Постанова № 11016141, 01.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 вересня 2010 р. № 9/36 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Бенедисюка І.М.,

Заріцької А.О.,

розглянувши

касаційну скаргу ВАТ "Рівнеголовпостач"

на ухвалу від 13.11.2009 р. господарського суду Рівненської області

(в частині пункту 5)

та постановувід 29.06.2010 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 9/36 господарського суду Рівненської області

за заявоюприватного підприємства "Виробничо –комерційна фірма "Пластикпак", м. Львів

до ВАТ "Рівнеголовпостач", м. Рівне

про банкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

ВАТ "Рівнеголовпостач"Делідон І.М., довір. ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.11.2009 р. (суддя Демидюк О.О.) порушено провадження у справі № 9/36 про банкрутство ВАТ"Рівнеголовпостач" та, зокрема, вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти боржника (пункт 5 ухвали).

З винесеною ухвалою боржник не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати в частині пункту 5 щодо вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. (судді: Мирутенко О.Л. –головуючий, Гнатюк Г.М., КравчукН.М.) скасовано ухвалу від 13.11.2009 р. в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, в іншій частині ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін пункту 5 ухвали від 13.11.2009 р., що стосується накладення арешту на все майно боржника, та сприйняти нове рішення про скасування пункту 5 вказаної ухвали.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство). Скаржник зазначає, що накладення арешту на все майно боржника фактично унеможливлює здійснення ним господарської діяльності.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство процедура розпорядження майном боржника являє собою систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника.

У силу ст. 12 Закону про банкрутство господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону господарські суди, крім передбачених заходів, також можуть вчиняти і інші заходи для збереження майна боржника.

Отже, господарський суд у справі про банкрутство не позбавлений можливості застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду, є необхідними у даному випадку, однак такі заходи мають відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника та не перешкоджати здійсненню фінансово-господарської діяльності боржника, як юридичної особи.

Стаття 67 ГПК України передбачено заходи до забезпечення позову (в даному випадку –забезпечення вимог кредиторів), до яких, зокрема належать заборона відповідачеві вчиняти певні дії, заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Належними та допустимими заходами забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є, зокрема заборона відчуження основних засобів, об’єктів нерухомості боржника, заборона вчиняти дії по реорганізації, ліквідації боржника.

Ці заходи відповідають цілям відновлення платоспроможності боржника, сприяють збереженню його активів, оскільки за рахунок основних засобів буде здійснюватися фінансове оздоровлення боржника чи при їх недостатності –проведення ліквідації банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, порушуючи провадження у справі про банкрутство ВАТ "Рівнеголовпостач", за власною ініціативою господарським судом Рівненської області ухвалою від 13.11.2009 р. накладено арешт на все майно та грошові кошти боржника.

У свою чергу суд апеляційної інстанції скасував ухвалу місцевого господарського суду лише в частині накладення арешту на грошові кошти боржника.

Однак, накладення арешту на всі активи боржника позбавляє можливості останнього провадити передбачену статутом поточну господарську діяльність (використовувати майно для виробничих потреб, здійснювати реалізацію виготовленої продукції тощо).

Вжиття таких заходів не сприяє оздоровчим процесам в економіці підприємства та має наслідком нарощування заборгованості перед кредиторами (в т.ч. по заробітній платі, з податків, зборів (обов’язкових платежів), що в подальшому унеможливлює вихід підприємства з банкрутства.

Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У справі про банкрутство господарський суд має вживати такі забезпечувальні заходи, які нададуть можливість боржнику підвищувати свою платоспроможність, а також не будуть обмежувати чи зупиняти права інших учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне лише заборонити власнику (органу, уповноваженому управляти майном боржника) та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково вказав у резолютивній частині постанови про залишення решти ухвали місцевого господарського суду без змін. Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство підлягає оскарженню не в цілому, а лише в частині призначення арбітражного керуючого та вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

У зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає відповідній зміні з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 67, 1115, 1117, 1119 –11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ВАТ "Рівнеголовпостач" задовольнити частково.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. у справі № 9/36 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

" 1. Апеляційну скаргу ВАТ "Рівнеголовпостач" задовольнити частково.

2. Пункт 5 ухвали господарського суду Рівненської області від 13.11.2009р. у справі № 9/36 змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Заборонити власнику (органу, уповноваженому управляти майном боржника) та боржнику –ВАТ "Рівнеголовпостач" (код ЄДРПОУ 04542761) приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді                                                                       І.М. Бенедисюк

А.О. Заріцька