’єктом, який знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ПАТ «Пансіонат «Прибережний» та порушує його права як землекористувача.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на позовну заяву, суд згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСББ «Моріса Тореза, 13» у своїй заяві від 27.10.2009 р. надав пояснення, згідно яких не погоджується з позовними вимогами про скасування рішення Масандрівської селищної ради № 200 від 09.08.2006 р. та вважає, що задоволення вказаних вимог призведе до порушення інтересів всіх співвласників пляжного павільйону «Сон у моря», які є добросовісними набувачами вказаних приміщень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) передбачає право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті та статтею 20 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 року із змінами та доповненнями).

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) визначена підвідомчість спорів господарським судам України, відповідно до норм якої господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.          

При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обов’язки суб’єкта (або визначеного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - осіб, яким такий акт адресований.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу, або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Таким чином, видача Масандрівською селищною радою свідоцтв про право власності на нерухоме майно– апартаменти літ.«Є», розташовані на території ПАТ «Пансіонат «Прибережний» за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Відрадне, вул.Моріса Тореза, 5:, є лише підтвердженням державної реєстрації цієї дії, а підставою для її вчинення є документи за переліком, встановленим Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, тобто, оформлення свідоцтва на право власності є наслідком подання для реєстрації такого права певного переліку правовстановлюючих документів.

Отже свідоцтво на право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними та скасування виданих Масандрівською селищною радою Приватному підприємству «КВМ» свідоцтв про право власності на апартаменти літ.«Э», що розташовані за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Відрадне, вул.Моріса Тореза, 5.

Стосовно вимог щодо визнання недійсними та скасування пунктів 2, 3 рішення Масандрівської селищної ради № 200 від 09.08.2006 р. суд зазначає наступне.

Статтею 93 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2004 року рішенням № 30 23-ої сесії 4-го скликання Масандрівськрї селищної ради затверджено проект землеустрою та передано в оренду ЗАТ «Пансіонат Прибережний» земельну ділянку площею 9,8565 га, що розташована за адресою: м.Ялта, смт.Відрадне, вул.Моріса Тореза, 5, кадастровий номер 0111948100:02:001:0093 для обслуговування пансіонату «Прибережний» строком на 50 років (а.с.18 т.1).

На підставі вказаного рішення 21.09.2005 р. між Масандрівською селищною радою (орендодавець) та ЗАТ «Пансіонат Прибережний» (орендар) було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 50 років (а.с.11-17 т.1).

Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Ялтинському відділенні КРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» 30.05.2006 р. за № 0400602100012.

21.09.2005 р. між Масандрівською селищною радою та ЗАТ «Пансіонат Прибережний» був складений акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.25 т.1).

Позивач – Приватне акціонерне товариство «Пансіонат Прибережний» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Прибережний», що підтверджується Статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.60-63 т.1).

Рішенням господарського суду АР Крим від 12.11.2009 р. у справі № 2-27/4414-2009 за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моріса Тореза 13» до відповідачів ПАТ «Пансіонат Прибережний» та Масандрівської селищної ради про скасування рішення Масандрівської селищної ради м.Ялти 23 сесії 4 скликання від 23.12.2004 р. про надання ЗАТ «Пансіонат Прибережний» в довгострокову оренду земельну ділянку для обслуговування пансіонату, що знаходиться за адресою: вул. Моріса Тореза, 5 смт.Відрадне, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.09.05 р., укладеного між Масандрівською селищною радою м.Ялти та ЗАТ «Пансіонат Прибережний», у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. апеляційну скаргу ОСББ «Моріса Тореза, 13» було залишено без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 12.11.2009 р. у справі № 2-27/4414-2009 – залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2010 р. у справі № 2-27/4414-2009 касаційну скаргу ОСББ «Моріса Тореза, 13» було залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. та рішення господарського суду АР Крим від 12.11.2009 р. у справі № 2-27/4414-2009 - залишені без змін.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Під час розгляду справи № 2-27/4414-2009 судами були встановлені такі факти.

13 грудня 1972 року земельна ділянка площею 11,30 га була надана в користування пансіонату ім.М.Тореза, що підтверджується актом на право користування землею (а.с.9-10 т.1).

10 вересня 1993 року було створено сумісне україно-російське підприємство в формі акціонерного товариства закритого типу «Прибережний» на базі основних фондів та земельної ділянки, які раніше належали пансіонату ім.М.Тореза.

Як зазначалося судом вище, позивач Приватне акціонерне товариство «Пансіонат Прибережний» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Прибережний».

Отже, ПАТ «Пансіонат Прибережний» з 1972 року є єдиним законним користувачем вказаної земельної ділянки, яка на даний час знаходиться у його користуванні на підставі договору оренди від 21.09.2005 р., вказана земельна ділянка у нього не вилучалася та ні кому не передавалася. Договір оренди земельної ділянки від 21.09.2005 р. був укладений до набуття ОСББ «Моріса Тореза, 13» права власності на павільйон «Сон у моря», що знаходиться на цій земельній ділянці.

Приватне підприємство «КВМ» права користування (оренди) чи права власності на земельну ділянку під спорудою за літерою «Э» по вул.Моріса Тореза, 5 (в подальшому зміненого на 13) та для її обслуговування не мало. Наданий цьому підприємству органом місцевого самоврядування дозвіл на проектування відводу земельної ділянки не надає права на користування (чи отримання у власність) земельною ділянкою, тому що відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України ( у редакції станом на 23.12.2004 р.) юридичні особи набувають права власності та права користування земельної ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Рішення про передачу ПП «КВМ» земельної ділянки в користування (оренду) чи власність не приймалося.

Враховуючи викладені обставини, суд погоджується з позицією позивача, що об’єкт нерухомості – пляжний павільйон «Сон у моря» є самочинно побудованим об’єктом, оскільки відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV із змінами та доповненнями) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду від 22.01.2009 року у справі № 35/479-07.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Також, згідно зі ст.27 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 р. № 161-XIV із змінами та доповненнями) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки передбачені ч.3 ст.152 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями). Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами та доповненнями).

Статею 21 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд вважає, що рішення Масандрівської селищної ради № 200 від 09.08.2006 р. «Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення та апартаменти будівлі літ. Є по вул. Моріса Тореза, 5 в смт. Відрадне», порушує права ПАТ «Пансіонат Прибережний» як орендаря земельної ділянки що розташована за адресою: м.Ялта, смт.Відрадне, вул.Моріса Тореза, 5.

При цьому, також слід звернути увагу, про відсутність правових підстав для прийняття цього рішення, які були зазначені судом вище.

Згідно Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ПАТ «Пансіонат Прибережний» задовольнити та визнати недійсними та скасувати п.2, п.3 рішення Масандрівської селищної ради № 200 від 09.08.2006 р. «Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення та апартаменти будівлі літ.Є по вул.Моріса Тореза, 5 в смт. Відрадне».

Судові витрати господарський суд покладає на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII) пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,49, 75,82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити частково.

·          Визнати недійсними та скасувати п.2, п.3 рішення Масандрівської селищної ради № 200 від 09.08.2006 р. «Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення та апартаменти будівлі літ. Є по вул. Моріса Тореза, 5 в смт. Відрадне».

·          В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

·          Стягнути з Масандрівської селищної ради АР Крим (95000, АР Крим, м.м.Ялта, смт.Масандра, вул.Стаханівська, 21, код ЄДРПОУ 26365696) на користь Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» (98651, АР Крим, м.Ялта, смт.Відрадне, вул.Моріса Тореза,5, код ЄДРПОУ 20730769, р/р 26008515608131 в АКБ КРФ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь, МФО 324010) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

·          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.08.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.