Постанова № 11014811, 25.08.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.08.2010 р.                                                             справа №25/93

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.

суддівАкулової Н.В. , Колядко Т.М. за участю представників сторін: від позивача:Дюкарева А.А. - за довіреністю №б/н від 10.04.2010 року; від відповідача:Юдіна Г.В. - за довіреністю №б/н від 25.08.2010 року; розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Дніпросервіс” м. Дніпропетровськ

на рішення господарського судуДонецької області

від13.07.2010 року

у справі№ 25/93 (суддя Лейба М.О.)

за позовомПриватного підприємства „Дніпросервіс” м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аерон” м. Донецьк

простягнення 161613,43грн. Приватне підприємство „Дніпросервіс” м. Дніпропетровськ (далі по тексту ПП „Дніпросервіс”) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Аерон” м. Донецьк (далі по тексту ТОВ "Аерон") про стягнення 161613,43грн., у тому числі пені в сумі 116981,36грн., штрафу в розмірі 44632,07грн., яку рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2009р. по справі №25/93 задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2010р. по справі №25/93 рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2009р. по справі №25/93 - скасовано, а справу направлено до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.2010р. по справі №25/93 вищевказані позовні вимоги ПП „Дніпросервіс” задоволені частково, а саме: стягнуто штраф у розмірі 44632,07грн., а у стягненні пені в сумі 116981,36грн. –відмовлено з огляду на безпідставність цих вимог, оскільки умови пункту 6.9 договору поставки щодо відповідальності сторін у вигляді сплати пені за порушення строків виконання зобов’язань суперечать приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положенням Цивільного та Господарського кодексів України, тому пункт 6.9.договору в цій частині є недійсним.

Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені та визнання п.6.9 договору недійсним не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосовані норми матеріального права з огляду на наступне.

Скаржник вважає, що спірні відносини є господарськими, а відповідно до ст.193 ГК України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов’язань, а не тільки за невиконання грошового зобов’язання.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товар, тому у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої п.6.9.договору неустойки.

Представник позивача під час судового засідання підтримав викладені в апеляційній скарзі заперечення.

Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, однак під час судового засідання просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю як безпідставно заявленої.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ПП „Дніпросервіс” (покупець) та ТОВ "Аерон" (постачальник) - 16.05.2008р. укладений договір постачання № 16/05/3 (далі по тексту - договір), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого постачальник зобов’язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі по тексту - вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець зобов’язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Обсяг постачання вугілля –згідно обсягу усіх специфікацій до цього договору (п.1.3).

Розділом 2 договору сторони узгодили базові умови поставки, зокрема:

—          вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах FCA (залізнична станція відвантаження) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000р. з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі, за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження –4 напіввагони (п.2.1);

—          для визначення потреби у грошових коштах на провізну плату Постачальник та покупець узгоджують, до початку відвантаження вугілля у відповідному місяці, щодобовий графік відвантаження вугілля на поточний місяць. За погодженням сторін, щодобовий графік відвантаження вугілля може бути змінений сторонами (п.2.5.);

—          про виконання щодобового графіка відвантаження вугілля постачальник інформує покупця не пізніше 10 години наступної доби шляхом надання інформації у електронному режимі або на факс, які вказані у письмових заявках про фактичну кількість відвантаженого вугілля за минулу добу. У разі невиконання графіку надається пояснення. За згодою сторін, щодобовий графік може бути змінений на наступну добу, але не пізніше 10 години поточної доби (п.2.6).

—          постачальник здійснює постачання вугілля у погоджених обсягах рівномірними партіями на протязі поточного місяця (п.2.11).

Розділом 3 договору сторони визначили кількість, якість і асортимент вугільної продукції, зокрема перелік вантажовідправників, станцій відвантаження, кількість, сорт, терміни поставки, ціна 1 тони та вартість товару визначаються у додатках до договору (п.3.2).

Відповідно до п.6.9 договору, за порушення строків виконання сторонами зобов’язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого вугілля за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків –до повного виконання зобов’язань (п.8.1. договору).

Додатком № 1 від 16.05.2008р. до договору про постачання № 16/05/3 від 16.05.2008р. (а.с.16, том 1) сторони дійшли згоди щодо визначення вантажоодержувача, станції призначення, вантажовідправника, марки та класу вугілля, обсягу вугілля, його базових показників та базових цін, періоду поставки.

Відповідно до вищевказаного Додатку, відповідач зобов’язався забезпечити позивачу постачання у травні 2008р. вугілля марки АШ 0-6 у обсязі 1,3 тис.тон (+/- 3,0 %).

Додатком № 3 від 30.05.2008р. до договору про постачання № 16/05/3 від 16.05.2008р. (а.с.17, том 1) сторони узгодили, що постачальник –відповідач зобов’язується забезпечити покупцю постачання у червні 2008р. вугілля марки АШ 0-6 у обсязі 1,0 тис.тон (+/- 3,0 %).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу вугілля марки АШ 0-6 у травні 2008р.- 550,620т., у червні 2008р. –347,00т., а всього 897,620т. вугілля, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій про приймання вантажу, посвідченнями якості відвантаженого вугілля та актами звірки по кількості і якості партій вугільної продукції по договору №16/05/3 від 16.05.2008р., підписаними керівниками підприємств без зауважень та скріплених печатками.

Таким чином, відповідачем поставлено позивачу за період травень–червень 2008р. вугілля в об’ємі, що є меншим на 1402,38т. від визначеного у Додатках №1, №3 до договору, у зв’язку з чим позивачем відповідачу направлена претензія №29/02 від 13.02.2009 року (а.с.18, том 1) про сплату штрафних санкцій (пені) відповідно до умов п.6.9.договору.

Оскільки відповідачем зобов’язання з поставки вугілля своєчасно та в повному обсязі не були виконані, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ТОВ "Аерон" про стягнення пені у сумі 116981,36грн. та штрафу у розмірі 44632,07грн., які рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.2010 року по справі №25/93 - задоволені частково.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що договір № 16/05/3 від 16.05.2008р. за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України).

Згідно зі ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Вищевказаний договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 Цивільного кодексу України, тобто є правомірним правочином.

Предметом даного спору є стягнення пені в сумі 116981,36грн. та штрафу в розмірі 44632,07грн. за прострочення виконання постачальником термінів поставки вугілля за договором № 16/05/3 від 16.05.2008р.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, а також встановлено судом, що відповідач всупереч умовам Додатків №1, №3, що є невід'ємними частинами договору постачання № 16/05/3 від 16.05.2008р., недопоставив позивачу у травні–червні 2008р. вугілля в обсязі 1402,38т.

Пунктом 6.9 договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання сторонами зобов’язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого вугілля за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно статей 546, 547, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення стосовно стягнення пені та штрафу містяться в статтях 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до умов спірного договору, відповідач зобов’язався поставити позивачу вугілля. Отже, невиконаним зобов’язанням відповідача була передача речей.

Враховуючи, що пеня є неустойка, що обчислюється від суми грошового зобов’язання, а зобов’язанням відповідача була передача речей, то господарський суд дійшов висновку, що встановивши пеню за невиконання зобов’язання щодо передачі речей сторонами порушено приписи ст.549 ЦК України, а відтак відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 116981,36грн. та визнав недійсним п.6.9.вищевказаного договору в частині встановлення відповідальності сторін у вигляді сплати пені за порушення строків виконання зобов’язань.

Відповідно до п.1. ч.1. ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи, що п.6.9.договору постачання № 16/05/3 від 16.05.2008р. суперечить вимогам ст.549 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку щодо недійсності частини п.6.9.даної угоди.

Проте з такими висновками господарського суду Донецької області погодитися не можна з огляду на наступне.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що умови пункту 6.9. договору частково не відповідають положенням діючого законодавства, що регулюють питання стягнення з боржника пені.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару, то суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача передбаченої пунктом 6.9. договору неустойки (пені) у розмірі 116981,36грн., та, перевіривши арифметичні розрахунки позивача в цій частині, задовольняє останню повністю.

Згідно ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Так, позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 44632,07грн. за прострочення виконання постачальником термінів поставки вугілля за договором № 16/05/3 від 16.05.2008р., нарахування якого передбачено п.6.9.спірної угоди.

Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов’язання щодо поставки вугілля згідно умов спірного договору, що обумовлює правомірність застосування до останнього неустойки у вигляді штрафу відповідно до п. 6.9 Договору, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафу у вищевказаному розмірі, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції частково скасовує рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2010 року у справі №25/93 в частині визнання недійсним п.6.9.договору № 16/05/3 від 16.05.2008р., яким передбачено встановлення відповідальності сторін у вигляді сплати пені за порушення строків виконання зобов’язань, та в частині відмови у стягненні пені у розмірі 116981,36грн., оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Дніпросервіс” м. Дніпропетровськ –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2010 року у справі №25/93 скасувати в частині визнання п.6.9. договору постачання №16/05/3 від 16.05.2008 року” недійсним, а також відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 116981,36грн.

Позов приватного підприємства „Дніпросервіс” м. Дніпропетровськ задовольнити в частині стягнення пені у розмірі 116981,36грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аерон” м. Донецьк (83048, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 189, ЄДРПОУ 30792994) на користь Приватного підприємства „Дніпросервіс” м. Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Мостова, 2а, ЄДРПОУ 30189535) пеню у сумі 116981,36грн., штраф в розмірі 44632,07грн., витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви у розмірі 1616,14грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн. та витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в розмірі 627 грн. 50 коп.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2010 року у справі №25/93 щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 44632,07грн. - залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          О.А. Скакун

Судді:          Н.В. Акулова

          Т.М. Колядко

Надруковано: 6 прим.:

1. позивачу

2,3. відповідачу

4. у справу

5. ДАГС

                                                                                                    6.ГСДО