Ухвала суду № 11014980, 11.08.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2010 р.Справа № 2-а-5167/09/1470 Категорія: 2.11.6Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріМельник В.В. за участю представників ДПІ:Яброцький Сергій Володимирович

Костюченко Ірина Володимирівна розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення рішення, -

встановиЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з Постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року, визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00002322/3 від 16.09.2009р. згідно якого ПриватБанку було донараховано податкове зобовязання з податку на рекламу в сумі 214,20 грн. та штрафні санкції в сумі 2720,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не було враховано деякі норми права та не прийнято до уваги обставини, що стосуються справи.

Апелянт, сповіщений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання в суд апеляційної інстанції не зявився та своїм правом на участь в розгляді його апеляційної скарги не скористався.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 28.07.06 року Миколаївським регіональним управлінням ЗАТ КБ «Приватбанк»з Управлінням містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради укладено договір № 66-1 про надання місць для розміщення зовнішньої реклами. Відповідно до умов договору Банк є рекламорозповсюджувачем, а Управління надає йому для розміщення реклами спеціальну металеву конструкцію (двосторонню), що розташована за адресою проспект Леніна ріг вулиці Фрунзе.

Відповідно до 3.5 цього Договору Банк повинен сплачувати податок з реклами (арк. спр.173).

За цим договором Банк сплатив Управлінню 4899,8 гривень (арк.спр.171).

Також 25.03.08 Миколаївське регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк»уклало договір №350-2 з Управлінням містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, відповідно до якого Банку надаються спеціальні металеві конструкції за адресами проспект Жовтневий ріг вул. Гагаріна, вул. Велика Морська, 13. Відповідно до цього договору, Банк також є рекламорозповсюджувачем та повинен сплачувати податок з реклами (арк.спр.176).

За цим договором Банк сплатив Управлінню 10771 гривень (арк.спр.171).

Окрім цього, 10.10.07 Банк сплатив 22280 гривень ТОВ «Техметалсервіс»за виготовлення рекламного щита (арк.спр. 129).

В період з 9 по 13 вересня 2008 року Банк прийняв участь у виставці-ярмарці «Щедрий Миколаїв», а в період 14 по 17 жовтня 2008 прийняв участь у виставці-ярмарці «Золота голочка»та сплатив ЗАТ «Экспониколаев» за зазначені послуги 1500 гривень (арк.спр. 172).

З зазначених сум позивачем податок з реклами не сплачувався.

Актом перевірки від 13.04.09 №378/22/23618145 зазначені дії позивача по несплаті податку з реклами кваліфіковані як порушення п.6 Положення та ст. 11, 19 Декрету (арк.спр.6).

На підставі цього Акту уповноваженою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.09 №00002322 про донарахування недоїмки зі сплати податку з реклами та штрафних санкцій на загальну суму 2934,20 гривень (арк.спр.5).

Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Відповідно до п.6 Положення про податок з реклами, яке затверджене Рішенням міської ради від 14.07.06 №3/5, об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами, а платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни, які розміщують рекламу на території м. Миколаєва.

Послуги з надання носіїв для рекламних щитів, а також послуги по виготовленню рекламного щита, є послугами за встановлення та розміщення реклами. А за таких обставини податковий орган правильно дійшов висновку, що Банк повинен був сплачувати податок з реклами з цієї суми.

Щодо участі Банку у виставках-ярмарках, то відповідно до листа ЗАТ «Экспониколаев»(о/ж.сир. 185) позивач приймав у них участь з метою розповсюдження серед відвідувачів виставок банківських продуктів, розроблених спеціалістами «Приватбанку». Що підпадає під визначення поняття «реклама» відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу», а таким чином Банк повинен був сплачувати податок з реклами з зазначеної суми.

Таким чином колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та з підстав зазначених в позові задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Миколаївський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року по справі № 2-а-5167/09/1470, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 12 серпня 2010 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль